Зірка впаде опівночі - Теодор Костянтин
— Так, звичайно!
— Тоді приходьте, ми чекаємо на вас!
Повісивши трубку, генерал Войнеску промовив:
— Панове, мені щойно подзвонив полковник Павлопол. Він одержав дуже важливе для вас і вашої дивізії повідомлення. Я запросив його сюди. А нашу розмову ми закінчимо пізніше.
Генерал Попинкаріу стурбувався.
«Що це за повідомлення і чому воно стосується саме моєї дивізії?»
В цю мить до кабінету увійшов полковник Павлопол Траян, начальник другого відділу при штабі «Орла».
— Що там у вас таке, Павлопол?
— Як я мав честь сказати вам по телефону, щойно прибув спеціальний кур'єр з важливим повідомленням. Нас попереджають, що в штаб дивізії «Молдова» пробрався під чужим іменем агент абверу[5]. Він має розкрити принцип дії нашої шифрувальної машини. Генеральний штаб зобов'язує командира дивізії до одержання якихось спеціальних вказівок забезпечити посилену охорону шифрувального матеріалу. Другому відділу слід взяти під особливий нагляд усіх осіб, що безпосередньо працюють на шифрувальній машині, а також тих, хто має хоч яке-небудь відношення до цієї служби. Ось що я хотів вам повідомити.
— Ви взяли з собою цей наказ? — запитав генерал Войнеску.
— Так, ось він, — відповів полковник Павлопол і, вийнявши з теки папірець, видрукуваний на машинці, простяг генералові. Войнеску уважно прочитав його і передав генералові Попинкаріу. Той, насупившись, перебіг очима текст наказу і поклав перед підполковником Барбатом.
— Так, становище зараз справді серйозне, — промимрив він.
Генерал Войнеску ствердно хитнув головою і, нічого не відказавши, запалив сигару, глибоко затягся. Потім випустив пасмо диму, що відразу закучерявилось над головою кільцями, і запитав:
— А чи не могли б ви, Павлопол, пояснити нам, як працює ця шифрувальна машина? Мене дуже цікавить…
— Прошу, пане генерал, з великою охотою. Ця чудова машина винайдена німцями. Працює вона на тому ж принципі, що й звичайна друкарська машинка, зовні навіть схожа на неї. Мушу відразу відзначити цілковиту перевагу цього способу шифрування перед іншими системами. Щоб ви мене зрозуміли, спробую пояснити це наочно. Скажімо, нам треба зашифрувати слово «атака». В шифрувальній системі, заснованій на певному кодові[6], це слово позначається, приміром, цифрами 15735. Коли воно повторюється в тексті кілька разів, то число 15735 теж буде повторюватися. У звичайних шифрувальних кодах, навіть дуже зручних, немає цифрового відповідника для кожного слова, бо такий код досягав би незвичайних розмірів, а крім того, на зашифрування чи розшифрування десяти-п'ятнадцяти рядків тексту ми витрачали б чимало часу. І тому цифрами чи літерами в них позначається кілька слів або навіть цілі речення. Так, наприклад, фрази: «Маю честь повідомити» або «Ворог безладно відступає» у звичайних шифрувальних системах мають певний цифровий відповідник. Отож і в випадкові, коли йдеться про одне слово, і тоді, коли ми маємо справу з кількома реченнями, в зашифрованому тексті повторюється лише ця цифра. І хоч яким складним не виявився б ключ шифру, тобто спосіб переписування радіограм на бланк, будь-який текст, кінець кінцем, може бути розшифрований навіть тоді, коли його ключ нам невідомий. Зовсім інше маємо ми в шифрувальній машині. Тут кожна літера шифрується окремо. Якщо в тексті, що його потрібно зашифрувати, буква «к» трапляється, приміром, двадцять разів, то першому «к» відповідає, скажімо, «в», друге «к» позначається вже не «в», а «х» або «з» чи якоюсь іншою літерою. Інакше кажучи, нам байдуже, скільки разів повторюється якась буква в звичайному тексті, бо в шифрованому вона завжди буде подана іншою. Дозвольте запитати, чи все це вам зрозуміло?
— Так, так, говоріть далі.
— Отже, той, хто одержує шифровану на машині радіограму, мусить мати ключ, яким вона зашифрована. На відміну від шифрувальних систем, заснованих на кодах, де ключ завжди показується групою цифр чи літер у тексті радіограми, наші шифрувальники одержують його зовсім іншим шляхом. Той, хто має розшифрувати який-небудь текст, повинен, знаючи попередній ключ, який безперервно змінюється, поставити механізм, що знаходиться всередині машини, на ключ даного дня. І тоді, вистукуючи на машині незрозумілий шифрований текст, він і прочитає всю радіограму. Після капітуляції армії в Молдові і арешту Антонеску наше командування відмовилось од цієї системи шифрування, бо вона була відома німцям. Однак спеціалісти генерального штабу винайшли удосконалення, яке дозволило нам і далі користуватись цими шифрувальними машинами у великих військових з'єднаннях. Вони замінили весь механізм настройки на ключ невеличким барабанчиком. Ось я коротко й розповів вам найголовніше. Коли є ще питання, то, будь ласка…
— Нам усе це зрозуміло, — відказав генерал Войнеску. — Проте мені хотілося б запитати вас про інше. В чому, на вашу думку, полягає завдання агента абверу?
— Він мусить сфотографувати барабанчик, про який я вам говорив, і записати кілька позначених на ньому десяткових градацій. Ця операція, як ви добре розумієте, сама по собі дуже проста. Тут треба лише пробратися до шифрувальної машини, не викликавши ніякої підозри. В цьому випадку…
Проте командуючий Войнеску перебив Павлопола.
— Хто у вас зараз начальник шифрувального відділу, генерале? — звернувся він до командира дивізії «Молдова».
— Капітан Смеу Єуджен.
— Смеу Єуджен? Щось я не чув… А ви на нього покладаєтесь?
— Так, це чудовий офіцер, пане генерал. І цілком надійний.
— А що скажете ви, Павлопол?
— Приєднуюсь до думки пана генерала Попинкаріу.
— Добре. Хто ще працює на шифрувальній машині?
— Шість шифрувальників, згідно з наказом генерального штабу, — відказав підполковник Барбат Георге.
— І їм можна довіряти?
Генерал Попинкаріу знизав плечима.
— Цього я напевне не знаю! Їх треба перевірити… Це колишні тетерісти[7].
— А як шифрувальники вони бездоганні, — додав полковник Павлопол. — Наскільки
