Щастя на порозі - Уляна Пас
- Тоді я в душ і скоро повернуся. Добре? - він швидко цілує мене в губи та підводиться на ноги.
Після моєї згоди покидає кімнату, прихопивши домашній одяг. Коли залишаюся сама, покриваюся ковдрою мало не з головою і починаю прокручувати в голові весь сьогоднішній вечір. Здається, вийти за Натана не така вже й погана ідея. І річ не у моїй симпатії до цього чоловіка. Хоча це також дуже важливий аспект. Мені просто страшно, що Артем захоче довести своє батьківство в суді. Я просто помру, якщо Аня буде з ним. І зараз єдина надія саме на Натана.
Я так і не дочекалася повернення Краєвського. Заснула практично одразу, обміркувавши все у голові.
Наступного ранку прокинулася в теплих обіймах чоловіка. Моя голова у нього на грудях, а рука на животі. Я відчувала, як під моєю щокою б'ється його серце, і як сам Натан обіймає мене за плечі. Я насолоджувалася свіжим ароматом його гелю для душу і тим, як моя гола шкіра торкалася його. Краєвський вирішив не заморочуватися й не одягнув футболку.
- Доброго ранку! - його хриплий після сну голос змусив моїх мурашок оживати.
- Доброго… - підіймаю голову, щоб краще бачити його обличчя, і Натан сам притягує мене до себе, щоб поцілувати.
- У мене до тебе важлива розмова, - несподівано заявляє, розвіюючи усю магічність моменту. - Я збирався сказати ще вчора, але через брата… Коротше кажучи, сьогодні ввечері я лечу в Прагу по роботі. Моє відрядження триватиме трохи більше одного тижня. За цей час ти можеш підготуватися до весілля, мама тобі допоможе. І ще, Артем полетить зі мною. Не хочу, щоб він був тут, коли мене не буде поряд.
- Це не дуже хороші новини з самого ранку, - видихаю.
- Будеш сумувати? - посміхається Натан.
- Буду, - чесно зізнаюся. - Не розумію у який момент ти так глибоко проник мені під шкіру, але відпускати тебе зовсім не хочеться.
- Я бізнесмен, Мілано, і відрядження займають більшу частину мого життя. Хоча тепер доведеться дещо змінити свій графік. Я також не хочу надовго залишати вас з Анею, - Натан говорить абсолютно щиро, я бачу це в його очах. Ми знову цілуємося, і я дозволяю солі провести пальчиками доріжки по його торсу. - Краще не роби цього, маленька. Я ж не залізний, а тобі поки що не можна.
Доводиться зупинитися, хоча зовсім не хочеться. У душ йду першою, а тоді вже Натан. На сніданок спускаємося разом і коли бачу бліде обличчя Ірини Ігорівни, стає шкода цю жінку. Вчора їй довелося добряче понервувати.
- Де Артем? - запитує Натан, коли ми сідаємо за стіл.
- Поїхав до себе на квартиру збирати речі, - відповідає жінка. - Ти дійсно візьмеш його з собою?
- Настав час Артему братися за голову. Цей бізнес - справа сімейна, і він також має працювати на благо родини, а не лише тринькати гроші, - трохи різко відповідає Натан. - Мамо, досить вже поводитися з ним, як з маленьким. Сама бачиш, що за Артемом проблеми ростуть, як гриби після дощу. Настав час дорослішати, і я допоможу йому в цьому.
- Тільки давайте без бійок. Мені боляче дивитися на те, як ви завдаєте болю одне одному, - Ірина Ігорівна схлипує і зараз мені дуже її шкода.
- Я постараюся, - заявляє Натан. - А ти не плач. У тебе ж тепер Аня є. Про неї думай.
Тут я з Натаном абсолютно згідна. Артем хлопчик дорослий і сам має відповідати за власні помилки та вчитися відповідальності. А от Ірині Ігорівні треба сконцентруватися на онуці. От, кому дійсно потрібна її любов та опіка.
- Я буду сумувати, - кажу абсолютно щиро, коли настає час прощатися. Я проводжаю Натана до дверей, і ще деякий час ми просто стоїмо, тримаючись за руки.
- Я також, - відповідає. - Коли повернуся, сходимо кудись. Сподіваюся, що до того часу тобі вже можна буде все.
Натан цілує, а мені доводиться схопитися за його плечі, щоб не впасти. І я сподіваюся, що за час його відсутності моє здоров'я таки прийде до норми, адже мені також хочеться чогось більшого між мною та цим чоловіком.
