Сірано де Бержерак - Едмон Ростан

(до мушкетера)

А ви, мосьпане?

Мушкетер

(покручуючи вуси)

Можлива річ…

Сірано

(пише, від часу до часу бурмоче собі)

Я вас люблю, коханаї Я вас обожую!

Перший поет

Чутки по місту йдуть, Що чоловік один до втечі повернуть Здолав аж цілих сто!

Другий поет

Там скрізь уламки зброї, Списи, мечі лежать…

Сірано

(пишучи)

Для вроди чарівної…

Третій поет

Шапки утікачів по вулицях лежать Геть аж до пристані…

Сірано

(так само)

Ладен я все віддать…

Перший поет

То велетепь якийсь, якийсь титан казковий!

Сірано

(так само)

Та вас побачивши, я позбавляюсь мови, І млію і мовчу…

Другий поет

(хапаючи пиріг)

Ну, друже мій Рагно, Як вам віршується?

Сірано

Закоханий давно, До гробу вірний вам…

(Хотів підписатись, але спиняється й ховає лист.)

Так, підпис ні до чого: Та ж особисто їй я дам листа оцього.

Рагно

(до другого поета)

Рецепт у віршах я скомпонував!

Третій поет

(умощуючись перед підносом із тістечками)

Он як!

Четвертий поет

(розглядаючи бабку)

Цей папушник надів набакир свій ковпак!

(Одкушує верх бабки.)

Перший поет

Цей пірник так морга голодному поету, Немовби щось хотів сказати по секрету!

(Хапає пірника.)

Другий поет

Ми слухаєм, Рагно.

Третій поет

(обережно беручи тістечко)

Оце, либонь, смачне!

Другий поет