Сірано де Бержерак - Едмон Ростан

class=poem> Для ляльки кучері вам постачав маїс!

Роксана

Дитячих ігор час!

Сірано

Надій весна зелена!… Роксана нинішня, ви звалися Мадлена…

Роксана

Що я, було, скажу, – все зробите мені!

Сірано

В коротких спідничках ходили ви в ті дні…

Роксана

І що ж, була у них гарненька я?

Сірано

Чудова!

Роксана

Бувало – ранка в вас на пальці випадкова - Ви прибігаєте. Я матір удаю І грізпим голосом вам проповідь свою Читаю: «Що це знов, хлопчисько неслухняний?» А потім так беру…

(Бере його за руку – спиняється вражена.)

Ой, що це? Знову рани?

Сірано хоче відняти свою руку.

Ні, ні, показуйте! А вже ж не та пора! - Ну, де це сталося?

Сірано

І знову винна гра! При Нельській башті я необережно грався - Ну, і подряпався…

Роксана

Дитиною зостався!

(Сідає до столу, вмочує свою хусточку в склянку з водою.)

Давайте!

Сірано

(сідає собі)

О, яка небесна доброта!

Роксана

(обмиваючи рану)

Ну, скільки ж їх було? Сірано їй-богу, менше ста!

Роксана

Усе розказуйте…

Сірано

Ні, ні… Це нецікаво… Та про яку ж ото мені сказати справу Ви не вважалися?

Роксана

(не випускаючи його руки)

Тепер наважусь я, Бо давня та весна навіяла моя Мені хоробрості… Признаюсь: я кохаю.

Сірано

Ой!

Роксана

І не знає він.

Сірано

Ах!

Роксана

Досі ще не знає.

Сірано