Міст на річці Куай - П'єр Буль

Його план дуже простий — сказати б, класичний. Це найперша операція, якої вчать курсантів у калькуттській «Компанії Вибух». Зовсім неважко вибрати з-під однієї рейки гравій і закласти заряд пластика так, щоб він прилягав до спідньої частини рейки. Перевага цієї суміші полягає в тому, що, коли добре розмістити заряд, вистачить менше кілограма вибухівки. Енергія, яку приховує в собі ця маса, за допомогою детонатора різко вивільняється у вигляді газу, що розширюється зі швидкістю кількох тисяч метрів на секунду. Такого вибуху не витримує навіть найміцніша криця, вона одразу розлітається на друзки. Детонатора вставляють просто в пластик — він входить туди так само легко, як ніж у грудку масла. Електричний дріт з’єднує детонатора з напрочуд простим механізмом, який також ховають у ямці під рейками. Головна частина цього механізму — дві металеві платівки з тугою пружиною та запалом посередині. Пристрій закладають так, щоб одна платівка прилягала до рейки, а друга була міцно притиснена до каменя. Сам дріт теж прикидають землею. Двоє фахівців можуть установити такий пристрій за півгодини, і, якщо зробити все досить старанно, помітити цю пастку годі.

Як тільки над зарядом пройде колесо локомотива, верхня платівка натискає на нижню, запал через дріт приводить у дію детонатор, і пластик вибухає. Сталева секція розлітається на друзки, і поїзд сходить із рейок. Якщо закласти більший заряд та ще й трохи пощастить, то локомотив може навіть перекинутися. Перевага такого пристрою в тому, що його приводить у дію сам поїзд, і той, хто заклав вибухівку, може бути за кілька кілометрів від місця диверсії. А ще одна перевага та, що пристрій не спрацює передчасно — наприклад, коли на нього наступить звір. Для цього потрібна велика вага — як, скажімо, локомотив чи вагон.

І мудрий, розважливий Варден розмірковує так: перший поїзд приїде правим берегом із Бангкока, злетить разом з мостом у повітря і впаде в річку. Це — головна мета. Залізницю буде перерізано, рух припинено. Японці докладатимуть усіх зусиль, щоб усунути наслідки пошкодження. Вони прагнутимуть якнайскоріше відновити рух і помститися за страшенний удар, що підірвав їхній престиж у цій країні, — наженуть багато робочої сили, працюватимуть до кривавого поту, без відпочинку — днями, тижнями, а може, й місяцями. І коли відремонтують колію і відбудують міст, через річку вирушить другий ешелон. Міст цього разу витримає, а от трохи далі… і другий поїзд злетить у повітря. Це не тільки завдасть матеріальних збитків, а й деморалізуватиме ворога. І Варден закладає заряд трохи потужніший, ніж треба, і то так, щоб пустити поїзд під укіс на той бік, де річка. Якщо боги зласкавляться, то локомотив та частина вагонів, можливо, впадуть у річку.

Цю першу частину свого плану Варден виконав дуже швидко. На таких роботах він уже набив руку, він довго тренувався, як нечутно вигрібати гравій, як приліплювати пластик і закладати пристрій… І тепер Варден працює майже машинально, задоволено відзначаючи, що партизан-таї, новачок у цьому ділі, допомагає йому досить вправно. Непогана школа. І Варден, мов учитель, радіє. До світанку ще далеко. З собою Варден прихопив іще один пристрій, однак трохи відмінний від першого. Він іде ставити його за кілька сот метрів далі в бік мосту. Це ж гріх не скористатися з такої ночі!

Завбачливий Варден і тут добре все обмізкував. Після двох диверсій в одному секторі ворог звичайно насторожується й ретельно перевіряє всю лінію. Але так буває не завжди. Інколи він, навпаки, гадає, що третя диверсія неможлива. Зрештою, якщо пастку добре замаскувати, ніяке, навіть найуважніше око її не помітить. Отож Варден ставить другий пристрій, який відрізняється від першого тим, що дає можливість вразити ворога ще однією несподіванкою. Це — міна із своєрідним годинниковим механізмом. Перший поїзд безпосередньо не викликає її вибуху, він тільки вмикає реле. Капсуль-детонатор і пластик спрацьовують лише від другого ешелону. Задум здібного техніка з підрозділу 316, що випрацював цю тонку систему, був ясний, і Варден зумів його оцінити. Коли ворог після кількох диверсій полагодить полотно, він, перше ніж вивести на лінію важливий транспорт, звичайно пускає спочатку старий локомотив з одним або двома вагонами, навантаженими камінням. Якщо нічого не станеться, ворог переконаний, що тепер небезпека йому не загрожує. Заспокоївшись, він безтурботно пускає на лінію поїзд із важливим вантажем… і той знову летить під укіс.

«Ніколи не вважати операцію завершеною і ніколи не заспокоюватись, доки є можливість — бодай найменша — завдати ворогові ще якоїсь шкоди». Таке було гасло в «Компанії Вибух». «Вигадуйте все нові й нові сюрпризи, виявляйте винахідливість, лаштуючи нові й нові пастки, які сіють у ворожих лавах сум’яття саме в ті хвилини, коли він гадає, що для нього нарешті настав спокій», — так невтомно повторювали керівники підрозділу 316. Варденові ця наука перейшла в кров, і коли він лагодив другу пастку, то знову почав напружено мізкувати, як би втнути противникові ще якийсь жарт.

Про всяк випадок Варден прихопив із собою дещо з піротехніки — наприклад, спеціальний заряд, посаджений на рухому дощечку, яка могла опускатися на другу дощечку, нерухому, з якої стирчав цвях. Ті заряди, розраховані на пішоходів, закладали в землю й притрушували тонким шаром землі. Діяли вони елементарно — простіше годі собі й уявити. Під вагою людини капсуль натикався на цвях, заряд спрацьовував, і куля, вилітаючи, або калічила ноги, або, якщо людина йшла з похиленою головою, влучала в лоба. Інструктори з калькуттської спецшколи радили розставляти якомога більше таких зарядів поблизу залізниці. Люди, що вціліють після вибуху — а вціліє хтось завжди, — безтямно розбігаються хто куди й, утікаючи, наступають на окремо розставлені заряди, постріли яких викликають ще більшу паніку.

Варден залюбки позакладав би тут усю свою вибухівку, але обережність і здоровий глузд підказують йому не захоплюватися. Так його можуть передчасно викрити, а завдання номер один надто важливе, щоб дозволяти собі ризикувати. Досить комусь випадково наткнутися на таку пастку, і японці відразу насторожаться.

Скоро світатиме. Розважливий Варден з жалем відмовляється від подальших дій і повертається на спостережний пункт. І все ж він задоволений, бо залишає по собі досить добре нашпиговану вибухівкою місцевість.