Повість про Ґендзі. Книга 2 - Мурасакі Сікібу

Зворушена скаргами Касіваґі, Сайсьо поспішила передати його слова Тамакадзурі. «Як ви кажете, я й справді боюся, що таке раптове визнання родинних стосунків може здатися людям підозрілим. Але якби ви знали, як мені гірко, гірше, ніж колись, що я досі не можу поділитися з вами всім, що назбиралося в душі за довгі роки життя далеко від столиці...»

Зніяковівши, Касіваґі довго роздумував, щоб нарешті сказати:

«Не знаючи дороги,

Що веде круто

До гір Імосеяма[208],

На мості Одае[209]

Я заблукав...» —

поскаржився він, хоча ніхто в цьому не був винен. На це Тамакадзура відповіла:

«Не здогадавшись,

Що в горах Імосеяма

Ви збилися з дороги,

Я думала:

Навіщо ви туди пішли?..»

«Здається, моя пані досі не зрозуміла, що ви хотіли сказати їй своїми листами. Вона страшенно сором’язлива і надає дуже великого значення людським чуткам, тому й не зважується відповідати вам. Але я впевнена, що скоро все зміниться», — сказала Сайсьо. І вона не помилилася.

«О, я добре розумію, що ще не час вести тривалі розмови. Мені треба багато чого зробити для вашої пані, щоб показати їй свою щиру відданість», — погодився Касіваґі і встав, збираючись іти.

Місяць на прекрасному небі піднімався все вище і вище, і в його сяйві струнка постать Касіваґі, одягненого в носі, здавалася особливо витонченою. Звичайно, він не міг рівнятися з Юґірі з дому Великого міністра, але був по-своєму привабливим. «І чому це юнаки з цих двох родин такі красиві?» — захоплювалися жінки, вихваляючи молодиків понад усяку міру.

Касіваґі служив у Правій імператорській охороні другим за старшинством офіцером після Удайсьо[210], який часто викликав його до себе для обговорення делікатних справ й одночасно використовував його для сприяння через батька, міністра Двору, в одруженні з Тамакадзурою. Хіґекуро був порядною людиною, яку вважали майбутнім регентом, опікуном юного імператора. Словом, кращого зятя міністрові Двору знайти було б важко, але, побоюючись, що Ґендзі вже визначився з долею Тамакадзури, як Найсі-но камі, і не бажаючи протидіяти його задумам, він готовий був з цим примиритися. Хіґекуро був єдиноутробним братом матері принца-спадкоємця попереднього імператора Судзаку від його наложниці ньоґо Сьокьоден. Імператор ставився до нього з неменшою довірою, ніж до своїх двох міністрів — Лівого й Правого. Хіґекуро мав тоді років тридцять два-три. Його головна дружина, господиня Північних покоїв, старша дочка принца Сікібукьо, доводилася старшою сестрою пані Мурасакі. Вона була на кілька років старшою за чоловіка, і хоча не мала особливих вад, він чомусь називав її бабусею і тільки й думав, як би з нею розлучитися.

Мабуть, з цієї причини Ґендзі не був готовий віддати Тамакадзуру за Хіґекуро, бо вважав, що його вихованка заслуговує кращої долі. Хоча загалом Хіґекуро не вирізнявся надмірною легковажністю в любовних справах, але дівчина із Західного флігеля повністю опанувала його серцем. Оскільки від обізнаних людей Хіґекуро дізнався, що міністр Двору не проти того, щоб видати дочку за нього, а сама вона не має особливого бажання йти на придворну службу, то навіть усупереч опору Ґендзі спробував за посередництвом пані Бен діяти.

Настав дев’ятий місяць. Одного прекрасного ранку, коли на землю ліг перший іній, служниці, завжди готові догодити юній панні, крадькома принесли в її покої листи від її залицяльників. Сама вона їх не читала, а тільки слухала, як їх читають уголос. У листі Хіґекуро писав: «Я все ще думаю з надією про цей довгий місяць[211], та, дивлячись, як змінюється небо, щораз більше сумую...

