Над річкою П'єдрою, там я сиділа та й плакала (2020) - Пауло Коельо

Письменник дещо неточний; неможливо було співати на вимогу поневолювачів: «...співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі». ">[29].

— Але, оплакавши тужливо омріяну землю, псалмо-співець обіцяє сам собі:

Якщо я забуду про тебе, о Єрусалиме, нехай всохне моя правиця. Нехай мій язик більш не відчує ніякого смаку, якщо я забуду про тебе, Єрусалиме[30].

Я знов усміхнулася.

— А я вже потроху забував. Ти ж нагадала мені.

— Як ти думаєш, чи повернеться до тебе твій дар? — запитала я.

— Не знаю. Але Господь щоразу давав мені другий шанс у житті. От і з тобою дає. І допоможе віднайти мій шлях.

— Наш шлях, — знову перервала я.

— Авжеж, наш.

Він узяв мене за руки й допоміг піднятися.

— Іди збери свої речі, — мовив він. — Мрії потребують праці.

Січень 1994 р.

Життя Пауло Коельйо є головним джерелом натхнення для його книжок. Він жартував зі смертю, уникнув божевілля, грався з наркотиками, витримав катування, експериментував із магією та алхімією, вивчає філософію і релігію, невситимо читав, втрачав і відновлював віру, зазнавав муки й утіхи від кохання.

Він автор багатьох міжнародних бестселерів, включаючи «Алхіміка» — одну з найвпливовіших книжок усіх часів. Його твори перекладено 83 мовами, видано понад 230 мільйонів примірників у всьому світі.

Коельйо — член Бразильської академії літератури та кавалер ордену Почесного легіону. У 2007 році його було оголошено посланцем миру ООН.

ІСТИННЕ КОХАННЯ — ВІДДАТИ СЕБЕ ДО ОСТАНКУ

Пілар знала його з дитинства. І кохала навіть після того, як доросле життя роз’єднало їх. Він шукав своє призначення проповідника, месії, а вона шукала себе. Доленосна зустріч сколихнула приспані почуття. Здається, час їхньої любові настав. Однак тепер усе інакше. Щоб бути разом, вони мають пожертвувати найдорожчим: Пілар — покинути колишнє життя, присвятити себе служінню іншим, а він — зректися дару зцілення людей. Та ризикнути всім заради іншого здатен лише той, хто кохає по-справжньому..

Примітки
1

Тут і далі цитати з Біблії наведено в перекладі о. Івана Хоменка, якщо не зазначено інше. Слово «Мудрість» подано з великої літери письменником. — Тут і далі прим, перекладача, якщо не вказано інше.

(обратно) 2

Саме такого словосполучення у святого Павла немає, утім, сповідування Христової віри не раз порівнюється з безумством.

(обратно) 3

Томас Мертон (1915—1968) — католицький монах зі США, богослов, містик і поет, прихильник християнсько-буддистського діалогу.

(обратно) 4

Річка протяжністю 76 км на північному сході Іспанії.

(обратно) 5

Містечко на сході Кастілії.

(обратно) 6

Слова Антоніо Мачадо (1875—1939); поет народився в Севільї, але п’ять років мешкав у Сор’ї; в перекладі Олени Курченко фраза звучить так: «дороги / ідучи лиш торують».

(обратно) 7

Святий із Сор’ї, що жив у VI столітті.

(обратно) 8

Автор описує справжню мадридську площу.

(обратно) 9

Слова з аргентинського танґо 1969 р., текст Орасйо Феррери, музика Астора П’яццоли; фраза про божевільних вище — трохи неточна цитата звідти ж.

(обратно) 10

Слова з того ж танґо.

(обратно) 11

Слова з цитованого вище танґо; Ареналес — одна з центральних вулиць Буенос-Айреса.

(обратно) 12

Маленьке поселення у Франції в департаменті Верхні Піренеї на кордоні з Іспанією.

(обратно) 13

Одкр. 22:17.

(обратно) 14

Бог несказанний (лат.).

(обратно) 15

Автор, очевидно, умисно трохи неточно цитує останню фразу з вірша 27 глави 1 Книги Буття, де замість слова «її» (тобто людину) стоїть «їх» (Адама і Єву, людей).

(обратно) 16

Назва португальського перекладу збірки оповідань Рея Бредбері «Золоті яблука сонця» («The golden apples of the sun», 1953), де останнім є однойменне оповідання. Бредбері, своєю чергою, використав для назви останній рядок із вірша В. Б. Єйтса «Пісня Ойнгуса-блукальця» (1897). У пер. Олександра Мокровольського