Сірано де Бержерак - Едмон Ростан

Та ну ж, мерщій. Чого копаєшся?

Рагно

Найшов я, друже мій.

(Бере торбинку третю, вагається)

Сонет Філліді… Ах! Та як же це жорстоко!

Ліза

Нарешті зважився

(знизує плечима).

Ото дурна морока!

(Стає на стілець і починає розставляти блюда на полиці.)

Рагно

(користуючись з того, що вона повернулась до нього плечима, підкликає назад дітей, що вже були біля дверей)

Пст! Пст, маляточка! Віддайте лиш мені Торбинку, – пундики додам я пресмачні!

Діти віддають йому торбинку, жваво беруть ласощі і виходять.

Рагно, розгладжуючи папір, читає.

«Філліда!» В ім’я це – і загортати тісто! «Філліда!» – як бринить і ніжно, й урочисто!

Швидко входить Сірано.

СЦЕНА III

Рагно, Ліза, Сірано, потім мушкетери.

Сірано

Котра година?

Рагно

(шанобливо вклоняючись)

Шість.

Сірано

(схвильовано)

Як тихо лине час!

(Ходить туди й сюди по цукерні.)

Рагно

(ходячи слідом за ним)

Дозвольте, пане мій, повіншувати вас! Чудово!

Сірано

Що таке?

Рагно

Ваш подвиг…

Сірано

Що ж бо, друже?

Рагно

Дуель з віконтом…

Сірано

(зневажливо)

А!

Рагно

(захоплено)

У віршах.

Ліза

Ну, не дуже Це й дивно: віршів тих у нього повен рот!

Сірано

Тим краще! Годі з тим!

Рагно

Яка балада! От Її рефрен: