Консуело - Жорж Санд
288
…із золотого посуду, викраденого ним у прусського короля в Зоорі… — У битві між прусським військом і сполученою австро-саксонською армією біля села Зоор (північно-східна Чехія) 30 вересня 1745 р. загону Франца фон Тренка вдалося захопити намет Фрідріха II. Вороги Тренка стверджували, що ненажерлива жадоба наживи завадила йому захопити в полон самого короля й ударом у тил завершити битву на користь австрійців.
289
«Синьйорини і синьйори, зараз починають!» (Італ.)
290
Синьйоро, зараз починають! (Італ.)
291
Eslavonie (Slavonie) — Славонія, esclave — раб (франц.).
292
Синьйоро, через п'ять хвилин починають (італ.).
293
Заради історичної правди ми маємо згадати про зухвалі витівки Тренка, що викликали таке нелюдське поводження з ним. З першого ж дня свого прибуття до Відня він за наказом імператриці був підданий домашньому арешту. Але того ж вечора він з'явився в опері й в антракті хотів скинути в партер графа Госсау. (Прим. автора.)
294
..ланцюги… і катування голодом… — Маються на увазі роки, проведені Фрідріхом фон Тренком у магдебурзькій в'язниці.
295
Пельніц Карл-Людвіґ фон (1692–1775) — німецький авантюрист, який побував у багатьох європейських країнах. Тривалий час був на посаді оберцеремоніймейстера при дворі Фрідріха II. Залишив дотепні мемуари.
296
Сан-Сусі (франц. sans-sousi — «безтурботність») — палац у Потсдамі, побудований у 1745–1747 pp. за проектом Кнобельсдорфера; улюблене місце відпочинку Фрідріха II.
297
Бернадоне — Бернардон — прізвисько популярного у XVIII ст. австрійського актора Фелікса фон Курца (1717–1784), автора музичних комедій і фарсів.
298
Театр біля Каринтійської брами — демократичний віденський театр, який ставив комедії, балети, комічні та «чарівні» опери.
299
«Кульгавий біс» — комічна опера. Ж. Санд помилково називає її балетом. Лібрето цієї опери молодого Гайдна, поставленої 1752 р. в театрі біля Каринтійської брами, було написане Бернардоном-Курцом за мотивами однойменної повісті Лесажа. Партитура опери не збереглась.
300
Провідником (італ.).
301
Флот зімкнувся навколо нової Клеопатри… — Мається на увазі морська битва при Акції (2 вересня 31 р. до н. е.), в якій цариця Клеопатра командувала єгипетським флотом.
302
Єлисейські Поля — те ж саме, що й Елізіум (див. прим, до стор. 334). Уперше згадуються в «Одіссеї» (пісня IV, вірш 563).
303
…пошлемо одну з Данаїд на берег Стіксу… — Дочки аргосського царя Даная, що вбили за наказом батька своїх чоловіків, були приречені після смерті вічно наповнювати водою бездонну бочку.
304
Іоанн Непомук (1345–1393) — чеський священик, головний вікарій архієпископа Празького. Легенда про нього наводиться в 103 розділі роману.
305
Він викрав… барабан, зроблений із шкіри Яна Жижки… — Згідно з легендою, Жижка перед смертю звелів, аби з його шкіри було зроблено барабан. Він передбачав, що гуркіт цього барабану буде наводити жах на ворогів і гнатиме їх. Жорж Санд не погоджувалася з думкою Жака Ланфана, автора книги про Гуситські війни, який вважав цю розповідь вигадкою. В нарисі «Ян Жижка» вона посилається на лист Фрідріха II до Вольтера, в якому король повідомляв, що знайшов у Празі барабан, зроблений із шкіри Жижки, і привіз його із собою до Берліна.
306
Ґлацський в'язень — Фрідріх фон Тренк.
307
«Дорожня скарбниця». (Прим. автора.)
308
Будденброк Йоґанн-Иобст-Генріх-Вільгельм фон (1707–1781) — ад'ютант Фрідріха II, з 1765 р. очолював Прусську військову академію.
309
Барберіні — правильно Барберіна — ім'я італійської танцівниці Кампаніні (1721–1799). Із 1743 р. виступала в італійській трупі Берлінського оперного театру, 1749 р. таємно обвінчалася зі старшим сином Самуеля фон Коццеї, канцлера Фрідріха II.
310
Карл IV (1313–1378) — чеський король (під іменем Карла І Чеського) і римсько-німецький імператор. За нього було вибудувано нову частину міста Праги.
311
Наші молитви почуй, преподобний Іоанне!
Ти наш заступник святий, і до тебе волання:
Хай для гріхів на землі в нас не буде причини,
І долучи нас до праведних після кончини (лат.).
312
Злий, ледачий імператор,
Злочинів усіх диктатор… і т. д. (лат.)
313
Сюпервіль Даніель фон (1692–1773) — голландський лікар. Значну частину свого життя провів у Німеччині, спершу при дворі маркграфині Байрейтської, потім при дворі герцога Брауншвейзького.
314
«Стратоніка» — опера французького композитора Меґюля на лібрето Франсуа-Бернара Оффмана. Стратоніка — дружина сирійського царя Селевка Нікатора, мачуха принца Антіоха Сотера. Рахуючи пульс Антіоха в момент появи Стратоніки, лікар Еразітрат угадує причину хвороби принца, що помирає від любові до своєї мачухи.
315
«День гніву» (лат.).
