Українська література » Сучасна проза » Рукопис, знайдений у Сараґосі - Ян Потоцький

Рукопис, знайдений у Сараґосі - Ян Потоцький

Читаємо онлайн Рукопис, знайдений у Сараґосі - Ян Потоцький
халдеї.

Коли Херемон дійшов до цього місця своїх повчань, один з нижчих жерців ударив у дзвін, що вже північ; оскільки ж і ви також наближаєтеся до місця вашої ночівлі, то дозвольте мені відкласти до ранку продовження моєї розповіді.

Вічний Жид пішов далі, а Веласкес запевнив нас, що не довідався нічого нового, і все це можна знайти в книзі Ямвліха.

— Це твір, — додав він, — який я читав дуже уважно і ніколи не міг зрозуміти, яким чином критики, які вважали цілком вірогідним лист Порфірія до єгиптянина Анебона, визнали відповідь єгиптянина Абаммона вигадкою Порфірія. Я гадаю, що Порфірій просто додав до свого твору відповідь Абаммона з деякими власними зауваженнями щодо грецьких і халдейських філософів.

— Хто б це не був, Анебон чи Абаммон, — сказав Уседа, — я можу ручатися, що Вічний Жид казав вам щиру правду.

Ми прийшли на місце ночівлі й з’їли легку вечерю. Циган, маючи вільний час, став далі розповідати свої пригоди.

Продовження історії ватажка циган

Молодий Суарес, розповівши мені, як закінчилася його перша зустріч у Буен-Ретіро, не міг здолати сон, який, правду кажучи, був дуже йому потрібен для відновлення сил. Незабаром він глибоко заснув, зате наступної ночі продовжив так:

Продовження історії Лопеса Суареса

Я покинув Буен-Ретіро з серцем, переповненим коханням до прекрасної незнайомки і обуренням проти Бускероса. Наступного дня, а була це якраз неділя, я гадав, що зустріну в якомусь костелі предмет моїх мрій. Три я відвідав надаремно, нарешті знайшов її в четвертому. Вона пізнала мене, після служби вийшла з костелу й, проходячи, підійшла до мене й промовила впівголоса:

— Це був портрет мого брата.

Вона вже зникла, а я все ще стояв, наче прикутий, на своєму місці, зачарований тими кількома словами, які почув, бо ж був переконаний, що байдужість не підказала б їй цієї заспокійливої для мене думки.

Повернувшись до готелю, я наказав принести обід, сподіваючись, що цього разу уникну свого непрошеного гостя, але разом з першою стравою увійшов Бускерос, який кричав на все горло:

— Сеньйоре дон Лопес, я відмовився від двадцяти запрошень, щоб прийти до тебе. Я вже казав тобі, що я весь до твоїх послуг!

Мені раптом захотілося сказати нахабі щось неприємне, але я пригадав, що батько заборонив мені оголяти шпагу, тому, хочеш не хочеш, повинен був уникати сварки. Бускерос наказав принести собі столовий прибор, всівся й, звертаючись до мене з радісним обличчям, сказав:

— Визнай, сеньйоре дон Лопес, що я вчора зробив тобі велику послугу: наче ненавмисне сповістив молодій особі, що ти є сином одного з найбагатших неґоціантів Кадикса. Щоправда, вона вдавала нестримний гнів, але тільки щоб переконати тебе, ніби багатство не справляє на її серце ніякого враження. Не вір цьому, сеньйоре дон Лопес. Ти молодий, пристойний, розумний, але пам’ятай, що ні в якому коханні золото тобі не зашкодить. Зі мною, наприклад, зовсім інша справа. Коли мене кохали, то тільки заради мене самого, і я ніколи не пробуджував пристрасті, коли б звертали увагу на мій маєток.

Бускерос ще довго верз такі самі дурниці, нарешті, з’ївши обід, пішов. Під вечір я подався до Буен-Ретіро, однак із потаємним передчуттям, що цього разу не зустріну прекрасної Інеси. Вона й справді не прийшла, зате я застав там Бускероса, який цілий вечір не відходив від мене.

Наступного дня він знову прийшов на обід, а виходячи, попередив, що увечері зустрінеться зі мною в Буен-Ретіро. Я відповів йому, що він мене там не застане, а оскільки був переконаний, що він не повірить моїм словам, то під вечір сховався в одній крамничці по дорозі до Буен-Ретіро і через мить побачив Бускероса, який спішив до парку. Не знайшовши мене там, він повернувся, стурбований, і пішов шукати мене на Прадо. Тоді я чимшвидше подався до Буен-Ретіро й, прогулявшись кілька разів по головній алеї, помітив свою прекрасну незнайомку. Я підійшов до неї з шанобливістю, яка, наскільки я міг помітити, дуже їй сподобалась, проте не знав, чи маю подякувати їй за те, що вона сказала в костелі. Вона, мабуть, сама хотіла заспокоїти мою збентеженість, бо промовила, сміючись:

— Ти вважаєш, сеньйоре, що солідна нагорода належиться тому, хто знайшов загублений предмет, і тому, знайшовши цей портрет, хотів довідатись, які стосунки поєднують мене з оригіналом. Тепер ти їх знаєш, тому не запитуй більше нічого, хіба що знову знайдеш якусь річ, що мені належить — тоді ти, без сумніву, здобув би право на нові нагороди. Однак не годиться, щоб нас надто часто бачили, як ми гуляємо разом. Я прощаюся з тобою, але не забороняю тобі підходити до мене щоразу, коли матимеш що мені сказати.

Промовивши це, незнайомка вдячно вклонилася мені; я відповів їй глибоким поклоном, після чого пішов у сусідню, паралельну алею, часто, однак, поглядаючи на ту, яку щойно покинув. Завершивши прогулянку, Інеса сіла в карету, кинувши мені прощальний погляд, сповнений, як мені здалося, неприхованої симпатії.

Наступного ранку, зайнятий народжуваним у мені почуттям і роздумуючи про його успіхи, я вирішив, що незабаром, мабуть, прекрасна Інеса дозволить мені писати до неї. Оскільки ж я ніколи в житті не писав любовних листів, мені здалося, що я повинен якоюсь мірою оволодіти стилем. Тож я взяв перо й написав лист такого змісту:

Лопес Суарес до Інеси***

Рука моя, тремтячи разом з боязким почуттям, боїться виводити ці слова. Бо й справді, що ж вони можуть виразити. Який же смертний зуміє писати, ідучи за голосом кохання? Де те перо, яке встигатиме за ним?

Я хотів би в цьому листі зібрати всі свої думки, але що ж, коли вони тікають від мене. Я блукаю стежками Буен-Ретіро, затримуюсь на піску, який зберігає сліди твоїх ніг, і не можу від них відірватися.

Відгуки про книгу Рукопис, знайдений у Сараґосі - Ян Потоцький (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: