Українська література » Сучасна проза » Війни художників - Станіслав Стеценко

Війни художників - Станіслав Стеценко

Читаємо онлайн Війни художників - Станіслав Стеценко
погодився з тим, що зрадник, ворог народу, троцькіст. Не писали лише ті, кого вже встигли розстріляти.

— Де той лист? Знайди його! І дуже швидко!

Ад’ютант прожогом кинувся виконувати наказ знервованого наркома. Лист швидко знайшовся. У ньому Коротков писав:


«Народному Комісарові Внутрішніх Справ Союзу РСР

т. Берії Л. П.

від Короткова О. М.

Колишнього співробітника 5-го відділу Г.У.Д.Б. НКВС.


8.01.1939 р. мені було повідомлено про моє звільнення. Протягом десятирічної роботи в органах я намагався всі свої сили і знання віддавати роботі на користь партії й тому не почуваю за собою провини. Я не скомпрометував себе на чекістській роботі й упевнений, що не заслужив цього звільнення.

В органах я почав працювати в 1928 р. В 1933 р. був посланий у Францію в підпілля, виконував там завдання резидента по стеженню за співробітниками французького військового міністерства й встановленню їхніх домашніх адрес, керував роботою наших агентів.

У 1936 р. був знову посланий за кордон — у Німеччину для роботи в технічній розвідці й вважаю, що мені вдалося зробити багато корисного для партії й Батьківщини.

У грудні 1937 р. мені було запропоновано виїхати в підпілля у Францію для керівництва групою, створеною для ліквідації ворогів народу, які, зрадивши партію, залишилися за кордоном.

У березні 1938 р. моя група ліквідувала Шахрая, у липні — Кустаря.

Я керував операцією з ліквідації й особисто виконував усю брудну й небезпечну роботу.

Я вважав, що робив це для партії і товариша Сталіна. Тому, ні на мить не вагаючись, виконував ці завдання, ризикуючи потрапити на каторгу чи шибеницю.

По громадській лінії я неодноразово обирався секретарем комсомольської організації Іноземного відділу, працював з піонерами московських шкіл, проводив ленінські і сталінські уроки.

Не знаю за собою провини, що може бути причиною позбавлення мене честі працювати в органах. Опинитися в такому становищі безмежно важко й образливо.

Прошу Вас переглянути рішення про моє звільнення.


Олександр Коротков».


Берія підкреслив червоним олівцем: «У березні 1938 р. моя група ліквідувала Шахрая, у липні — Кустаря. Я керував операцією з ліквідації і особисто виконував усю брудну й небезпечну роботу», зняв слухавку й наказав ад’ютанту:

— Виклич мені Судоплатова! Швидко! Дуже швидко! Бігом!

Судоплатов за часів Єжова виконував обов’язки керівника зовнішньої розвідки. Після падіння шефа в кріслі не втримався і був залишений новим наркомом Берією лише для керівництва операцією з убивства Троцького. Судоплатов не володів іноземними мовами, крім хіба що української, і тому досі спеціалізувався на боротьбі з українськими націоналістами. Саме Судоплатов убив у Роттердамі лідера українських націоналістів Євгена Коновальця.

Судоплатов познайомився з Коновальцем, довго входив в довіру, розповідаючи, що працює в антирадянському підпіллі. Урешті-решт у якості подарунка, в кафе на набережній вручив йому коробку цукерок. Коли Коновалець вийшов з кафе і пройшов близько сотні метрів, пролунав вибух. Він загинув. Тоді Судоплатов сховався на радянському судні й утік до СРСР.

Судоплатов переступив поріг кабінету Берії й виструнчився:

— Здравія бажаю, товаришу нарком!

— Сідай, — кивнув Берія на крісло під стіною, сам сів поряд.

— Хто такі Шахрай і Кустар. І за що їх ліквідував Коротков?

— Шахрай — це Агабеков, наш колишній резидент у Стамбулі. Утік до Франції. Симпатизував Троцькому. Він закохався у доньку британського розвідника, зрадив нас, з її допомогою втік і оселився в Парижі. За наказом товариша Сталіна його ліквідували.

— Любовна історія! — зле сказав Берія. — Резидент проміняв Батьківщину на бабу! Давно пора тут навести порядок! Яким чином Коротков його ліквідував?

— Після того як… — Судоплатов затнувся… — та баба його кинула, Агабеков сидів без грошей. Почав займатися переправою коштовностей через гірські перевали з Кавказу в Турцію, а далі в Європу. Ми підставили йому замовника — грека, який просив переправити цінності багатої вірменської родини з Єревана. Той грек працював на нас. Коли Агабеков прийшов до нього на квартиру, щоб подивитися на вантаж, Коротков і ще один турок, теж наша людина, закололи його ножами.

— Коротков брав участь в убивстві?

— Згідно з рапортом турка, коли Агабеков увійшов у квартиру, саме Коротков накинув йому на шию зашморг. Потім Коротков брав участь у розчленуванні тіла Агабекова й пакуванні його в чемодан.

— Що вони зробили з тілом?

— Упакували у великий чемодан і вкинули в річку. А рідним підкинули підробленого листа, що він поїхав у Піренеї. Його довго шукали в горах. Звісно, безуспішно.

— Добре. А другий, якого вони вбили? Цей, як його…

— Кустар, — підказав Судоплатов. — Рудольф Клемент — представник Троцького в Європі, керівник так званого 4-го Інтернаціоналу. Знову ж таки, справа була в Парижі. Ми підсунули йому свого агента-естонця, якого Клемент взяв помічником. В обумовлений нами день естонець запросив його до себе додому на чашку чаю. Там естонець і Коротков, як і в попередньому випадку, закололи Клемента ножами. Тіло упакували в чемодан і кинули в Сену. Цього разу поліція знайшла його. Течія вимила чемодан і винесла до берега. Але Коротков і естонець уже втекли в СРСР.

— Де вони тепер?

— Усі працюють у Москві на Контору. Ми знайшли їм роботу.

— Добре, — Берія замислено пройшов кабінетом. — Яка твоя думка, ми можемо довіряти цьому Короткову?

— Я готовий поручитися за нього, — встав і виструнчився Судоплатов. — Він відданий партії і Батьківщині. Я бачив його у справі. У нього стальні нерви. Він володіє чотирма мовами і

Відгуки про книгу Війни художників - Станіслав Стеценко (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: