Смерть у кредит - Луї Фердінанд Селін
Він марно намагався виправдатися! Вона не слухала його відповідей! «Порнограф! Ганчірка! Брудний тип! Покидьок!..» Так вона його обзивала!..
Я піднявся і ризикнув зазирнути за поручні!.. Коли слова вичерпалися, вона знову накинулася на нього… Він упав на софу… Така вона була здорова і дужа!
«Проси пробачення! Проси пробачення, холеро! Проси прощення у твоєї жертви!» Він намагався легенько відбиватися… Вона схопила його за манишку, але тканина була міцна, вона порізала собі обидві долоні… Руки всі у крові… але вона все одно не відпускала його…
«Не подобається? еге ж? не подобається? — кричала вона й лупцювала далі… — Ага! Не подобається! Скажи, засранець! Ти не любиш, коли я лютую!» Вона вже видерлася на нього! Й підстрибувала у нього на череві! «Ой! Ой! Ой! — він задихався, — я ж задихнуся, коняко! Я здохну! Ти мене задушиш!..» Тоді нарешті вона його відпустила, у нього з носа сильно юшила кров… Вона швидко спустилася… Й підскочила до крана…
«Фердінане! Фердінане! Уявіть собі, ось уже тиждень, ви чуєте! Уже цілих вісім днів я його чекаю! І за вісім днів він жодного разу не заявився!.. він вирішив доконати мене! я вся висохла!.. Йому наплювати!.. Він надіслав мені поштівку: «Куля вийшла з ладу. Всі живі!» Ось! І це все!.. Я запитую його, що він збирається робити? «Відчепись!» — відповів він мені!.. Це просто крах!.. А він навіть палець об палець не вдарив! Пан зник! Де він? Що робить?.. Банк Бенуатон напосідає на мене з термінами платежів!.. Я нічого не знаю!.. Вони телефонують по десять разів на день… Пекар постійно ходить за мною!.. Газ відключили!.. Завтра відключать воду!.. А пан загуляв!.. Я вже не маю сил!.. А цей клятий невдаха!.. Цей мерзенний збоченець!.. Цей недоумок!.. Це огидне поріддя! Ця мавпа!.. Ні, я воліла б, чуєш, Фердінане! жити зі справжньою мавпою!.. Її хоч можна зрозуміти!.. І вона б мене розуміла! Я б принаймні знала, що мене чекає! А з цим божевільним ось уже цілих тридцять п'ять років, варто мені лише відвернутися, як відбувається казна-що! П'яниця! Брехун! Бабій! Злодій! Ось хто він!.. Ви не уявляєте, як я ненавиджу цього негідника!.. Де він? Це питання я задаю собі по п'ятдесят разів за день… У той час, як я пнуся зі шкіри! Відмовляю собі у всьому заради нього!.. Весь час намагаюся віддати борги… економлю на всьому… А пан розважається! Смітить грішми! Направо й наліво… І ще й обдаровує всіх своїх брудних шльондр! моїми грошима! Тими, що я зекономила, відмовляючи собі у всьому! На що це все йде? На задоволення найниціших бажань! Я це чудово знаю! Хоч він і переховується!.. У Венсенні!.. У Парі-мютюель! В Енґ'єн, на вулиці Блондель!.. на бульварі Барбес, і ще бозна-де… Йому все байдуже, варто лише розгулятися! Підійде будь-яке кубло!.. Йому все підходить! Головне — побільше бруду! Він шикує! Поки я пнуся зі шкіри!.. Щоб заощадити кожне су! Навіть на покоївці!.. Я роблю все сама! І це незважаючи на моє здоров'я!.. Надриваюся! мию підлоги! все! Незважаючи на температуру й ревматизм!.. Я ледь тримаюся на ногах! Я вбиваю себе! І що ж? Це ще не все? А коли нас виженуть… Де ми будемо спати? Можеш ти сказати? Волоцюго! Говори, брудна тварюко! Покидьок! Бандит! — вона кричала йому знизу!.. — В одному дуже затишному містечку! Ти пам'ятаєш ці адреси? Ти маєш пригадати їх!.. Він ходив туди до одруження!.. Під мости!.. Фердінане! Там мені й треба було його залишити… Це було б найліпше! Ти спаскудив моє життя! Своїми паразитами! Своєю коростою! Він цілком заслуговував цього! Він знайшов би там своє щастя! О! Я відправлю тебе в Сен-Луї! Пан бажає вдовольняти свої пристрасті! Він ненормальний, Фердінане! Наймерзенніший покидьок, якого годі собі уявити! Його нічим не напоумити! Ні гідністю!.. Ні розумом! Ні добрим ставленням!.. Нічим!.. Це людина, яка все життя тільки збиткується наді мною, він обдурив мене, сплюндрував усе моє існування!.. Ох! він чистенький! Добренький! Ох! Ну, я вже знаю! Була нагода в цьому переконатися! Я була справжньою дурепою, Фердінане! Просто смішно! Якийсь дурний, безглуздий фарс!.. Послухайте, йому вже п’ятдесят п'ять років! Скоро буде п'ятдесят шість! У квітні! І чим же він займається, цей старий блазень? Він нас розоряє! Він вирішив довести нас до жебрацької торби! Йому байдуже! Пан відпустив усі гальма! Загруз у розпусті! Цілком занепав! Пустився берега! А я його виловлюю! Я докладаю зусиль! знесилююся!.. А панові на це абсолютно начхати! Пан не бажає ні в чому собі відмовляти!.. Я рятую його! Сплачую його борги! Тільки я, чи не так, Арлекіне? А він закинув навіть свою кулю! У нього не залишилося хоробрости ні на гріш!.. Знаєте, що він робить на Північному вокзалі? Замість того, щоб повертатися додому?.. Може, ви й про це знаєте? Де розтрачує він свої сили? В туалеті, Фердінане! Так! Усі це бачили! І впізнали тебе, мій любчику!.. Бачили, як він займався онанізмом… Його вже ловили і в залі! І в коридорах! Там він демонстрував! Свої органи!.. Свої брудні причандали!.. Маленьким дівчаткам! Просто чудово, нічого не скажеш! Маленьким дітям! О! так, були скарги! Хіба ні? Так, скотиняко! Тебе вже давно помітили! Просто на вокзалі, Фердінане! Серед людей, які всі нас знають! До мене прийшли й розповіли про це!.. І хто мені це сказав? Ти, звісно, не станеш заперечувати? Ти не зможеш сказати, що це був хтось інший!.. Цьому кнурові вистачить нахабства! Так, це був сам комісар, мій друже! Він спеціально приходив учора ввечері… Щоб розповісти, до чого ти докотився!.. У нього були докази й навіть фото!.. Бачиш, ти стаєш відомим! О! Це почалося не вчора! Він прихопив усі твої папери! Хіба ні? Ти вже знаєш це!.. Тому ти й не приходив?.. Ти знав, що тебе чекає?.. А він тебе попереджав!.. Тепер ще діти! Маленькі!.. Це просто страшно!.. Гра! Пияцтво! Брехні!.. Гульвіса! Виродок! Жінки! Всі пороки! Неповнолітні? Брудний покидьок!.. Я про все це, звичайно, знала! Вже досить настраждалася від цього! Я дорого заплатила за своє знання! Але тепер ще й дівчатка!.. Це просто неймовірно!» Вона здалеку свердлила його поглядом… Він
