Українська література » Сучасна проза » В пошуках Аляски - Джон Грін

В пошуках Аляски - Джон Грін

Читаємо онлайн В пошуках Аляски - Джон Грін
якщо по правді, щось у цьому було.

різдво

а різдвяні канікули по домівках роз’їхалися всі — навіть начебто безпритульна Аляска.

Мені подарували гарного годинника і нового гаманця — «дорослі подарунки», як сказав тато. Але майже всі два тижні я навчався. Різдвяні канікули й не були справжніми канікулами — це був наш останній шанс підготуватися до іспитів, які почнуться наступного дня після нашого повернення. Я зосередився на математиці й біології — саме ці два предмети були реальною загрозою моїм планам заробити середній бал не нижче 3,4. Шкода, що я не можу сказати, ніби займався цим з любові до навчання, просто мені хотілося потім потрапити до пристойного коледжу.

Отож, майже повсякчас я сидів удома, вчив математику й запам’ятовував французькі слова — як і до навчання в «Калвер-Кріку». Ці два тижні дуже скидалися на моє життя до переїзду в «Калвер-Крік», хіба що батьки раділи мені більше, ніж зазвичай. Про поїздку в Лондон вони майже нічого не розповідали. По-моєму, вони почувалися винними. З батьками завжди така комедія. Я ж лишився в «Калвер-Кріку» на День подяки тому, що сам так захотів, а батьки все одно відчували докори сумління. Приємно, коли хтось через тебе відчуває докори сумління, хоча все-таки я волів би, щоб мама не плакала Щодня за вечерею. Вона все повторювала: «Я погана мати»,— а тато негайно заперечував: «Аж ніяк».

Навіть тато, ніжний, але не сентиментальний, іноді, коли ми дивилися «Симпсонів», казав, що сумував за мною. Я відповідав, що теж сумував,— я ж таки сумував. У певному сенсі. Вони в мене такі хороші. Ми ходили в кіно, грали в карти, і я розповідав їм різні цікавинки зі свого життя, не надто їх лякаючи, а вони слухали. Тато був агентом з нерухомості, але читав більше, ніж усі мої знайомі, обговорював зі мною, що ми проходили з літератури, а мама наполегливо просила, щоб я посидів з нею на кухні, й намагалася навчити мене готувати прості страви — макарони, яєчню,— оскільки «я тепер сам живу». І це попри те, що я не маю — і не хочу мати — кухні. І що я не люблю ні яєць, ні макаронів із сиром. Але до Нового року я навчився їх готувати.

Коли я їхав, вони обоє розплакалися, мама пояснила, що це просто синдром спорожнілого гнізда, але вони дуже пишаються мною і люблять мене. У мене самого клубок у горлі став, і я вже й не думав про День подяки. У мене є родина.

за вісім днів до

ершого дня після різдвяних канікул Аляска прийшла до нас у кімнату і сіла поруч з Полковником на канапі. Полковник був страшенно заклопотаний — ставив новий швидкісний рекорд на «Плейстейшні».

Аляска не сказала, що сумувала за нами або що рада нас бачити. Дивлячись на канапу, вона мовила:

— Вам реально потрібна нова канапа.

— Будь ласка, не говори до мене, коли я за кермом,— відказав Полковник.— Боже. Невже і Джефу Гордону доводиться з таким лайном миритися?

— У мене ідея,— мовила Аляска.— Пречудова ідея. Нам потрібно влаштувати передприкол, який збігається з атакою на Кевіна і його поплічників.

Я сидів на ліжку і читав підручник, готуючись до завтрашнього іспиту з американської історії.

— Передприкол? — перепитав я.

— Це прикол, завдання якого — заколисати пильність адміністрації,— відказав Полковник, дратуючись, що його відволікають.— Після нього Орел гадатиме, що одинадцятий клас уже прикол влаштував, і до справжнього приколу виявиться не готовий.

Щороку одинадцятий і дванадцятий класи щось витинали, зазвичай приколи були незграбні, як-от феєрверки на газоні у дворі гуртожитків о п’ятій ранку в неділю.

— Передприкол завжди буває? — запитав я.

— Звісно, ні, дурню,— обурився Полковник.— Якби завжди бував передприкол, Орел і чекав би на два приколи. Востаннє таке було... м-м-м... А, правильно: у 1987. Під час передприколу вимкнули світло на території школи, а під час справжнього приколу — запустили в тепловентиляцію кабінетів п’ятсот живих коників. Сюркотання і досі буває чутно.

— У тебе просто неймовірна пам’ять,— похвалив я.

— Ви, хлопці, немов старе подружжя,— посміхнулася Аляска.— Аж моторошно.

— Це ти ще й половини не знаєш,— відказав Полковник.— Бачила б ти, як цей хлопчина вночі до мене в ліжко лізе.

— Агов!

— Повернімося до справи! — урвала Аляска.— Передприкол. Треба робити в ці вихідні, бо молодик. Ночувати будемо в сіннику. Ми з тобою, Полковник, Такумі, а також — спеціальний подарунок для тебе, Пампушечку,— Лара Бутерська.

— Ота Лара Бутерська, яку я обригав?

— Вона просто скромна. Ти їй і досі подобаєшся,— Аляска засміялася.— Ти, коли блював, був такий... уразливий.

— Пругкі цицьки,— згадав Полковник.— А Такумі ти береш для мене?

— Тобі слід побути самотнім.

— Щира правда,— погодився він.

— Пограй у відеоігри ще кілька місяців. Розвинена зорово-моторна координація стане тобі в пригоді, коли дійдеш з дівчатами до третьої стадії.

— Боже, востаннє про ці стадії я чув так давно вже, що й забув, що таке третя стадія,— відказав Полковник.— Я б на це просто очі закотив, але не можу відірвати погляд від екрана.

— Поцілуватися, пообійматися, помацати, покохатися. Ти немовби третій клас перескочив,— сказала Аляска.

— Взагалі-то я і справді третій клас перескочив,— озвався Полковник.

— Отже,— втрутився я,— що в нас за передприкол?

— Ми з Полковником усе продумаємо. Тебе підставляти немає потреби — поки що.

— А... О’кей. Піду тоді покурю.

І я вийшов. Аляска, звісно, вже не вперше залишала мене осторонь, але оскільки ми так зблизилися після Дня подяки, мені здавалося безглуздим, що вона планує все тільки з Полковником, без мене. Чию футболку вона сльозами намочила? Мою. Хто слухав її читання Воннегута? Я. Хто купився на найгірший на світі жарт про «тук-тук»? Я. Підійшовши до кіоску через дорогу від школи, я закурив. У Флориді зі мною такого не бувало, вперше мене хвилювали оті справжні-тривоги-старшокласників — хто кому подобається більше,— і я себе ненавидів за те, що дозволив собі до такого опуститися. «Необов’язково до неї так прив’язуватися,— казав собі я.— В сраку її».

за чотири дні до

олковник і слова не казав мені про той передприкол, я знав
Відгуки про книгу В пошуках Аляски - Джон Грін (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: