Повість про Ґендзі. Книга 2 - Мурасакі Сікібу

як богині милосердя Каннон з храму Ісіяма, так і служниці Бен, але, на превеликий його жаль, ця служниця, збагнувши, що її втручання мало дуже несприятливі наслідки для Тамакадзури, перестала з’являтися в садибі на Шостій лінії. В підсумку, чимало залицяльників, знемагаючи від любові до дівчини, обтяжували її душу своїми домаганнями, але своєю благодаттю богиня Каннон наділила тільки Хіґекуро, до якого красуня не відчувала сердечної схильності.

Ґендзі був розчарований і невдоволений таким поворотом подій, але вже не міг нічого вдіяти. Оскільки на таке одруження погодився батько Тамакадзури, то Ґендзі вважав несправедливим і непослідовним противитися, а тому взявся відсвяткувати цю подію якомога пишніше.

Хоча Хіґекуро квапився, щоб перевезти Тамакадзуру до себе, але Ґендзі вважав таку поспішність легковажною і несправедливою до дівчини, бо сумнівався, що головна дружина Хіґекуро прийме її з великою радістю. «Я радив би вам діяти повільно, спокійно, без зайвого галасу, — сказав він. — Поводьтеся так, щоб не викликати ні в кого нарікань та осуду».

«Напевне, це й краще, що вона вийшла заміж за Хіґекуро, а не почала служити в палаці, бо, не маючи надійного покровителя, вона б не змогла протистояти суперницям. Я, звісно, хотів би взяти її під свою опіку, але як до цього поставилася б ньоґо Кокіден?» — нишком зізнавався міністр Двору довіреним людям. Справді, хоча служити Імператорові — велика честь, становище Тамакадзури при дворі, безперечно, було б дуже хитким. Решта його жінок швидше за все нехтували б нею, а якби Імператор і приділяв їй увагу, то вкрай рідко, до того ж навряд чи він ставився б до неї як до знатної особи. Тому, коли міністрові Двору доповіли, якими листами обмінялися наречені на третю ніч[212], він щиро порадів за дочку і подякував Ґендзі за зворушливу дбайливість щодо неї. Спочатку це одруження було оповите таємницею, але, як завжди буває, скоро люди дізналися про нього, переповідали одне одному і врешті-решт увесь світ заговорив про цю незвичайну подію. Чутка про неї дійшла й до Імператора.

«О, як гірко, що наші з нею долі розійшлися, — поскаржився він. — А втім, якщо вона, як і раніше, готова вступити на придворну службу, я нічого не маю проти того, щоб вона була на посаді Найсі-но камі. Хоча тепер про вищу посаду не може бути й мови».

Настав одинадцятий місяць. В Імператорському палаці одне за одним відбувалися урочисті сінтоїстські свята, що не залишали анітрохи вільного часу палацовій прислузі, бо їм доводилося раз по раз ходити за порадами до нової Найсі-но камі, їхньої розпорядниці, якій, в свою чергу, було вкрай незручно, що в цей бурхливий час Хіґекуро, ховаючись від служниць, залишався в Західному флігелі разом з нею.

Ще більшим розчаруванням стало заміжжя Тамакадзури для таких залицяльників, як принц Хьобукьо. А от Сахьое-но камі страждав через те, що про його молодшу сестру, головну дружину, господиню Північних покоїв у домі Хіґекуро, пі­шли по світу пересуди. Однак він не мав іншої ради, як з усім змиритися. Та й, зрештою, чи розумно було б тепер нарікати на Тамакадзуру?

Хіґекуро, який завжди мав славу людини поважної і розсудливої, не здатної на легковажні любовні походеньки, тепер змінився до невпізнання. Немов піддавшись чарам Тамакадзури, він раптом став поводитися, як справжній коханець, бо коли приходив до неї ввечері і йшов удосвіта, то вражав служниць своїм пишним вбранням і вишуканими манерами.

А от сама дівчина, зроду жвава й життєрадісна, тепер свої почуття глибоко приховувала. Кожному було добре видно, що не з власної волі вона вийшла заміж за Хіґекуро. Уявляючи собі, що думає тепер про неї Ґендзі, згадуючи, які щирі й ніжні листи приходили від принца Хьобукьо, вона ще більше соромилась і сторонилася Хіґекуро.

