Богиня і Консультант - Володимир Львович Єшкілєв
– Ой-ой! ОМ ТАРЕ! Не зображуй із себе фанатика Тари-Дролми. Ти ж не носій Традиції й не тибетський лама. Ти – блазень, учень ізгоя. Ти ж тепер от вирубився від одного мого удару. Від одного удару жінки! Воїнам Заходу можуть протистояти тільки справжні воїни Сходу. Навчені і благословенні. Третьої сили немає і бути не може. Ви лише підставите своїх людей під Майстра Зброї, і вони всі загинуть. Всі до одного. Майстер нездоланний. Він – машина смерті… Не сіпайся, не сіпайся. Що, правда очі коле?.. Шкода тільки твою дівчинку-телепатку. Краще віддай її нам. Ми надійно її сховаємо. Дамо їй знання. Згодом вона може стати справжньою жрицею у нашому ковені.
– Вивчите? У тій вашій лесбійській школі? Йдіть на хер!
– Жадоба влади затьмарює твій розум.
– Сука ти… Хто вбив Роберта?
– А хіба ти не знаєш? Воїни Заходу.
– Хто саме? Тамплієри?
– Тобі їх не дістати.
– Я хочу знати.
– Зайве знання обтяжує і дратує.
– Вони мої вороги.
– І що з того?
– Я маю право знати ім’я ворога.
– У цій війні в тебе не має ніяких прав. Ти – ніхто.
– Ти кажеш, що я приречений. Можливо. Але я буду битися і маю право знати.
– Книжок начитався?
– Той, хто не поважає прав іншого, сам не вартий поваги.
– Який ти нудний. У житті все не так. Але, якщо тобі вже так треба, нехай. Офіційно вони працюють на контору.
– На «Острів» чи на «Ліс»?[20]
– Антитерористичний спецпідрозділ «Агат-Т». Але ж, кажу, тобі їх не дістати ніколи. Цих пацанів кришують серйозні політики, генерали. Серед їхніх людей є жерці-телепати і висвячені лицарі. Там все по-дорослому, без жартів. Краще віддай дівчинку і поможи нам. Тебе згодом приймуть до Кола. Але відразу тобі кажу: до Колегії Ягинів тебе не приймуть ніколи.
– Дякую. Ти така добра. Але буде так, як має бути. Буде вам третя сила. Я знайду реліквію, і ми відновимо нашу власну Традицію. Вона була, і вона буде знову. ОМ ТАРЕ!
– «Буде, буде», – передражнила Одноокого його невидима суперниця. – Сам себе переконуєш? Але ж ти не хочеш мене послухати… Нехай Правічна Мати прояснить тобі розум до того, як тебе вб’ють! Прощавай, сину Аратти.
– Я не «син Аратти». Аратта означає «безвладдя».
– Означає «місце безвладдя»… Ізгой тебе дечого-таки навчив.
– Багато чого навчив. Він Великий Обраний!
– А знаєш, яке справжнє ім’я твоєї землі?
– Ти мене випробовуєш?
– Може, й так.
– Я знаю.
– То скажи. Тут немає тлуків.
– Астрашана.
– Майже вгадав.
– Я не вгадую, я знаю. ОМ ТАРЕ!
– ОМ! Все одно, прощавай, всезнаючий сину Уастрешани.
– Розв’яжи мене!
– Сам розв’яжешся. Твій ніж, до речі, лежить отут, на кріслі. Викинь цей фальшак, тобі такий не личить. А от «Nicon Monarch» я забираю. Це – вєщь. Як пишуть у твоїх улюблених романах-фентезі: беру за правом переможця… І ще до твого відома – на другому поверсі спить хазяйка цієї хатинки. Спить, хропить і трошки пердить. Певно, буха й обдовбана.
– Спить? – Яра шарпнувся. – Де її охорона?
– А біс її знає. Нагорі, окрім неї, немає нікого. Я перевірила. Чисто.
– Вони якось зв’язані з тим «Агатом»?
– Качаєш інформацію?
– Тобі шкода?
– Ні, мені смішно.
– А у підвалі тобі теж було смішно? Якби не я…
– О, мій визволителю, колись я тебе ніжно-ніжно поцьомаю, обіцяю.
– Сучка.
– Вони – тлуки, раби нижніх чакр. Їх усіх грають втемну. Вони навіть не зрозуміли, кого впіймали. Забирайся звідси, поки ці гобліни не повернулися. ОМ ТАРЕ!
Він почув, як невідома виходить надвір і різким ривком звільнив свій зап’ясток.
За кілька хвилин він видряпався з клейового кокону, знайшов ніж і вийшов із будинку. Небо світлішало, десь заспівав півень. Тепер йому здавалося, що він втратив останні сумніви щодо свого Шляху. Його Шлях лежав перед ним – ясний, зрозумілий і щедро освітлений Батьком-Сонцем.
