Джек Лондон. Твори у 12 томах. Том 06 - Джек Лондон

Чалмерс, збираючись на останній силі, хоче кинутися на Нокса, але раптом він захитався, обличчя йому перекривилося з болю, і він конвульсійно вхопився рукою за серце. Маргеріт підтримує його й садовить у крісло.

Чалмерс (бурмоче безсило). Моє серце! Моє серце!

Нокс (наближаючись). Чим я можу допомогти?

Маргеріт (спокійно). Ні; все гаразд. Йому зараз покращає.

Вона нахиляється над Чалмерсом, бере його руку й перевіряє пульс; раптом, немов оклигнувши, він енергійно відкидає її руку й випростується.

Нокс. Я, мабуть, піду…

Маргеріт. Ні. Ви почекаєте, доки Лінда повернеться. Крім того, ви не можете покинути мене тут саму за таких обставин.

Нокс (йому дошкулило, і він показує, що залишається). Я не боягуз.

Чалмерс (здушеним голосом). Стривайте. Я маю вам сказати кілька слів. (Замовкає на мить, і, коли починає говорити знову, голос його нормальний. Зневажливо). Ото ще мені благодійник-реформатор! Де ж пак! Ви, що патякали тут учора про крадіжку!.. Найвеличніший, найпреподобніший та найшляхетніший Алі-Баба, — ви, що прийшли до печери крадіїв і що є сам крадій незрівнянний… (Перекривляючи Маргеріт). «Ах ви ж, — пломінь, справжній пломінь!» (Звичайним голосом). Тепер я можу назвати вас вашим справжнім ім’ям: ви крадій, найзвичайнісінький злодій, що вкрав жінку в ближнього свого, — ви!..

Маргеріт (незворушно). Навряд чи це можна б назвати крадіжкою.

Чалмерс (глузливо). Авжеж-бо, — я й забув. Ви вважаєте, що він не вчинив крадіжки, взявши те, що вже йому належить.

Маргеріт. Не зовсім так… Адже той не злодій, хто бере те, що йому з доброї волі пропонують.

Чалмерс. Ви хочете сказати, що ви аж настільки забули свою жіночу гідність, що запропонували йому себе самі…

Маргеріт. Саме так. Вчора ввечері. Але виявилося, що шляхетність містера Нокса не дозволила йому прийняти моєї пропозиції.

Нокс (вибухаючи). Ви ж бачите, Маргеріт, нічого іншого не лишається нам, як…

Чалмерс (обурено). «Маргеріт»!..

Нокс (не звертаючи уваги). Це нестерпно!

Чалмерс (із притиском). Так, нестерпно. Чи не краще вам забратися звідси? Кожна хвилина вашої присутності — безчестить мій дім.

Маргеріт. Вам не випадає балакати про честь, Томе.

Чалмерс. Не буду виправдуватись. Але я бодай до такого ніколи не доходив. В кожному разі не витівав отаких штук у власній господі.

Нокс (кидається до нього). Ви — негідник!

Маргеріт (став між ними). Ні; облиште! Його серце…

Чалмерс (перекривляючи Маргеріт). Не треба мелодрами, будь ласка.

Маргеріт (прохально переводить погляд з одного на другого). Ну й чудні ж створіння ці чоловіки! І що я маю з вами обома робити? Невже ми втрьох не можемо все обміркувати, як то належиться розумним людям?

Чалмерс (іронічно сміючись, підводиться). Атож, давайте й справді обміркуємо все гуртом. Будьмо розважні. Сідаймо й перебалакаймо, як цивілізовані істоти. Тепер же не кам’яна доба. Заспокойтеся, містере Ноксе. Я не займу вас, Маргеріт. (Показує їй на крісло). Сідайте. Містере Ноксе (показує йому на крісло), сідайте. (Всі троє сідають одне проти одного). Ось вона — проблема, споконвічний трикутник, такий любий драматургам та новелістам — два чоловіки й одна жінка.