Був би я таким,

Хто довгий місяць

Ненавидить,

То життя віддав би

За його кожен день...»

Мабуть, Хіґекуро від Касіваґі дізнався, що, як тільки скінчиться довгий місяць, дівчина піде на службу в палац.

А от що написав принц Хьобукьо: «Я розумію, що немає ради і я не можу нічого змінити...

Навіть якщо на Вас

Проллється сяйво вранішнього сонця,

З блискучого очерету

Не струшуйте інею,

Що впав на його листя...

Мене втішатиме думка, що Ви знаєте про мої почуття...»

Лист принца був прив’язаний до тонкого стебла тростини, на його аркуші ще зберігся іній. Відповідним до цього стебла був і гонець.

Сахьое-но камі, син принца Сікібукьо, доводився братом пані Мурасакі. Часто буваючи в садибі Ґендзі, він одразу ді­знався про все, що там відбувається і, приголомшений новиною, поспішив висловити дівчині свої образи:

«Від думки самої,

Як Вас забути,

Туга сильніше на серце лягла.

То ж чим собі зараджу

І що робити маю?»

Різнокольорові аркуші паперу, безліч відтінків туші й ароматів — все це було по-своєму прекрасним. «О, як шкода, що дуже скоро ми вже не отримуватимемо таких листів!» — нарікали служниці.

А яку відповідь придумала Тамакадзура принцові Хьобукьо? Вона відповіла надзвичайно коротко:

«Хіба цвіт мальви,

Відкрившись сонцю,

Зможе струсити з себе

Іній, що вранці

Ліг на нього?..»

Знаки, накреслені блідою тушшю, здалися принцу незвичайно промовистими. Всього кілька написаних слів, немов росинки, втішали принца надією, що дівчина не забула про нього. Чимало інших, зовсім невигадливих, листів, сповнених любовних нарікань, отримала тоді Тамакадзура й від інших залицяльників. Кажуть, що начебто обидва міністри визнали її поведінку зразком, якого мала б дотримуватися будь-яка жінка.

Кипарисовий стовп

Головні персонажі:

Ґендзі, Великий міністр, 37—38 років

Хіґекуро, Удайсьо, чоловік Тамакадзури

Тамакадзура, дівчина із Західного флігеля, Найсі-но камі, 23 роки, дочка Юґао і міністра Двору, названа дочка Ґендзі

То-но цюдзьо, Міністр Двору, міністр з Другої лінії, брат Аої, першої дружини Ґендзі

Імператор, Рейдзей, син Фудзіцубо і Ґендзі (офіційно — син імператора Кіріцубо)

Ньоґо Кокіден, дочка міністра Двору, наложниця імператора Рейдзея

Принц Хьобукьо, Хотару, молодший брат Ґендзі, син імператора Кіріцубо

Мурасакі, пані Весняних покоїв, 29—30 років, дружина Ґендзі, дочка принца Сікібукьо

Господиня Північних покоїв у будинку Удайсьо, перша дружина Хіґекуро, дочка принца Сікібукьо

Макібасіра, 12(13)—13(14) років, дочка Хіґекуро

Касіваґі, То-но цюдзьо, 21—22 роки, син міністра Двору

Панна Омі, побічна дочка міністра Двору

Юґірі, Сайсьо-но цюдзьо, 16—17 років, син Ґендзі й Аої

«Було б дуже прикро, якби про це дізнався Імператор. Тож поки що не надавайте цій справі великого розголосу», — застерігав Ґендзі, але Хіґекуро не вдавалося приховати своєї радості. Хоча минуло вже кілька днів після їхньої першої зустрічі, але Тамакадзура, дівчина із Західного флігеля, все ще сторонилася його й цілими днями сумувала, нарікаючи на новий поворот своєї злощасної долі. Звісно, Хіґекуро почувався цим ображений, але водночас щиро радів, упевнений у глибокій, з попереднього життя, спорідненості їхніх доль.

Щодня насолоджуючись її бездоганною, ні з ким не зрівнянною красою, він лякався самої думки про те, що така красуня могла належати комусь іншому. Він був готовий однаково щиро вклонятися