Маленькі жінки. I частина - Луїза Мей Олкотт

– Лорі дуже досвідчений хлопчик, так?

– Так дуже. І освіту він отримав чудову. Якщо його не розпестять, він стане прекрасним чоловіком, – відповіла мати.

– І він не пишається собою, чи не так? – здивувалася Емі.

– Анітрохи. Тому він такий приємний і ми всі любимо його.

– Ясно. Приємно мати різні достоїнства й виглядати елегантним, не хизуючись цим. Стає набагато веселіше, – з тією ж задумою вимовила Емі.

– Ці речі завжди видно, талант і виховання відчуваються в людині. Ось чому їх не слід виставляти напоказ, – пояснила пані Марч.

– Уяви собі, що в когось є багато туфель, суконь, капелюшків, і ось ця людина все це одночасно начепить! – додала Джо зі сміхом, завершивши материні настанови таким порівнянням.

Розділ восьмий

Джо зустрічає Аполліона

– Дівчата, ви куди? – запитала Емі, зайшовши якось суботнім днем до кімнати старших сестер та побачивши, що вони кудись збираються. У самій же кімнаті поселився дух якоїсь секретності, що неабияк збудило цікавість Емі.

– Куди треба, – невдоволено буркнула Джо. – Маленькі дівчатка не мають ставити старшим таких запитань.

Навряд чи можна сказати щось образливіше для дитини. Почувши подібну відповідь, яку Джо завершила «дорослою» настановою: «Піди краще пограйся у свої іграшки!» – Емі аж здригнулася від образи. Тепер вона вважала справою честі вивідати таємницю сестер. Повернувшись до Мег, яка зазвичай не могла їй відмовити, почала канючити:

– Ну скажи, куди ви йдете? Візьміть мене з собою. Бет зайнята своїми ляльками, а мені зовсім нічого робити. Мені нудно.

– Не можу, мила, – відповіла Мег. – Тебе ж не запрошували і…

– Замовкни, Мег, – перебила Джо, – ти все зіпсуєш. Емі, тобі з нами не можна. Тому не вередуй. Займись чимось.

– Я знаю, ви кудись зібралися разом з Лорі. Вчора ввечері ви веселилися й про щось шепотілися, а коли я підійшла, відразу замовкли. Значить, ви йдете з ним, так? – не відставала Емі.

– Так, так, – відмахнулася від неї Джо. – А тепер замовкни, будь ласка, дай нам спокій.

Емі замовкла, але йти не збиралася. Навпаки, продовжувала пильно стежити за сестрами. А коли Мег поклала в кишеню віяло, залементувала.

– Зрозуміла! Зрозуміла! Ви йдете до театру дивитися «Сім замків»! Я теж піду! – рішуче додала вона. – Мама сказала, що мені можна дивитися цю п’єсу. Кишенькові гроші я вже отримала. Чому ви раніше мені не сказали?

– Заспокойся й будь розумницею, – почала вмовляти сестру Мег. – Мармі просто не хотіла, щоб ти йшла в театр на цьому тижні. У тебе після хвороби недостатньо зміцніли очі. А на наступному тижні ти обов’язково підеш разом з Бет і Ханною. Це чудова казка. Тобі вона дуже сподобається.

– Ні, я хочу піти разом з вами і з Лорі! Ну, будь ласка, візьміть мене з собою! Я так довго просиділа вдома через цю кляту застуду. Мені дуже хочеться піти сьогодні. Прошу тебе, Мег. Я добре поводитимуся, – знову почала благати Емі, дивлячись на сестру своїм найзворушливішим поглядом.

– Може, справді, візьмемо її? Якщо вона тепло вдягнеться, мама, напевно, не заперечуватиме, – звернулася Мег до Джо, вже готова поступитися улюблениці.

– Якщо вона піде, залишуся я. А якщо я залишуся, Лорі образиться. Це буде просто неввічливо з нашого боку. Адже він запросив тільки нас з тобою. Як же ми можемо тягнути з собою Емі? Мені на її місці було б соромно напрошуватися! – сердито промовила Джо.

Їй хотілося насолодитися театральною атмосферою, а не грати роль доглядальниці за неспокійною молодшою сестрою. Але, прагнучи позбутися Емі, Джо натомість домоглася прямо протилежного. Почувши роздратовану відповідь, Емі розлютилася і з найзухвалішим виглядом заявила:

– Ні, я піду! Мег згодна мене взяти, а заплачу я з власних грошей. При чому тут Лорі?

– Ти не зможеш сісти з нами поруч, бо місця нам замовлені заздалегідь. А одній в театрі тобі сидіти ще рано. Отже, Лорі через твої примхи буде змушений поступитися місцем. Тобі буде зручно, а для нас увесь вечір зіпсується. Тож нікуди ти не підеш, – сказала Джо, і на цей раз голос її звучав набагато сердитіше, бо, сперечаючись з Емі, вона боляче вколола собі палець.

Емі в цей час натягнула на ногу черевика. Почувши, що Джо в жодному разі не пристане на її прохання, вона, тримаючи другий черевик у руці, голосно заплакала. Мег кинулася заспокоювати сестру. В цей час знизу долинув голос Лорі. Він запитував, чи сестри готові до виходу. Дівчата поспішили до нього, а Емі, натомість, залишилася в кімнаті. Забувши про світські манери й про те, що вона вважає себе дорослою, Емі ще дужче розридалася. Втім, таке з Емі траплялося завжди, коли вона не домагалася того, чого хотіла. Адже насправді вона поки що була досить примхливою та розбещеною дитиною.

Коли дівчатка і Лорі виходили з дому, Емі перехилилася через перила другого поверху і загрозливо крикнула:

– Ти ще пошкодуєш про це, Джо Марч! Я тобі обіцяю, що пошкодуєш!

– Полиш свої нісенітниці! – відповіла Джо й зачинила вхідні двері.

Всі троє чудово провели час. «Сім замків Діамантового озера» здалися їм чудовою виставою. Але ні прекрасна гра акторів, що зображували цього вечора ельфів, фей, принців і принцес, ні пишність спектаклю не заспокоїли Джо. Світлі кучері королеви нагадували їй про Емі, а в антрактах вона не переставала думати, як сестра їй помститься.

І Джо, й Емі були запальні. Незважаючи на різницю у віці, Джо все-таки була менш стриманою, і саме з її вини виникало більшість конфліктів, яких вона згодом дуже соромилася. Щоправда, вона швидко визнавала свою провину і щиро каялася. Сестри навіть жартували, що варто частіше доводити Джо до сказу, бо потім вона ставала просто ангелом, щиро картаючи себе. Дівчина давала слово, що більше ніколи не дозволить собі втратити самовладання, але згодом все повторювалося. Мине чимало років, перш ніж їй вдасться приборкати свій норов.

Повернувшись додому, театрали застали Емі у вітальні, де вона читала книжку. Побачивши сестер, Емі надулася й зробила вигляд, що читання повністю захопило її, тож не промовила жодного слова. Можливо, через деякий час цікавість пересилила б образу, й Емі, як ні в чому не бувало, почала б розпитувати сестер про виставу, але Бет, яка теж сиділа у вітальні, поцікавилася, як було в театрі, і отримала у відповідь захоплену розповідь.

Джо піднялася до себе в кімнату, щоб перевдягнутися в домашнє плаття. Насамперед вона з побоюванням подивилася