Досить Катрін - Джон Грін

— Чому б тобі не стрельнути?

Ліндсі затрусила головою і сіла на траву. Колін сів поряд.

— О, ні, я не стріляю з рушниці. Вона мене жахає.

— Ти глузуєш із мене?

— Ні. До того ж це десятий калібр. Я й за тисячу доларів не стрілятиму з десятого калібру. Вона б’ється, мов той мул.

— То якого ж ти…

— Я ж сказала: не хочу, щоб ти пошився в дурні.

Колін хотів іще поговорити, але не знав, про що, тож він ліг на спину і почав розтирати своє наболіле плече. Ґатшот виявляв проти нього фізичну агресію: набряклий шрам над оком, сорок чотири забої плеча і, звісно, досі болісна порожнеча всередині. І все ж, як це не дивно, йому подобалося це місце.

Ліндсі прилягла поруч, схрестивши руки під головою, потім злегка копнула його ногою в голінь, щоб привернути увагу.

— Що? — запитав Колін.

— Я думаю про ту дівчину, яку ти так любиш, — завела вона. — А я так люблю це місце. І як це трапляється.

Як це з людиною трапляється. Ця земля, яку Голліс продає, а я просто божеволію через це. Частково тому, що не хочу тут цього лайна — типової забудови, а частково тому, що тут моя схованка.

— Твоя схованка?

— Моя таємна схованка. Моє супер, неймовірно цілком таємне місце, про яке ніхто-ніхто не знає. — Ліндсі помовчала, тоді відірвала погляд від гіпнотичної глибини неба і повернулась до Коліна: — Хочеш, покажу?

Кінець (середини)

— Не хочу хвалитися, — сказала Катріна № 1 між двома ковтками кави у Cafe Sel Marie, — та це здається символічним, що все почалося з мене.

— Ну, — відповів Колін, який пив молоко, підфарбоване кавою, — на це можна поглянути із трьох різних позицій. Або 1) це масовий збіг, що всі дівчата, які мені подобалися, мали одне й те саме ім’я, або 2) я якимось чином відчуваю особливу красу цього імені, або ж 3) я так ніколи й не оговтався від наших двозполовиноюхвилинних стосунків.

— Ти був такий кльовий тоді, — сказала Катріна і, витягнувши губи, подула на каву. — Я пам’ятаю, що так думала. Ти був вишуканий зануда ще до того, як вишукані зануди увійшли в моду.

— Я схиляюсь наразі до варіанту № 3, — усміхнувся він.

Довкола них гримів посуд. У кав’ярні було повно народу. Колінові було трохи видно кухню, де їхній офіціант курив довгу тонку сигарету.

— Мені здається, що ти, може, навмисне стараєшся бути дивним. Просто ти такий. Це робить тебе тобою, на відміну від інших.

— Ти говориш, як твій батько, — зауважив він, згадавши Krazy Кіта.

— Тоді, коли я депресувала через французький іспит, ти видався мені неймовірно привабливим, — призналась Катріна. Вона незмигно дивилась на нього, не відводячи погляду. Ці її блакитні очі — саме таким має бути небо. Вона усміхнулась. — То я говорю, як мій батько?

— Так, кумедно, але він також ненавидить французьку.

Вона розсміялась. Колін побачив, що офіціант загасив цигарку й попрямував до їхнього столика запитати, чи не треба їм чогось ще. Катріна № 1 сказала, що не треба. Тоді спитала в Коліна:

— Ти знаєш щось про Піфагора?

— Я знаю його теорему.

— Ні, я про самого чувака. Він був оригіналом. Вважав, що все можна виразити числами, що математика може пояснити світ. Все пояснити.

— Що, навіть такі речі, як любов? — запитав Колін, якому було трохи прикро, що вона знає те, чого він не знав.

— Особливо любов, — відповіла Катріна. — І ти достатньо навчив мене французької, щоб я могла сказати тобі: 10-5 проміжок 16-5-14-19-5 проміжок 17-21-5 проміжок 10-5 проміжок 20-1-9-13-5.

Довгу мить Колін дивився на неї, втративши мову. Він легко розшифрував цей код, але не казав нічого, гадаючи, коли вона це придумала і коли вивчила напам’ять. Навіть він не міг би так швидко перевести французькі літери в арабські цифри. Вона сказала числами: «Je pense que je t`aime» — «Мені здається, що ти мені подобаєшся». Або ж: «Мені здається, що я тебе кохаю». Французьке дієслово «aimer» має два значення. Вона йому подобалась і він кохав її. Вона говорила з ним мовою, яку не можна до кінця зрозуміти, хоч як би наполегливо її вивчав.

Він мовчав, аж доки не сформулював відповідь повністю, відповідь, яка живитиме її цікавість, але не задовольнить її до кінця. Попри те, що Колін Сінґлтон, і це треба визнати, був нездатний виграти в стосунках у фінальному раунді, навіть якби на кону стояло його життя, він зазвичай перемагав у першому.

— Ти це говориш тільки тому, що мене показують у телевізійному шоу, яке ніхто не дивиться, — сказав він.

— Можливо.

— О, можливо, — підхопив він, — ти це говориш, бо тобі лестить, що я витратив вісім років життя в погоні за сімома літерами твого імені.

— Можливо, — погодилась вона. І тут у Коліна задзвонив телефон. Матінка. Їхня відлучка скінчилась. Та було вже запізно. В його уяві Катріна № 1 вже стала Катріною № 19. Незабаром до неї перейде трон, який весь цей час по справедливості належав їй.

(чотирнадцять)

— Якщо говорити про твої історії, — казала Ліндсі в темряві, коли вони наблизились до лісу, — то вони й досі не мають жодного висновку, і ти не вмієш розповідати від імені дівчини, ти й взагалі не говориш про когось іншого — тільки про себе. Але хоч там як, я вже можу трохи уявити собі цю Катріну. Вона розумна. І вона трохи дражнила тебе. І я думаю, ти на це попався. Більшість хлопців попадаються. Саме так я дістала Коліна. Кетрін сексуальніша за мене і вона хотіла його сильніше. Вони вже зустрічались якийсь час, коли він запав на мене. Але вона була надто легкою. Я знаю, вона моя подруга і, може, Гассанова дівчина, усе таке, та Кетрін простіша за пазл із чотирьох деталей.

Колін засміявся, а Ліндсі вела далі:

— Сподобатися людям насправді так легко. Дивно, що так мало людей використовують це.

— Для мене це не так-то й легко.

— А мені ти подобаєшся, хоч мені по-справжньому ніхто не подобається. Гассану ти подобаєшся, і я можу сказати, що йому також ніхто по-справжньому не