Правда про секс. Ілентина - Валія Кіян

якусь причину, підходить. Всі знають, що вона хоче «забрати» Кулона назад до себе від другої дружини, не бачить цього тільки сам Кулон. Вона підійшла, нібито, забрати свою собачку, ніхто не звернув на неї увагу, постояла і змушена була відійти. Кулон в цей час не бачив нічого довкола, згадував.

— Там ще була одна дівчинка, моя «коханка».

— В чотири роки?

— Так. В чотири роки. Сусід побачив, що ми робимо і мене цим шантажував. Така скотина! — Кулон вимовляв з надривом в голосі.

Арій також знайшов, що згадати.

— А знаєш, за що мене вигнали з дитсадка? За сексуальні збочення. Я заглядав дівчаткам в труси. Викликали батьків і більше я в дитсадок не ходив.

11

Реальність.

На фото коні, аж шкура блищить, кобила з лошам. Киця розмістила це на своїй сторінці.

— Ми були в лісі, раптом з’явилися вони, виникли їхні з великими очима голови. Коли ми від’їжджали, було благання в їх очах.

— Хіба вони не прекрасні? — Похвалив фото Мовчун. Киця продовжила розповідь.

— Я звичне клацнула мобільним телефоном, а яка на дотик прекрасна їхня шерсть! Були красиві! Є красиві!

Схоже що Киця починає любити коней. Я беруся за словники і кидаюся в розмову.

— Марго, ти вже також любитимеш коней. Вони є прекрасні.

— Кицю я тепер називаю Марго, це її друге ім’я і перекладач його тлумачить без проблем, а Кицю тлумач не сприймав, мені приходилося з тим морочиться.

— А як же, вона любить їх давно, — підтримує розмову Кицін друг Пернатий.

— Чому ж тоді приховувала це? Говорила, що в нас з Мовчуном сіно в голові? Дуже гарні коні, ти з Роверистом знайшла їх в лісі?

— Так. Ми їхали і раптом виросли, як з під землі. Гарне лоша з мамою. Мали таку гарну шерсть на дотик!

— У коней дуже гарні довгі вії. І вони ворушать вухами, як локаторами, коли прислуховуються. Дуже гарно! — Написала я. Щось мій перекладач «замішав» в реченні з вухами, мене стали поправляти зразу з трьох сторін.

— Пане Іване, коні стрижуть вухами, коли слухають, прислуховуються уважніше. — Так мене поправила Сабріна. Не зрозуміло чому, на мій захист стала Вода.

— Іван, в такий короткий час науки польської мови, то ти будеш мати ще трудності коли коні стрижуть, а коли ворушать вухами. Ми то розуміємо.

— Падаю зі сміху. Прямо іржу, як тлумач перекручує деякі звороти. Часом видає навіть протилежне, але найчастіше дуже весело.

— Киця розвеселилася.

— Також сміюся, щоб не повторити «ржу», але він і так добре справляється, дає собі раду.

Мені, звичайно приємно, коли мене хвалять, тільки я так і незрозуміла, що їх розвеселило. Трохи на те натякнула Сабріна.

— За умови, що довгі вії повертаються вухами, звичайно, як локаторами. Я щоразу більше обожнюю тлумач Івана.

Коли і Мовчун став на мій захист, я запідозрила, якусь каверзу перекладача, тільки яку?

— Іван, все є дуже добре, «локаторами» від локалізація, так стрижуть, або обертають вухами. То не локатор до помешкання.

Такого довгого речення в Мовчуна, я давно не бачила. Що ж у них за локатори в будинках, що їм так весело?

— Мовчун, що я в тих «локаторах» написав не так? Бачу, що ти мене розумієш. Так коні «прядуть» вухами.

— Прядуть Віслу, Прядуть Ватру! — Поправляє мене Сабріна.

— Знову щось не так?

— Кохаю Пана, Пана Івана! — Тепер мене кохає і Сабріна.

Пернатий розповів як коні стрижуть вухами, а зачіску стрижуть ножицями. Мовчун згадав слова пісеньки, де «прядуть прядуть шовкові ниточки». Мене дуже зворушило. І коли Руна, стала ображати мої любимі «шовкові ниточки», написавши.

— До «ниточки» рима — «майтечки», тобто труси», і «тільки коней, тільки коней жаль».

Я вирішую захищатися, кидаюся на «амбразуру», захищаючи любимий шовк.

— Руна, то у Вас така рима. А я таких слів не знаю! Просто, дуже люблю коней.

Така тирада байдужим не залишила нікого. Мовчун виставив мені пісеньку, де співають про шовкові ниточки. Руна, ту що співали з тими словами, де коней жаль. І гарну пісню про коней кидає Пернатий. Буду мати другом ще одного чоловіка? Може я якось не так себе веду?

Віртуальність.

Берег моря. ВОНА мчиться на білому однорозі. Стук копит за спиною. Бачить, як наздоганяє їх чорний одноріг. Ледве встигла зіскочити в траву. Знову в однорогів любовні ігри, тільки курява з під копит, як пронеслися берегом. ВОНА провела цю пару поглядом, стала на камінь, знайшла очима табун однорогів, прослідкувала шлях чорного однорога. Не одна вона в цій траві, ВІН також дивився на любовний забіг чорно-білої парочки. По прим’ятій копитами траві пішла йому назустріч.

— Також гуляєш пішки?

— Потрібно було лишитися в жеребця на спині і допомагати займатися з кобилою сексом?

Сіли на камені, серед трави. Було чути шум моря, над головами пролетіли птахи.

— Я не знаю, як тебе зацікавити. Який знайти до тебе шлях. Думаєш мені так потрібний секс? Як би так був потрібний, як пишу, то купила б «агрегат» в сексшопі. Ні, то я так до тебе «пристаю» і явно невдало. — Подивилася на нього, а ВІН на неї, похитав головою і не відповів нічого.

— Може спробувати «шлях до серця чоловіка, який лежить через шлунок»? Може мені приготувати смачний суп? Що про це думаєш?

Посміхнувся і знову промовчав.

— Ти розповідав про смачний «суп помідоровий». А може «суп крем грибний»? Я грибний так ніколи й не готувала, бо занадто дорого.

— Дорого віртуально?

— Віртуально. Обніми мене віртуально і полетимо над морем.