Джек Лондон. Твори у 12 томах. Том 06 - Джек Лондон

майже нічого не вигадуючи, переказував тільки свої морські та бурлацькі враження. Перебув я там рік, служачи за двірника, щоб здобути дещицю на прожиток, а тоді покинув школу, бо не стало вже снаги терпіти. В ті часи мої соціалістичні переконання звернули на себе певну увагу, і мене прозвано «хлопчина-соціаліст»; ця відзнака допровадила мене до арешту за вуличні виступи. Далі я вчився три місяці самотужки, опанувавши за цей час трирічну програму, і вступив до Каліфорнійського університету. Затявшись конче здобути вищу освіту, я, щоб мати чим прожити, працював у пральні та ще власним пером. Оце єдиний раз працював я тут з любов’ю до праці, але тягар виявився надсильний, і, не відбувши й року, я мусив залишити університет.

Я й далі прасував сорочки та іншу всячину в пральні, а вільний час витрачав на писання. Я намагався упоратися з одним і з другим, але часто-густо засинав з пером у руці. Тоді я покинув пральню й увесь час тільки писав, жив та снував мрії. По тримісячній випробі я відмовився від письменства, прийшовши до висновку, що я невдаха, і вирушив до Клондайку по золото. В кінці року там почався спалах цинги й примусив мене вибратися звідти; єдині нотатки з тієї подорожі написав я на зворотній дорозі, як довелося пливти тисячу дев’ятсот миль у звичайному човні. У тому Клондайку я знайшов самого себе. Там ніхто не балакає. Кожен думає. Там у вас складається справжній погляд на життя. Склався і в мене.

Поки я пробував у Клондайку, помер мій батько, і ввесь родинний тягар зліг мені на плечі. Тяжкі часи настали в Каліфорнії, і годі було знайти собі роботу. Підшукуючи якого-небудь хліба, я написав «На низ річкою» — оповідання, що його забраковано. Очікуючи тієї відмови, я написав для одної газети на двадцять тисяч слів оповідання з продовженням; забраковано і його. В проміжках між відмовами я таки не кидав писати. Жодного редактора я тоді ще й у вічі не бачив. Я не знав жодної людини, що надрукувала що-небудь. Нарешті каліфорнійський журнал прийняв одно оповідання і заплатив за нього п’ять доларів. Незабаром після цього «Чорний кіт» запропонував мені сорок доларів за оповідання. Від того часу завертілося колесо, і в майбутньому мені, либонь, не доведеться згрібати вугілля задля шматка хліба, хоча я це колись робив і міг би робити знову при потребі.

Першу мою книжку надруковано в 1900 році. Праця в газеті дала б мені кращий заробіток, але в мене вистачило глузду відмовитись від рабства в тієї машини, що губить людину; а власне такою є газета для юнака, коли він ще не сформувався. Аж здобувши собі відповідне становище, як співробітник журналів, взявся я до газетної праці. Я вірю в необхідність стало працювати й натхнення не вичікую ніколи. Людина з мене не тільки недбала та безладна, а й до того меланхолійної вдачі, але все ж я подолав у собі і те й те. На мені позначилась дисципліна, що я навик їй підлягати, бувши матросом. Дуже можливо, що служба на морі спричинила ще й те, що лягаю я спати в призначений час і сплю мало. Йде в мене на сон пересічно п’ять з половиною годин, та не було ще такого випадку, щоб я не ліг спати, коли надійде пора.

Я страшенно кохаюся в спорті, захоплююся боксом, фехтуванням, плавбою, їздою верхи, люблю керувати яхтою, ба навіть пускати змія. Волю жити на передмісті, хоча сам і містянин зроду. Проте найлюбіше життя на селі — отам тільки й живеш близько до природи. З письменників, що мали на мене найбільший вплив, як я постаршав, були Карл Маркс почасти та Спенсер взагалі. В часи мого змарнованого хлоп’ячого віку я був би взявся до музики, коли б дано мені таку нагоду. Тепер, у дні своєї, сказати б, справжньої молодості, я б радо заходився писати вірші та памфлети, коли б мав на руках мільйон чи два. «Спілку старих людей» та уривки з «Листів Кемптон — Вейс» вважаю за найкращі з-поміж своїх творів. Декому не подобається перший твір. їм більше до смаку речі блискучіші та бадьоріші. Можливо, і я пристану на їхню думку, як залишаться позаду дні моєї молодості.

РЕВОЛЮЦІЯ

Недавно я одержав листа з Арізони. Він починається словами: «Дорогий товаришу!» І закінчується: «Ваш — в ім’я Революції». Відповідаючи своєму дописувачеві, я теж починаю листа словами: «Дорогий товаришу!» І закінчую: «Ваш — в ім’я Революції». У Сполучених Штатах чотириста тисяч чоловік, а всього близько мільйона людських душ починають свої листи словами: «Дорогий товаришу!» і закінчують: «Ваш — в ім’я Революції». Три мільйони німців, мільйон французів, вісімсот тисяч австрійців, триста тисяч бельгійців, двісті п’ятдесят тисяч італійців, сто тисяч англійців і стільки ж швейцарців починають свої листи словами: «Дорогий товаришу!» — і закінчують:

«Ваш — в ім’я Революції». Всі вони — товариші, революціонери.

Проти такої сили людей мізерними видаються величезні армії Наполеона і Ксеркса[78]. Але ці люди не завойовують чужих країв і не підпирають настановлених там тиранів, їхнє гасло — завоювання революційні. їх сім мільйонів чоловік, і все це військо відповідно до сьогочасних умов самовіддано б’ється, щоб завоювати всі багатства світу і знести до решти існуючий лад.

Світова історія ще не знала такої революції. Між нею і американською чи французькими революціями годі шукати схожості. її велич незрівнянна. Інші революції проти неї, що астероїди проти сонця. Вона єдина в своєму роді — це перша світова революція у світі, якому ніколи не бракувало революцій. Мало того — це перша спроба організованого руху, руху, що пізніше має поширитися геть по всьому світі, не минаючи найвідлегліших закутків планети.

Ця революція не схожа на інші під багатьма оглядами.

Вона не спорадична. Вона не полум’я народного гніву, що згасає того ж таки дня, коли й спалахує. Вона старша від нинішнього покоління. Вона має свою історію та традиції, має і свій поминальний список, от тільки що не такий довгий, як у християн. Вона має також свою літературу, стократ прекраснішу, мудрішу й науково спроможнішу, ніж будь-яка із створених попередніми революціями.

Вони звуть себе «товаришами», ці люди, — товаришами в боротьбі за соціалізм. І то не порожнє слово, сказане для годиться. Воно гуртує їх, як братів, як однодумців, що стоять біч-о-біч під червоним прапором повстання. Червоний прапор, до речі, символізує братерство, а не червоного півня, як то уявив