Смерть у кредит - Луї Фердінанд Селін
Але насамперед слід було намагатися уникати найменших нагадувань про гарне життя в Монтрету!.. Вони для неї були як кістка в горлі… Варто було лише торкнутися цієї теми, як вона ставала просто навіженою, звинувачувала нас у змові… обзивала недоносками, виродками, кровопивцями… Тож її доводилося силою вкладати в ліжко!..
Де Перейр досі не міг визначитися зі своїм знаменитим овочем… Необхідно було підшукати щось іще… Редиска тепер викликала в нього сумніви… На чому ж зупинитися?.. Який овоч найкраще підходить для радіотелурії?.. Необхідно, щоб він збільшувався в розмірах… А ще потрібно було нарешті вибрати ділянку!.. Непросте завдання!.. Пошуки велися дуже серйозні… Ми вже перевірили, перелопатили, всі ділянки в окрузі!.. Ми не хотіли брати першу-ліпшу… Ми розмірковували! Поки що це було все…
Якось під час наших прогулянок у протилежний від Персану бік, на південь, одного чудового дня ми натрапили на дуже мальовниче та справді привабливе село… Воно називалася Салігон-ан-Мелуар… Пішки туди було досить далеко… Від Блем-ле-Петі добрих дві години… Земля навколо Мелуар, Куртіаль це одразу ж зазначив, була набагато багатшою на метали а отже, на його думку, незрівнянно родючіша й така, що краще піддаватиметься обробці… Майже щодня ми приходили вивчати її!.. Перевагою цієї ділянки була наявність кадмію, а також кальцію… на дотик та особливо на нюх це було добре помітно, що де Перейр одразу ж визначив, навіть у відсотковому відношенні, й це було справжнім дивом… Розмірковуючи, він задавав собі питання: чи не занадто це багато для телурної каталізації… А раптом концентрація сягне такої сили, що наші овочі вибухнуть?.. вибухне їхній м'якуш!.. Це була серйозна небезпека… Він її передчував… Тож на цій родючій ділянці доводилося відмовитись від овочів, що швидко дозрівають… Слід було зупинитися на чомусь грубому і великому… Наприклад, на гарбузі… Але як же тоді з ринками збуту?.. Один гарбуз на ціле місто?.. Монументально?!.. Більше ринок не в змозі вмістити!.. Пора було на щось зважитись! Але знову виникали нові проблеми! Так завжди буває, якщо не сидиш склавши руки, а дієш!
У цьому сільці, що називалося Салігон, селяни переважно робили сидр… Причому такий, що він навіть не відгонив сечею! Що, варто зауважити, на селі трапляється доволі рідко! Напій злегка вдаряв у голову, особливо ігристий варіант… Ми швидко призвичаїлись до нього… За час наших дослідницьких походів… Пили ми у «Великій кулі»… єдиному тамтешньому шинку… Ми частенько заходили туди… Він був зручно розташований: у центрі, перед скотним ринком… Розмовляючи там із торговцями худобою, ми вивчали місцеві звичаї…
Де Перейр зразу накинувся на газету «Париж спортивний»… Він давно вже був позбавлений такої можливости… Оскільки тут він заходив у розмову практично з кожним… То зміг за короткий час навчити їх усьому, що знав… На подяку за різні поради щодо утримання худоби… він ділився деякими цінними вказівками щодо гри на кінних перегонах у Венсенн… навіть на відстані… Він заприятелював з усіма… Переважно тут збиралися скотарі… Я не заважав його бесідам… Служниця якраз була на мій смак… Дупка у неї була настільки м'язиста, що здавалася квадратною… Її груди теж були неймовірної твердости… І що більше їх притискали, то більше вони твердли… Просто броня… Я показав їй все… все, що вмів… Це подіяло на неї гіпнотично! Вона хотіла кинути свій шинок і йти з нами на ферму! Але мамуся де Перейр цього б не стерпіла… Особливо тепер, коли у неї почалися напади істерики… Вона і так вважала, що ми надто часто ходимо у бік Мелуар… І мала рацію… вона намагалася нас зловити… Ми почувалися дуже незручно… У вивчення ґрунтів вона вірила дедалі менше… Все це їй здавалося підозрілим… Літо добігало кінця… Надходив час збирати врожай… Прокляття!..
У «Великій кулі» селяни різко змінили свої манери й стали виглядати дуже кумедно… Між двома ковтками вони розгортали «Паризькі кінні перегони»… Це де Перейр запровадив таку розвагу… Він відсилав невеликі ставки… Не більше ніж за п'ять франків на людину… в конверті до свого старого приятеля… максимум п'ятдесят франків!.. Більше він не брав!.. понеділок, середа, субота… все йшло в бар «Заколот» за домовленістю з Нещодавно!.. Ми мали по п'ять су з кожної ставки!.. Це був наш крихітний заробіток!.. Агату, служницю з твердими грудьми, я навчив, як оберігатися від вагітности… Я показав їй, що «з тилу» йде значно веселіше… Мушу сказати, що вона мене просто обожнювала… Заради мене вона ладна була на все… На якусь часину я передавав її Куртіалю, щоб продемонструвати йому, як вона видресирувана! вона й сама цього хотіла… Варто було мені лише пальцем поманити, як вона бігла до нас… Звичайно, я так причарував її не своїм туалетом!.. Від мене розліталися навіть горобці!.. І не грішми!.. За весь час вона не отримала ні франка!.. Просто ми були з Парижа! Ось так.
Вечорами, після нашого повернення, скандали були щораз гучніші!.. Ірен стала просто нестерпною!.. Звичайно, ми приходили дедалі пізніше!.. І в неї були підстави для роздратування!.. Вона влаштовувала жахливі сцени!.. До крови скубла на собі волосся! Цілими жмутами! Він досі не підібрав собі потрібного овоча… й ділянку!.. І мамуся сама взялася за польові роботи… Вона старанно порпалася в землі! Вона не вміла прокладати пряму борозну… зате робила це з великим завзяттям… Зрештою вона б домоглася свого… Вона чудово давала собі раду!.. Тут вона мала де потренуватися… в Блем-ле-Петі, хоч куди підеш… вся земля була незайманою… Праворуч, ліворуч, на північ, на південь — ніде не було ні душі, а на заході й поготів!.. Скрізь було безлюдно… закинуто… й абсолютно безплідно…
— Що ти мордуєшся, моя товстухо! — говорив їй Куртіаль, коли ми заставали її вночі за роботою… — Ти марно тратиш сили! воно ні до чого!.. Ця земля цілком безплідна! Скільки я маю тобі товкти! Навіть тутешні селяни від неї відмовилися!.. Гадаю, тут варто зайнятись тваринництвом!.. На цих рівнинах можливе лише скотарство!.. За всім цим мергелем… та вапняно-компостними покидьками!.. Я не бачу ні клаптика свіжої землі!.. Це серйозна справа!.. З величезним ризиком! З абсолютно непередбачуваними наслідками! Я вже передчуваю!.. Передчуваю!.. Зрошувати такий терен?.. О! Господи!..
— Сам ти покидьок! Скажи-но! А як ти збираєшся поливати? Скажи мені! Щоб я чула?.. Ну ж бо!.. Давай!.. Давай!..
