Щастя на порозі - Уляна Пас

Натан телефонує мені кожного дня. Цікавиться здоров'ям та не забуває і про Аню. Його голос звучить втомлено, і я розумію, що він там точно не відпочиває. Відрядження, яке мало тривати десять днів, затягнулося практично на два тижні, і за цей час я сильно скучила за Натаном. Лише тоді, коли він практично зник з мого життя, зрозуміла, наскільки сильно до нього прив’язалась. І, можливо, не тільки це. 

Я із завмиранням серця чекала його повернення і вже уявляла наше побачення. Все ж таки я практично видужала і могла спокійно займатися будь-якими справами. 

А ще сильно здружилася з Іриною Ігорівною. Вона у всьому мені допомогла і щиро раділа, що Натан зробив такий рішучий крок у наших відносинах. Про Артема ми старалися не говорити. Я взагалі з острахом чекала його повернення. Не зрозуміло, що цей божевільний викине наступного разу. 

Ірина Ігорівна любила розповідати про те, як Натан добре вчився школі та завжди прагнув бути лідером. Після завершення університету він одразу взяв на себе обов'язок по управлінню компанією, хоча сам ще мало що у цьому розумів. Батько захворів, тому іншого вибору просто не було. 

- Чому ви не розповідаєте нічого про його минулі стосунки? Не вірю, що у Натана нікого не було, - запитую одного вечора, коли ми вирішуємо випити чаю у вітальні. 

Помічаю, як усмішка на обличчі Ірини Ігорівни дає тріщину і розумію, що не лише для самого Натана ця тема закрита. Мене ж все більше цікавить, що такого сталося у цій сім'ї, що тепер ця тема під забороною. 

- Я думаю, буде краще, якщо Натан сам все тобі розповість, - стримано відповідає жінка. - Він дуже таємничий і звик усе тримати в собі. Та я впевнена, що з часом він тобі відкриється.

- А якщо ні? - продовжую допитуватись. - У нього в квартирі діє заборона на те, щоб заходити у його кімнату. По вашому це нормально?

- Як я вже сказала, це минуле Натана, - зітхає Ірина Ігорівна. - Йому важко все це відпустити і забути. Можливо, з часом він відкриє тобі своє серце повністю. Але зараз… просто будь поруч з ним. Не залишай!

Ну ось, знову купа запитань і прохання не залишати Краєвського. І як після такого просто мовчати, якщо нічого не зрозуміло? Можливо, і справді варто зачекати, адже наші відносини розвиваються занадто швидко. Настане момент, коли ми станемо ближчими одне одному і, можливо, тоді… я дізнаюся правду. 

У день, коли мав повернутися Натан, я сильно хвилювалася. Одягнула сукню і навіть вклала волосся. Хотілося бути красивою, адже дійсно дуже скучила. Натан приїхав разом з Артемом, і якщо молодший брат лише мовчки пішов у свою кімнату, то старший одразу притягнув мене до себе та поцілував. 

- Ти холодний… - шепочу йому в губи. На чорному пальті все ще залишилися лапаті сніжинки, котрі поступово танули. У Натана трохи більше відросла щетина, але так він здавався мені ще більш привабливим. 

- Так зігрій мене, - прошепотів у губи. 

- Синку, нарешті ти повернувся! - радісно вигукнула Ірина Ігорівна, а нам довелося розійтися. Аня, котра якраз сиділа на руках у бабусі, весело посміхнулася, побачивши знайоме обличчя.

- Привіт, крихітко! - Натан не став брати Аню на руки, тому що реально був холодним після вулиці, лише поцілував її у щічку. - У мене для тебе купа подарунків. 

І дійсно, водій почав заносити у будинок різні іграшки та пакунки з логотипами відомих брендів. Здається, Натан збожеволів і скупив весь магазин. 

- Мені треба в душ, - заявив, знявши з себе пальто. - А ще я дуже голодний. 

І при цьому він поглянув на мене таким поглядом, що я одразу зрозуміла - тут справа не в їжі. 

Натан пішов на другий поверх, а я одразу відчувала гостру потребу в його присутності. Здається, я таки закохалася, а може, просто звикла, що поруч має бути той, хто буде захищати та оберігати. 

Ірина Ігорівна забрала Аню на кухню, щоб нагодувати, а я вирішила піти у кімнату. Сама не розумію, що підштовхнуло мене до рішучих дій. Останні слова самого Натана, чи щось більше?

У кімнаті Краєвського я не знайшла, лише почула шум води з ванної. Недовго думаючи, адже сумніви сильно роз'їдали, я зняла з себе сукню і лише в білизні зайшла у ванну кімнату. Натан мене не бачив, тому що скло у кабінці було матовим. 

Чомусь почали тремтіти руки і сильно хотілося припинити все це. А що, коли Краєвський прожене мене геть? Таке ж може бути? Набравши у легені якомога більше повітря, я зняла з себе білизну і, не чекаючи жодної секунди, відчинила дверцята та ступила всередину. 

Гаряча вода миттєво намочила голову і потрапила в очі. Від страху я навіть послизнулась на підлозі, але Натан вправно мене спіймав. Вода якось надто різко вимкнулася, і, розплющивши очі, я побачила перед собою мокрого та неймовірно сексуального чоловіка.

- Привіт! - випалила перше, що в голову прийшло. 

- Привіт! - посміхнувся Натан. Здається, я таки змогла його здивувати. - Вирішила скласти мені компанію?

- А ти проти? - випалюю емоційно. Так, спокусниця з мене ще та. Взагалі ніколи не могла похизуватися великою кількістю кавалерів, а тепер і не знаю, що далі робити. 

Але Натан, здається, швидко взяв себе в руки і без слів показав, що зовсім не проти моєї компанії. Від його поцілунку у мене знову підкосилися ноги, але, на щастя, руки Краєвського тримали мене міцно. Я більше не шкодувала, що сама до нього прийшла. Цей чоловік подобався мені - і це факт. І, здається, я також йому подобаюся. Принаймні відчувається це дуже добре.