Досить Катрін - Джон Грін

— І звісно ж, Бог не спрямував би тебе до поцілунку з дівчиною, якби ти не мав одружитися з нею, отже, Бог хоче, щоб ти одружився з дівчиною, яка повірила, що я француз із гемороїдальним Туреттом?

— Не будь лайном, — сказав Гассан майже погрозливо.

— Я просто здивований, що містер Високо- і Глибокорелігійний мацає дівчат у салоні пікапа, от і все. Може, ще й пиво гімняне пив, і футболку фанську начепив?

— Якого дідька, чуваче? У чому проблема? Я поцілував дівчину. Нарешті. Справді сексуальну, справді класну дівчину. Витребеньки. Не продовжуй.

Колін не знав, чому, але він відчував непереборне бажання продовжувати.

— Просто не можу повірити, що ти цілувався з Кетрін. Може, вона не така простакувата дурка, як здалося?

Оцього вже Гассан не витерпів: він ухопив Коліна за кучму, потяг через кімнату і припер до стіни. Щелепи в нього були міцно стиснуті. Гассан притискав кулак йому просто в сонячне сплетіння, точно туди, де в Коліна була порожнина.

— Я сказав «витребеньки», кафіре. Ти шануватимеш це довбане слово. Зараз я йду спати, поки ми не побилися. І хочеш знати, чому я не хочу з тобою битися? Бо я б програв.

«І тут жартує, — подумав Колін. — Він завжди жартує, навіть коли розлючений». Гассан пішов до себе в кімнату через ванну, а Колін знову сів за Теорему. По щоках у нього текли сльози. Колін ненавидів, коли не міг досягти своїх «віх». Він ненавидів це з чотирьох років, коли батько поставив йому денну «віху»: вивчити відмінювання двадцяти п’яти неправильних латинських дієслів. Але наприкінці дня Колін знав тільки двадцять три. Тато не став його карати, та хлопчик знав, що провалився. Зараз «віхи» були, можливо, складнішими, та все ж доволі простими: йому потрібні були найкращий друг, Катріна і Теорема. Та провівши майже три тижні у Ґатшоті, він, здається, тільки віддалився від них.

Наступного ранку хлопці не розмовляли один з одним, і Коліну було цілком ясно, що Гассан досі такий само злий на нього, як і він на Гассана. Він мовчки спостерігав, як Гассан у тиші розправлявся зі своїм сніданком. Пізніше, в будинку якогось пенсіонера з фабрики, не досить старого для пансіонату, той різко поклав диктофон на кавовий столик. Колін почув невдоволення в Гассановому голосі, коли він із монотонною агресивністю знудженого розпитував про життя у Ґатшоті за часів дитинства старого. Видавалося, що всіх найкращих оповідачів вони вже обійшли, і залишилися лише такі, що по п’ять хвилин думають, у червні чи липні 1961 року вони відвідали Ешвіль, Північна Кароліна. Колін усе те слухав — бо це й була його робота, — але в мізках тим часом вирували інші думки. Він ретельно каталогізував усі випадки, коли Гассан поводився з ним як свиня, коли він був мішенню Гассанових жартів, усі в’їдливі маленькі зауваження Гассана з приводу Колінової Катрінизації. А тепер сам Гассан взявся до Кетрінизації, він вирушає в мандри і кидає Коліна.

Ліндсі прогулювала цей день, зависаючи в магазині зі ЩОКом. Хлопці були удвох зі старим, який монополізував їх на цілий день. Попри те, що старий говорив сім годин майже без упину, в душі у Коліна панувала моторошна тиша, і коли вони вийшли з будинку, щоб їхати по Ліндсі, він, зрештою, не витримав:

— Це звучить банально, але я думаю, що ти змінився, — сказав Колін поки вони йшли до машини. — І мені набридло, що ти водишся зі мною, тільки щоб насміхатися.

Гассан нічого не відповів на це, просто забрався на пасажирське місце і захлопнув дверцята. Колін сів за кермо і рушив, от тоді Гассана й прорвало.

— Тобі ніколи не спадало на думку, ти, невдячна скотиняко, що коли я витирав тобі соплі після всіх твоїх розривів, коли підбирав твою жалобну дупу з підлоги у твоїй спальні, коли вислуховував твої безкінечні патякання і маячню про кожну довбану дівчину, яка колись приділила тобі крихту уваги, що я робив це заради тебе, а не тому, що вмирав від бажання послухати останні новини з кидального фронту? То чому б тобі не послухати мої, гімнюче? Може, ти сидів зі мною годинами, вислуховуючи моє скиглення про те, що тебе, товстого й негарного, завжди кидає найкращий друг, щойно на видноколі з’являється чергова Катріна? Ти ніколи не замислювався, хоч на якусь довбану мить, що моє життя може бути таким самим, як і твоє? Уяви, якби ти не був довбаним генієм, і був самотній, і ніхто ніколи тебе не слухав. О, так. Я поцілував дівчину. То вбий мене. Я прийшов додому, поспішаючи розповісти тобі про це, бо в мене нарешті була своя власна історія після чотирьох років вислуховування твоїх. А ти — такий самозакоханий вилупок, що не можеш ні на секунду уявити, що моє життя не обертається довкола зірки на ім’я Колін Сінґлтон.

Гассан зупинився, щоб передихнути, і Колін висказав те, що дошкуляло йому майже весь день.

— Ти назвав його Коліном, — сказав він.

— Знаєш, у чому твоя проблема? — вів далі Гассан, пропустивши сказане мимо вух. — Ти не можеш жити з думкою, що хтось може піти від тебе. Тому замість того, щоб радіти за мене, як кожна нормальна людина, ти бісишся: «О, ні, Гассан мене більше не любить!» Ти такий сцикун, і так пересцяв від того, що хтось може покинути тебе, що все твоє довбане життя будується на тому, щоб не буди покинутим. Це не працює, кафіре. Це не просто тупо, це неефективно. Бо замість того, щоб бути хорошим другом чи хорошим хлопцем, ти тільки й думаєш «вони-можуть-не-любити-мене-вони-можуть-не-любити-мене» — і здогадайся що? Коли ти так робиш, ніхто тебе не любить. Ось тобі твоя довбана Теорема.

— Ти назвав його Коліном, — повторив Колін наполегливо.

— Назвав Коліном кого?

— ЩОКа.

— Ні.

Колін кивнув.

— Невже?

Колін кивнув.

— Ти певен? Ну, звісно, ти певен. Ху. Гаразд, вибач. Це було свинство з мого боку.

Колін заїхав на стоянку магазина, зупинив машину, але не вилазив.

— Я знаю, це правда. Про те, що я егоїстична свиня.

— Ну, не завжди. Але менше з тим. Просто припини це.

— Насправді я не знаю, як, — признався Колін. — Як можна просто припинити боятися залишитись покинутим і назавжди самотнім і нічого не важити у світі?

— Ти довбаний розумник, — відповів Гассан, — я певен, ти щось придумаєш.

— Це класно, — сказав Колін трохи згодом. — Я про Кетрін. Ти поцілував дівчину, блін. Дівчину. Я хочу сказати, я завжди