Лицедії - Сомерсет Вільям Моем

Том забрав подарунки, які напередодні повернув їй,-— хоч і несміливо, але забрав. Коли він пішов, Джулія сіла за туалетний столик й уважно оглянула себе в дзеркалі.

— Як це чудово, що після плачу повіки в мене не набрякають, — голосно сказала вона й злегка помасирувала свої повіки. — І все ж ці чоловіки страшенні дурні!

Джулія була щаслива. Тепер усе буде гаразд. Вона домоглася свого — Том повернувся до неї. Однак десь у глибині душі вона зневажала Тома за те, що він такий простодушний дурник.

XVI

Недавня сварка, зруйнувавши якимсь загадковим способом бар’єр, що стояв між Джулією і Томом, зблизила їх. Джулії приємно було, що він менше опирався, ніж вона гадала, коли вона знову завела мову про квартиру. Здавалося, що після примирення, забравши назад подарунки й погодившись забути про позичку, Том вирішив не прислухатися більше до голосу сумління. Вони разом обставили квартиру — яке це було приємне заняття! Шоферова дружина погодилася прибирати в Тома й готувати йому сніданок. У Джулії був від квартири свій ключ, й іноді вона приходила туди сама й чекала в маленькій вітальні, поки Том повернеться з роботи. Двічі чи тричі на тиждень вони їздили куди-небудь разом вечеряти, весь вечір танцювали, а потім поверталися до нього на таксі.

Цієї осені Джулія почувала себе дуже щасливою. Нова п’єса, в якій вона грала, мала чималий успіх. Джулія знову почувала себе бадьорою і молодою. Роджер обіцяв приїхати додому на різдво, але ненадовго — всього на два тижні, а потім він знову поїде до Відня. Джулія вирішила, що протягом цих двох тижнів Том проводитиме свій час тільки з Роджером, і пообіцяла собі не переживати з цього приводу. Молодь завжди шукає товаришів серед молоді, а тому, казала вона собі, нема чого тривожитися, якщо Том кілька днів не звертатиме на неї уваги. Тепер вона міцно тримала його в своїх руках. Тома тішила думка, що він коханець Джулії, ця роль підносила його у власних очах, і для нього не було більшої насолоди, як знайомитися з багатьма більш-менш визначними особами, в коло яких вона його вводила. У Тома з’явилося палке бажання стати членом якого-небудь солідного клубу, і Джулія вже готувала для цього грунт. Чарлз ніколи й ні в чому їй не відмовляв, і вона була певна, що зуміє вмовити його, аби він дав Томові рекомендацію до одного з тих клубів, членом яких був сам.

Том звикав до нової насолоди — він тепер завжди мав гроші і міг витрачати їх, як йому заманеться; Джулія заохочувала його жити на широку ногу; вона розраховувала на те, що, призвичаївшись до такого способу життя, він згодом зрозуміє, що жити без неї не може.

«Звичайно, наша любов вічно не триватиме, — думала вона, — та коли всьому настане кінець, у нього залишаться про мене якнайкращі спогади».

Втім, хоч Джулія казала собі, що їхня любов не може тривати вічно, вона зовсім не бачила причин до того, чому їй повинен настати кінець. З роками Том ставатиме дедалі доросліший, і різниця між ними поволі зникатиме. Через десять-п’ятнадцять років він не буде вже таким юним, а вона — вона залишатиметься в тому ж віці, що й зараз. Їм обом зараз дуже добре разом. А всі чоловіки — раби звички, і, користуючись цим, жінки можуть робити з них, що хочуть.

Джулія анітрохи не почувала себе старшою за Тома, вона була певна, що йому ніколи навіть на думку не спадало порівняти їхній вік. Щоправда, одного разу відбулася досить неприємна сцена. Вона лежала в його ліжку, а він стояв перед трюмо в сорочці, без піджака, й зачісувався. Джулія була зовсім гола й лежала в позі Тіціанової Венери (цю картину вона бачила в когось із знайомих). Їй здавалося, що для Тома це прекрасне видовище, і тому навмисне не змінювала пози. Її сповнювало почуття щастя і вдоволення.

«Ось що таке справжня радість кохання», — думала вона, і на її устах заграла легка усмішка.

Нараз Том глянув у дзеркало, обернувся і, не сказавши ні слова, рвучким рухом накинув на Джулію простирадло. Вона ніжно всміхнулася, проте Томова реакція болісно вразила її. Вона не знала, чи він злякався, що вона застудиться, чи просто її нагота шокувала його англійську цнотливість. А може, вдовольнивши свою пристрасть, він відчув легку огиду, коли побачив її в’януче тіло?.

Повернувшись додому, Джулія роздяглася й уважно оглянула себе в дзеркалі. Вона вирішила бути безпощадною до себе. Почала з шиї, але на ній не було ніяких ознак старіння, особливо коли вона піднімала підборіддя; і перса її були маленькі й тугі — як у молодої дівчини. Її живіт був плоский, а стегна — неширокі, щоправда, з жирком, але хто його не має в цьому місці, і, зрештою, міс Філліпс завжди може з ним щось зробити. Щодо ніг — хай хтось скаже, що вони негарні! Вони довгі, й стрункі, й округлі. Джулія провела рукою по тілу. Шкіра її була оксамитова на дотик і бездоганно чиста. Звичайно, під очима вже зібралося кілька зморщок, але треба було добре придивлятися, щоб побачити їх; кажуть, ніби зараз роблять операції, що зовсім знімають зморшки — може, варто про це детальніше розпитати; волосся її, на щастя, зберегло свій природний колір — як уміло його не фарбують, це потім завжди помітно! А в неї воно як було, так і лишилося густе, темно-каштанове. І з зубами теж усе гаразд.

«Ні, вся причина тут, очевидно, в надмірній соромливості».

На мить вона згадала бородатого іспанця в спальному вагоні й пустотливо всміхнулася своєму відображенню в дзеркалі.

«От кого соромливість не обтяжувала!»

Але все ж таки з того дня вона взяла собі за правило додержувати необхідних норм пристойності.

Покладаючись на чистоту своєї репутації, Джулія навіть не замислювалася над тим, чи можна їм з Томом з’являтися разом на людях. Відвідини нічних клубів були для неї новою, не звіданою досі розвагою, і хоч вона добре розуміла, що в будь-якому товаристві одразу опиняється в центрі загальної уваги, їй навіть на думку не спадало, що така зміна в її відомому всім способі життя може породити якісь плітки. Позаду в неї було двадцять років вірного подружнього життя (якщо не згадувати пригоди з іспанцем, пригоди, що могла трапитися з кожною жінкою), і Джулія вважала,