Щастя на порозі - Уляна Пас

До квартири Краєвського їдемо мовчки, але як тільки переступаємо поріг, починаємо цілуватися, як навіжені. Одяг летить на підлогу, а Натан підхоплює мене на руки та несе в кімнату, де я жила з Анею.

"Не у свою…", - проноситься у голові, але надовго ця думка там не затримується. Натан вміє вибити з голови все зайве. І навіть сумніви відходять на другий план, коли він такий шалено сексуальний. Я знаю, що завтра вони знову повернуться і стануть ще більшими, але сьогодні я просто забудусь. Адже бути щасливою хочеться не менше, ніж знати правду. 

Наступного ранку прокидаюся швидше за Натана. Він міцно спить на животі і здається мені неймовірно привабливим. Одягаю його футболку, котру знаходжу в шафі, і виходжу у коридор, тихо причинивши за собою двері. 

Я збираюся піти на кухню та приготувати для нас сніданок, але натомість зупиняюся біля дверей у кімнату Натана. Мене просто-таки накриває бажання відчинити їх і нарешті зрозуміти, що ж таке жахливе він там приховує. У голові по колу крутяться його слова не заходити туди, але хіба ж я буду їх слухати, коли бажання правди таке велике?! 

Хапаюся за ручку дверей та пробую відчинити їх. Було б надто просто, якби Натан не зачинив їх на ключ. Розчарування гіркою отрутою біжить судинами, і хороший настрій розвіюється.

На автоматі готую для нас яєчню та каву. Знаю: сьогодні поїдемо по Аню і лише це не дає впасти у відчай. Вчора я говорила, що готова почекати, дати Натану час зібратися, але сьогодні розумію, що не можу цього зробити. Перед тим як стати подружжям, ми маємо відкритися одне одному повністю. 

Одну помилку я вже зробила, коли віддала йому не лише своє тіло, але й серце. Не хочу ризикувати ще й Анею. Коли ми одружимося, забрати її у мене Краєвському буде значно простіше. 

- Доброго ранку! - Натан з'являється на кухні в одних піжамних штанах та з голим торсом. Цілує мене в губи та сідає за стіл. 

Мовчки ставлю перед ним тарілку зі сніданком та чашку з кавою. Сама ж сідаю навпроти і розумію, що зараз мені шматок у горло не полізе.

- Сталося щось? У тебе такий вигляд… - здається, Краєвський розуміє, що щось тут не так. Робить ковток кави і при цьому не зводить з мене погляду. 

- Нам треба серйозно поговорити, - видихаю. - Я думаю, що ти здогадуєшся про що. Перед тим як стати твоєю дружиною, хочу зрозуміти, що ти від мене приховуєш. Усі мовчать і кажуть, що ти сам розкажеш. А ти теж мовчиш. Це якось пов'язано з дівчиною Алісою? Тоді в будинку ти назвав мене так…

Натан з такою силою ставить чашку на стіл, що вона просто тріскає на дві частини, і кава розтікається по столу. Щось подібне вже було, коли Краєвський розчавив келих голими руками. Цього разу, на щастя, без крові, довелося тільки миттєво кинути ганчірку, щоб гарячий напій не потік на підлогу. 

- Ми, здається, домовлялися не чіпати цю тему! - говорить холодно, наче зовсім чужа мені людина. 

- Нічого ми не домовлялися! - виходить доволі емоційно, але тримати все це у собі більше не хочу. - Я хочу знати правду! Що ти приховуєш?!

- Мені треба в душ! - Натан підводиться на ноги і збирається просто піти. 

- Знову втечеш? Це так по-чоловічому! - кидаю йому в спину. Хочеться вірити, що мої слова, можливо, не надто приємні, зупинять його, але цього не стається. Натан просто йде, напружено стискаючи кулаки, а я продовжую стояти посеред його кухні і дуже гостро відчувати необхідність повернутися у свою квартиру.

Здається, я таки зробила помилку, коли довірилася йому. Краєвський не готовий впускати мене у своє життя. Спати разом - це, звісно, добре, але ближчими від цього ми не станемо. Між нами занадто велика прірва з недомовленості і поки він її не зменшить, ніякого весілля не буде!