Сірано де Бержерак - Едмон Ростан

(задихаючись від хвилювання)

Але…

Сірано

(одверто)

Рагно мій друг, і брать його на глум Не дозволяю я…

Ліза

Навіщо вам цей шум? Я…

Сірано

(так голосно, щоб почув зальотник)

Прошу знати це!

(Уклоняється мушкетерові і, глянувши на годинник, став біля дверей, спостерігаючи.)

Ліза

(до мушкетера, що простодушно віддав уклін Сірано)

Ви в рот води набрали? Чи звикли ви, щоб вас у вічі ображали? Чого ви мовчите, немов язик приріс? Скажіть же щось йому! Про ніс його!

Мушкетер

Про ніс? Про ніс?

(Швидко виходить, Ліза за ним.)

Сірано

(від дверей, роблячи знаки Рагно, щоб той одвів поетів)

Псті Пст!

Рагно

(показуючи поетам двері праворуч)

Там буде вигідніше. Читати вірші нам…

Сірано

(нетерпляче)

Псті Пст!

Рагно

Там затишніше!

Перший поет

(у розпачі, з набитим ротом).

Та як же пиріжки…

Другий поет

З собою їх візьмім!

Всі швидко йдуть за Рагно, пограбувавши блюда з печивом.

СЦЕНА V

Сірано, Роксана, дуенья.

Сірано

Вручу я їй листа, коли слівцем одним Вона подасть мені хоч би якусь надію!

Роксана в масці з’являється з дуеньєю за скляними дверима.

Він швидко відчиняє двері.

Заходьте!

(Підбігає до дуеньї.)

Пару слів!

Дуенья

І десять зрозумію!

Сірано

Чи ви до ласощів охочі?

Дуенья

Чом би й ні!

Сірано

(сквапно хапає паперову торбинку на столі)

От Бенсерадові