Нокс. Слушно, але не зовсім. Трикутник незавершений. Тільки один з двох чоловіків кохає жінку.

Чалмерс. Так?!..

Нокс. І це саме — я.

Чалмерс. Припустімо, що ви маєте рацію. (Киває головою). Ну, а як щодо жінки?

Маргеріт. Вона кохає тільки одного з двох.

Нокс. І як же ми зарадимо справі?

Чалмерс (розважно). Але ж вона ще не назвала, кого саме. (Маргеріт поривається сказати). Не кваптеся, Медж. Згадайте, хто батько нашого Томмі.

Маргеріт. Томе, чесно, — за останні роки ви хоч раз мали нагоду подумати, що я кохаю вас?

Чалмерс. Боюся, що в мене ніколи… е… ніколи не горіла до вас душа…

Маргеріт. Це така щира правда, що вам і не снилось. Я одружувалася з вами, сподіваючись від вас великих вчинків. Я сподівалася, що ви свою силу зужиєте на добро…

Чалмерс. Знов політика! Коли, нарешті, жінки збагнуть, що вони мусять дати політиці спокій?

Маргеріт. І я також сподівалася на кохання. Коли ми брали шлюб, я знала, що ви мене не кохаєте, але сподівалася, що кохання прийде.

Чалмерс. Але… е… даруйте, але… а ви самі кохали мене?

Маргеріт. Ні; але я сподівалася, що й це також прийде.

Чалмерс. Скільки фатальних помилок!

Маргеріт. Так; ваших, і моїх, і мого батька.

Нокс. Ми вирішили обміркувати наше прикре становище, а тупцюємося на одному місці. Маргеріт і я кохаємо одне одного. Ваш трикутник розпався.

Чалмерс. Це зовсім не трикутник, до речі. Ви забули за Томмі.

Нокс (нетерпляче). Ну, то хай це буде чотирикутник, але чи так, чи, може, інак, а треба з нього виплутатись.

Чалмерс (міркуючи). Проте це ще не все. Є ще й п’ятий бік у нашій проблемі. Є ще пака документів, що їх Медж сьогодні вранці викрала в свого батька. Хоч би як ми вирішили зараз, а без них нам не обійтися. (Змінюючи тон). Слухайте, Медж, досі я клеїв дурня. Поговорім розважливо, — ви, і Нокс, і я. Ноксе, ви хочете мою жінку. Ви можете мати її — за однією умовою. Медж, ви хочете Нокса. Ви можете мати його за однією умовою, за тією ж самою умовою. Поверніть документи — і ми забудемо все.

Маргеріт. Все?

Чалмерс. Все. Пробачимо й забудемо. Ви розумієте.

Маргеріт. Ви пробачите мені навіть мою… так звану… подружню зраду?

Чалмерс (уперто). Так, якщо ви віддасте документи. Я теж був не безгрішний, отже ми з вами квити. Поверніть документи — і ви спокійно підете собі з Ноксом. Обіцяю вам. І не буде ніякого скандалу. Я дам згоду на розлучення. Або можете лишатися зі мною, якщо ваша охота, я не заперечую. Що мені треба, — це документи. Ну, то як?

Нокс (благально). Маргеріт…

Маргеріт. А Томмі?

Чалмерс (ущипливо). Хіба ж я не віддаю вас одне одному? Чого вам ще треба? Томмі залишиться зі мною. Якщо вам потрібний Томмі, лишайтеся зі мною, але перше мусите віддати документи.

Маргеріт. Я не піду з містером Ноксом. Я не віддам документів. Я зостануся з Томмі.

Чалмерс. Щодо Нокса, то мені байдуже. Мені потрібні документи й потрібний Томмі. Якщо ви їх не віддасте, я візьму з вами розлучення. Закон буде на моєму боці, а вам не дозволять виховувати дитину. В кожному разі, Томмі залишиться в мене.

Маргеріт (спокійно й рішуче). Слухайте, Томе, і ви також, Говарде. Я й на мить не думала,