Консуело - Жорж Санд

— Сміливіше, нема чого вагатися! — прошепотіла Консуело Йосифу, і вони сіли в екіпаж.

У ньому, як вони побачили, сиділо троє: двоє попереду, причому один з них правив, а третій, пан Мейєр, — займав заднє місце. Консуело забилася в куточок, Йосиф сів посередині. Екіпаж був шестимісний, просторий, міцний. Кінь, великий і сильний, якого підганяла енергійна рука, знову пустився риссю, дзенькаючи бубонцями й нетерпляче поводячи вухами.

Розділ 70

— Що я вам казав! — вигукнув пан Мейєр, відновлюючи просторікування, перервані вранці. — Ну чи може бути важче й неприємніше ремесло? Коли світить сонце, все начебто прекрасно, але воно ж не завжди світить, і ваша доля так само мінлива, як погода.

— А чия доля не мінлива й не сумнівна? — мовила Консуело. — Коли небо немилостиве, провидіння посилає на нашому шляху добрих людей, так що в цю хвилину нам не доводиться на нього скаржитися.

— У вас гарна голова, мій друже, — відповів Мейєр, — ви з тієї дивовижної краши, де всі розумні; але, повірте мені, ні ваш розум, ні прекрасний голос не перешкодять вам загинути від голоду в сумовитих австрійських провінціях. На вашому місці я шукав би щастя в багатій, цивілізованій краші, під протегуванням великого володаря.

— Якого ж? — запитала здивована Консуело.

— Та не знаю, далебі; мало їх хіба?

— Але хіба королева Угорщини не велика монархиня? — втрутився в розмову Гайдн. — Хіба в її державі не можна знайти протегування?

— Ну звичайно, — відповів Мейєр, — але ви не знаєте, що її величність Марія-Терезія ненавидить музику, а бурлак — іще більше, тому якщо ви з'явитеся у вигляді трубадурів на вулицях Відня, ви будете негайно вигнані.

У цю хвилину Консуело знову побачила неподалік, нижче дороги, вогники, які й раніше вже миготіли перед ними, і сповістила про це Йосифу, а той, звернувшись до пана Мейєра, висловив бажання зійти й добратися до цього нічлігу, ближчого, ніж Біберек.

— Як! Ви сприймаєте це за вогники? Вони, звичайно, справді вогні, але тільки висвітлюють вони не житло, а небезпечні болота, де чимало мандрівників заблудилося й загинуло. Доводилося вам коли-небудь бачити блукаючі болотні вогні?

— Я багато разів бачив їх на венеціанських лагунах і часто на маленьких озерах у Чехії, — відповіла Консуело.

— Отож, діти мої, те, що ви бачите там удалині, — такі ж блукаючі вогні.

Пан Мейєр довго ще переконував молодих людей у необхідності де-небудь твердо влаштуватися, говорив про відсутність усякої можливості знайти засоби до життя у Відні, не вказуючи, однак, місця, куди він радив би їм вирушити. Спочатку Йосиф, вражений його наполегливістю, злякався, чи не здогадується їхній супутник про те, що Консуело жінка, але приязне ставлення до неї як до хлопчика, його поради не валандатися по дорогах, а, подорослішавши, стати військовим, заспокоїли його щодо цього, і він переконав себе, що предобрий Мейєр — один із тих обмежених людей, які, страждаючи від настирливих ідей, повторюють цілий день яку-небудь першу-ліпшу думку, що вранці в них промайнула в голові. Консуело ж сприймала його чи то за шкільного вчителя, чи то за лютеранського пастора, одержимого ідеями виховання, моральності й прозелітизму.

Через годину, у цілковитій темряві, вони приїхали до Біберека. Екіпаж заїхав на постоялий двір, де негайно ж двоє якихось чоловіків, одкликавши Мейєра вбік, вступили з ним у розмову. Коли вони ввійшли потім до кухні, де Консуело з Йосифом грілися біля грубки й просушували свій одяг, юнак упізнав у них тих самих двох чоловіків, які розсталися з Мейєром біля перевозу, коли той, залишивши їх на лівому березі Влтави, сам переправився через ріку. Один із них був одноокий, а в іншого хоча й були двоє очей, однак обличчя від цього аж ніяк не здавалося привабливішим. Той, що переправився з Мейєром через ріку і їхав з молодими людьми в екіпажі, також приєднався до них, четвертий же не показувався. Вони перемовлялися говіркою, незрозумілою навіть для Консуело, яка знала стільки мов. Пан Мейєр, очевидно, користувався серед них авторитетом і, у всякому разі, впливав на їхні рішення, бо після досить жвавої наради напівголосно Мейєр висловив свою думку, і всі вийшли, за винятком одного, котрого Консуело в розмові з Йосифом назвала «Мовчальником», — того самого, що не розставався з Мейєром.

Гайдн збирався було вже скромно повечеряти зі своєю супутницею на краєчку кухонного столу, коли пан Мейєр, підійшовши до них, запросив їх до свого столу й так при цьому добродушно наполягав, що вони не зважилися відмовитись.

Мейєр повів їх до їдальні, де вони потрапили на справжній бенкет, так принаймні здалося бідолашним молодим людям, позбавленим усіх цих ласощів під час своїх п'ятиденних, далеко не легких мандрів. Однак Консуело взяла у вечері дуже стриману участь: розкішний стіл Мейєра, підлесливе ставлення до нього прислуги, велика кількість вина, що поглиналося як ним, так і його супутником, — усе це починало міняти думку дівчини про пасторські чесноти їхнього амфітріона[190]. Особливо обурювало її прагнення Мейєра змусити Йосифа та її саму пити вина більше, ніж їм хотілося, так само як і вульгарні жарти, які він відпускав, не дозволяючи їм додавати води до вина. Із ще більшим занепокоєнням помітила вона, що Йосиф, із неуважності чи з бажання підкріпитися, налягав на вино й ставав більш компанійським і жвавим, аніж їй того хотілося. Нарешті, виведена з терпіння тим, що Йосиф не звертає уваги на її підштовхування ліктем з метою застерегти його від надмірної пиятики, Консуело відняла в нього склянку в той момент, коли пан Мейєр збирався знову наповнити її.

— Ні, пане, ні! — мовила вона. — Дозвольте не наслідувати вас! Нам це зовсім не личить.

— Дивні ви музиканти! — вигукнув Мейєр, сміючись з відвертою безтурботністю. — Музиканти — і непитущі! Перших таких зустрічаю!

— А ви, пане, також музикант? — звернувся до нього Йосиф. — Ручаюся, що так! Чорт мене забери, якщо ви не капельмейстер при дворі якого-небудь саксонського принца!

— Можливо, — відповів, посміхаючись, Мейєр. — Ось чому, діти мої, я й почуваю до вас симпатію.

— Якщо ви, пане, великий музикант, то відмінність між вашим талантом і талантом бідних вуличних співаків занадто велика, щоб вони могли зацікавити вас, — заперечила Консуело.

— Серед бідних вуличних співаків зустрічається більше талантів, аніж гадають, — сказав на це Мейєр, — і багато є великих музикантів, навіть капельмейстерів найперших володарів світу,