Тепер, коли нарешті Ґендзі очистився від людських підозр в його сумнівних стосунках з бідолашною дівчиною із Західного флігеля, згадуючи свої колишні захоплення, він подумав: «Скільки пам’ятаю, я ніколи не дозволяв собі випадкових, недозволенних зв’язків!» — а, звертаючись до пані Мурасакі, сказав: «Та, мабуть, цього разу і ви в мені сумнівалися».

«Тим паче тепер не можна піддаватися сердечним примхам», — переконував себе Ґендзі, але ніяк не міг розлюбити ту, яка ще недавно могла належати йому, а не комусь іншому.

Одного дня, коли Хіґекуро не був удома, Ґендзі зайшов у Західний флігель. Тоді Тамакадзура почувалася недужою і досить пригніченою, та, дізнавшись про прихід гостя, зібрала всі сили, щоб трохи підвестися на постелі й поговорити з ним через ширму. Ґендзі, поводячись обережно й церемонно, почав розмову з найпростіших світських справ, а Тамакадзура, порівнюючи його зі своїм пересічним чоловіком з обмеженими здібностями, змогла нарешті повною мірою оцінити привабливість Ґендзі й тепер, дивлячись на нього, сумно плакала, соромлячись того, що її життя так раптово змінилося. Поступово розмова стала довірливішою. Ґендзі сидів, опершись на лавочку-підлокітник, і раз у раз заглядав за ширму. Бліде, змарніле обличчя Тамакадзури здавалося йому ще привабливішим, ніж колись, і Ґендзі знову пожалкував, що так нерозважно погодився віддати її іншому.

«Хоча з тієї річки

Води черпати я не пробував,

Але не сподівався,

Що хтось інший вас востаннє

До її переправ поведе[213].

Та хіба я міг це передбачити?..» — схлипуючи, промовив він, але його обличчя в ту мить було до болю прекрасним.

Приховавши обличчя за ширмою, Тамакадзура відповіла:

«Хотіла б я

Розтанути піною

В потоці власних сліз

Ще перед тим, як перейду

Три переправи...»

«О, як по-дитячому ви думаєте перебратися на той світ! — насмішкувато сказав Ґендзі. — Однак туди не можна потрапити, оминувши ці три переправи. А тому я хотів би перевести вас сам, міцно тримаючи за руку. А втім, якщо говорити серйозно, ви, мабуть, зрозуміли, що такого надійного дурня, як я, важко знайти в цьому світі. Сподіваюся, зрозуміли принаймні хоч тепер...»

Відчувши, що Тамакадзурі неприємно все це слухати, Ґендзі пожалів її й заговорив про інше: «Я думаю, що не варто нехтувати прихильністю до вас Імператора, а тому я хотів би перевезти вас у палац хоча б на певний час. Оскільки пан Удайсьо[214] тримає вас тепер при собі, як особисту власність, вам буде надзвичайно важко виконувати обов’язки Найсі-но камі. Все склалося зовсім не так, як я передбачав, але міністр з Другої лінії[215] задоволений вашим одруженням, а тому моя душа спокійна».

Розчулена і водночас збентежена його турботливими словами, Тамакадзура не могла стримати сліз. Із співчуття до її стражденного становища Ґендзі, не піддаючись спокусі, тримався в рамках пристойності й лише радив, як треба поводитися в Імператорському палаці і в чому полягатимуть її обов’язки. Було зрозуміло, що він не радить їй негайно переїжджати у дім Хіґекуро.

Самому Хіґекуро не подобалося, що Тамакадзура служитиме в палаці, але він погодився на це, розраховуючи перевезти її до себе прямо звідти, де вона проведе кілька днів. Таємне відвідування дружини було для нього незвичним й обтяжливим, а тому він узявся наводити лад у своїй оселі, давно запущеній через тривалу хворобу головної дружини, господині Північних покоїв, й викидати з неї старе оздоблення, замінюючи його новим. Тепер він