Візантійська фотографія - Володимир Львович Єшкілєв

Для того, щоб уявити собі Місто Термітів у повноті його існування, необхідно доповнити стратегічні спостереження та філософські студії чимось побутово-фраґментарним. Як писав Лонґфелло: «мацьонька мить нам зберігає вічність…» А може не писав. Тільки думав.

Отже, уявимо зустріч двох термітів у підземному хіднику між 10252-им та 5674-им термітниками і спробуємо зрозуміти їхню бесіду. Рух термітів у цьому хіднику пульсуючий. Складні ритми пульсуючого руху нагадують розгортання фіолетових спіралей «Весни священної» Стравінського. На висхідній синусоїди ритму, посеред хідника, зустрічаються два терміти: просто терміт № 10252 і терміт-мордент[15].

— Ти чув, — питає терміт-мордент, — що на жовто-західному кордоні зловили чотирьох комах-шпигунів?

— Трьох, — уточнив просто терміт. — Число четвертого вмерло[16].

— Шпигунів напророчив ординатний Бог[17] термітника № 675, — сказав мордент.

— У 675-му всі Боги пророчі[18], — зауважив мешканець 10252-го термітника.

— А у нашому, — вусики мордента заворушились несиметрично, — Богів вбивали фіолетово[19], а тому вони всі вертикальні[20].

— Якщо Бога вбивати фіолетово, то від нього потім тхне вапняковими числами, — погодився просто терміт.

— Ну, бувай, — сказав мордент.

— Біжи, старий, — сказав просто терміт.

Veritas est adecgatio rei et intellectus[21]

Справжній текст не повинен мати початку, інакше його творцеві довелось би ускладнювати поверхню знаками, що їх зміст наближався б до труїзму: «Спочатку було…»; відтак він мав би розповісти про все відбуте потому. Справжній текст виринає нізвідки; одною зі своїх інкарнацій справжній текст стверджує:

«…бо каста жерців є прадавньою. У первісній простоті Бронзового еону авторитет, замкненість, родова та знакова спадковість цієї касти народжувала владу, необмежену в світі прихованому і значну в світі відкритому.

Якщо на першому ступені посвяти піддані світових імперій давнини були спроможні бачити лише боротьбу династій та торгових кланів — на вищих щаблях втаємниченості Обраному відкривалась заглиблена у містику знакоутворення і заклять боротьба храмів та святилищ за владу істину приховану, боротьба, де спадково переданий прадавній знак важив більше за царство, де магічна формула упосліджувала потугу армій.

Вище знання передбачає три наріжні камені свого існування межи смертних: по-перше, це — гранично узагальнений Бог, можливо Божествений принцип, Єдиний та всеохоплюючий, небайдужий до перебігу земних подій; прийти до Нього можливо через будь-яке з його імен; по-друге, це наявність у середовищі Обраних систем універсальних символів, що мають ієрархію таємничих значень і зрозумілі в цих значеннях всім носіям відповідних ступенів посвяти на планеті; по-третє, це інформація про первісний центр езотерії (Шамбала, Біла Пагода, Безіменний храм тощо), де зберігаються вичерпні дані про втручання Єдиного у земну історію. Деякі з містиків називають цей Центр Спогадом, інші — Присутністю.

Одним із найуніверсальніших символів Присутності для Обраних є знак, що виглядає як коло з крапкою у центрі. Від передвічних часів ойкумени, оповитих мороком неписьменності сущих, цей символ ототожнюється з Сонячним диском і для посвячених учнівських ступенів його зміст огорнутий містеріями сонячної магії. Для посвячених четвертого ступеня (в системі Розенкрейцерів цей щабель обраності обтяжений назвою „Наближений до істини“, в ієрархії Марганця — „Учень Коена, Великий Обраний“) відкривається глибше значення символу. Воно подвійне. У першому розгорненні крапка уособлює Єдиного, а коло, всі сегменти якого рівновіддалені від центральної: — імена Його, що несуть їм Числа