Маг - Джон Роберт Фаулз

І знову все зійшлося на Кончісові, на таємниці його могуття, уміння обробляти кмітливих та норовистих дівчат, як-от Лілі й Алісон, орудувати ними на свій розсуд. Він немовби відкрив перед дівчатами якусь таємницю й тим самим здобув владу над ними. Ну а я — як завжди — невтаємничений нетяма, вічна мішень для кпин. Не Гамлет, що оплакує Офелію. Я Мальволіо.

Не спалося. Кортіло поїхати до летовища «Елленікон» і скрутити шию тій мавпі, що говорила зі мною по телефону. Вона, як і чолов’яга, що взяв трубку, дуже вже напористо з’ясовувала, хто я такий. Безперечно, їх обох хтось намовив підсобляти Кончісу. Не хто, як сама Алісон. Там я нічого не доможуся. Скоріш за все покажуть мені ті самі фальшовані газетні витинки.

Але щось та й треба було робити. Я зійшов униз і розшукав нічного портьє.

— Хочу подзвонити до Лондона. Ось на цей телефон.

Я записав номер на папірці. За кілька хвилин портьє кивнув на кабінку.

Стоячи, я слухав хрипкі гудки у своїй колишній квартирі на майдані Рассел-сквер. Довго це тяглося. Нарешті там узяли трубку.

— Господи… Хто це?

— Це до вас із Афін дзвонять, — пояснила телефоністка.

— Звідки?

— Все гаразд, пані телефоністко, — обізвався я. — Алло.

— Хто говорить?

Приємна співбесідниця мені трапилася, ось тільки напівпритомна зі сну. Розмова з нею обійшлася мені чотири фунти, але була варта того. Так, Енн Тейлор справді повернулася до Австралії, вже півтора місяця тому. Ніхто не скоїв самогубства. Помешкання Енн перейшло до якоїсь дівчини — «здається, її подруги». Моя співрозмовниця «ось уже кілька тижнів» не бачила цієї подруги. Еге ж, блондинка. Вони тільки два рази й бачилися. Так, ніби теж з Австралії. Але, ради бога, хто…

Повернувшись до своєї кімнати, я згадав про квітку, якою ввечері прикрасив собі піджак. Добряче підв’яла ця бутоньєрка, однак я вийняв її з петлиці й поставив у склянку з водою. І ліг спати.

Я прокинувся пізно. Сон випав міцніший, ніж можна було сподіватися. Я трохи полежав у постелі, прислухаючись до гуркоту машин на вулиці й роздумуючи про Алісон. Спробував відтворити в пам’яті вираз на її обличчі кілька годин тому. Втіха, співчуття? Та чи взагалі воно щось виражало? Природно, що Алісон квапилася «воскреснути». Приїхавши до Лондона, я зразу ж з’ясував би, в чому річ. Саме тому «небіжка» й вигулькнула тут, в Афінах.

А я мушу розшукати її.

Треба, конче треба зустрітися з нею, а тоді витягти чи вибити всю правду й дати урок на все життя. Хай осягне всю підлість своєї зради. Хай почує, що я такого не прощу, навіть якщо вона прочовгає навколішки круг усієї земної кулі. Хай знає, що я з нею порвав, що гидую такою зрадницею, що вилікувався від неї, як і від Лілі, завдяки ось цьому другому сеансу дезінтоксикації. Ісусе Христе, аби тільки до неї добратися… Втім, не варто — навіть не можна — її шукати.

Треба тільки виждати. Вони самі приведуть Алісон до мене. А тоді вже я поорудую нагайкою.

Опівдні я зійшов на перший поверх — поснідати. Виявилося, що не доведеться вичікувати. Мені надійшла ще одна цидулка. Цього разу з одним-єдиним словом — «Лондон». Згадався циркуляр, знайдений в Окопі: «До кінця липня закінчується вся діяльність, крім основної». Цю діяльність тепер провадить Алісон — ядро проекту, Незрима Астарта.

Я пішов до транспортної аґенції й дістав там квиток на вечірній лондонський рейс. На стіні висіла мапа Італії. Поки оформляли квиток, я знайшов на ній Суб’яко й вирішив заризикувати — задля різноманітности. Маріонетка змусить ляльководів почекати на неї день-два.

На зворотній дорозі я зайшов до найбільшої афінської книгарні, що на розі вулиці Стадіу, й попросив визначник квіткових рослин. Шкода, що вранці не вдалося «воскресити» бутоньєрку й довелося її викинути. Продавчиня сказала, що в книгарні немає таких довідкових видань англійською мовою. Є докладний французький визначник. У ньому подано назви рослин різними мовами. Вдавши замилування барвистими ілюстраціями, я заглянув у перелік і знайшов потрібне. Alyssum, сторінка 69.

Ось вона, віч-на-віч зі мною. Вузькі делікатні листочки, дрібні білі квіточки. Alysson maritime… parfum de miel…[254] Грецька назва походить від заперечного префікса «а» й «лісса» — безумство. По-італійському та по-німецькому називається так і так.

А по-англійському — Sweet Alison.

Солодка Алісон.

La triomphe de la philosophie serait de jeter du jour sur l’obscurité des voies dont la providence se sert pour parvenir aux fins qu’elle se propose sur l’homme, et de tracer d’après cela quelque plan de conduite qui put faire connaître a ce malheureux individu bipède, perpétuellement ballotté par les caprices de cet être qui dit-on le dirige aussi despotiquement, la manière dont il faut qu’il interprète les décrets de cette providence sur lui.