Сірано де Бержерак - Едмон Ростан

class=stanza> Ох!

Роксана

Але знатиме…

Сірано

Ох!

Роксана

І в його очах Любов читаю я – таємну, скромну…

Сірано

Ах!

Роксана

Але спокійно-бо, я ж мушу зав’язати! – Він любить оддалік, не важиться сказати, Не сміє він жагу освідчити палку…

Сірано

Ох!

Роксана

(кінчаючи перев’язувати руку своєю хустиною)

Служить він якраз у вашому полку.

Сірано

О!

Роксана

(сміючись)

Із ним не стрітися, гадаю, не могли ви! Шляхетний, сміливий, розумниця, красивий…

Сірано

(блідий, підводиться)

Красивий?

Роксана

Що це вам?

Сірано

(показує на свою руку, усміхаючись)

Так… Вавка ця… Дарма…

Роксана

Ну, я люблю його – та ця любов німа: В театрі тільки ми стрічалися.

Сірано

Ні слова Не говорили з ним?

Роксана

Очима лиш.

Сірано

Це мова Відома, – але як дізналися про все?

Роксана

Ну, в колі нашому земля чутки несе! У парку липовім, в кутку ясної зали Про нього кумоньки усе мені сказали!

Сірано

Кадет він?

Роксана

Гвардії, кузене мій, кадет.

Сірано

А як зовуть його?

Роксана

Барон де Невільєт.

Сірано

Такого в нас нема!

Роксана

Якраз сьогодні зрана В загін до вашого вступив він капітана.

Сірано

І