Я віддав би життя за тебе (збірка) - Френсіс Скотт Фіцджеральд

Скотта Фіцджеральда і його літературного представника Гарольда Обера», 1919–1940 (видали Бракколі й Аткінсон); «Життя в листах» (ред. Бракколі). Однак залишається неопублікованим великий обсяг кореспонденції до Фіцджеральда і від нього.

Моя робота над цим матеріалом опирається передусім на папери Френсіса Скотта Фіцджеральда у відділі рідкісних книг та спеціальних колекцій Принстонського університету, серед них і додаткові папери; папери Зельди Фіцджеральд; збірка Джона Біґґза-молодшого документів Френсіса Скотта Фіцджеральда про нерухомість. Сам Фіцджеральд залишається найкращим джерелом для тих, хто пише про нього, про його публікації та його життя. Він зберігав усе — від нотаток на підставках для кухлів і ресторанних меню до рукописних начерків і кінцевих сюжетів (на них він часто писав дальші редакції та замітки). Письменник зберігав папки з витинками цікавих статей та ілюстрацій, які йому сподобалися, списки книг, які він читав, і багато іншого. Його альбоми, нині доступні в Інтернеті, — це водночас розважальна річ і важливий ресурс. Видання «Дейлі принстоніан» і «Принстон алумні віклі» щотижня подають найважливіші дані про Фіцджеральдове життя в студентському містечку в 1913–1917 роках. «Боргова розписка» (рукопис і машинопис) міститься в Бібліотеці Байнеке Єльського університету. Машинописи «Пальців вгору» й «Прийому у дантиста», єдина відома версія «Пари» (машинопис і частково рукопис), а також «Гросбух Ф. Скотта Фіцджеральда» (тепер доступний в Інтернеті) зберігаються в Ірвінському відділі рідкісних книжок і спеціальних зібрань Університету Південної Кароліни. Оригінальна картотека подань і редагувань творів Фіцджеральда, як і раніше, є власністю «Гарольд Обер ассошієйтс». У ній подано правильні дати і в деяких випадках альтернативні назви, а також відповіді редакцій тогочасних журналів на подання письменникових творів.

У своїх альбомах Фіцджеральд зібрав значну кількість тогочасних критичних відгуків на його твори. Він зберігав огляди, колонки, навіть рекламні оголошення, що їх часто не вдається знайти в базах даних онлайн-газет і онлайн-журналів, — важливий матеріал, який інакше пропав би. «Критичний компаньйон до Ф. Скотта Фіцджеральда» Мері Джо Тейт, весь обсяг щорічника «Фіцджеральд / Гемінґвей аннюал» (1969–1979) і «Ф. Скотт Фіцджеральд рев’ю» (2002 — донині) — приступок, де починаються сходи сучасного складного фіцджеральдознавства.

Останніми роками вийшло чимало книжок про Фіцджеральдову родину. Зразковою біографією самого Фіцджеральда залишається книжка Бракколі «Різновид епічної величі: Життя Ф. Скотта Фіцджеральда». Версії його життєпису, подані із Зельдиного погляду, — це книжки Ненсі Мілфорд «Зельда» й Саллі Клайн «Зельда Фіцджеральд: її голос у раю». Роман Зельди Фіцджеральд «Врятуй мене, вальсе» — це белетризований опис життя Фіцджеральдів, який мав гучніший розголос, ніж біографічні книжки про Зельду, видані до сьогодні. Твір Елінор Ланаган «Скотті: дочка…» — це співчутливо написана біографія Скотті Фіцджеральд Ланаган Сміт, заснована на первинних джерелах.

Про автора

Ф. Скотт Фіцджеральд народився в Сент-Полі (штат Міннесота) 1896 року. Він навчався у Принстонському університеті, вступив в армію Сполучених Штатів під час Першої світової війни й опублікував свій перший роман «По цей бік раю» у 1920-му. Того ж року він одружився із Зельдою Сер, що походила з Монтгомері (штат Алабама), і протягом наступного десятиліття подружжя поділяло свій час між Нью-Йорком, Парижем та Рив’єрою. Фіцджеральд був одним із найзначніших нових голосів у літературі, його романи «Великий Ґетсбі» і «Ніч лагідна» належать до шедеврів. Він помер у 1940-му у віці сорок чотири роки від серцевого нападу в Лос-Анджелесі, працюючи над «Коханням останнього магната». Творчість Фіцджеральда забезпечила йому репутацію одного з найзначніших і улюблених американських письменників ХХ століття.

Енн Марґарет Данієл викладає літературу в Нью-Йоркському університеті. З 1996 року вона опублікувала багато праць про Фіцджеральда та про модернізм. Учена живе на Мангеттені та на півночі штату Нью-Йорк.

ВІД АВТОРА ЛЕГЕНДАРНОГО POМAHУ «ВЕЛИКИЙ ҐЕТСБІ»

Френсіс Скотт Фіцджеральд - американський письменник і сценарист, автор багатьох романів та оповідань про покоління «епохи джазу», один з найгеніальніших митців XX століття, яскравий представник так званого «втраченого покоління» поруч із Ремарком та Гемінґвеєм. Численні екранізації творів Фіцджеральда за участю найкращих акторів сучасності - Леонардо Ді Капріо, Бреда Пітта, Роберта де Ніро, Джека Ніколсона та інших — неодноразово були удостоєні «Оскара».

«Я віддав би життя за тебе» - збірка оповідань, які Фіцджеральд написав протягом 1930-х років і раніше. Вони побачили світ тільки за 80 років після написання. На той час, коли письменник створив оповідання, журнали й видавництва відмовлялися публікувати їх. Причиною були занадто провокаційні, суперечливі та відверті теми. Авторові пропонували переробити сюжети, аби твори могли продаватися. Та письменник вирішив, що в такому разі нехай краще вони залишаються неопублікованими, аніж він - зрадить себе і свій талант.

Оповідання збірки, написані в характерній авторській манері, є тими штрихами, які зображують повну картину сміливої та безкомпромісної історії творчості Френсіса Скота Фіцджеральда.

Це справжній скарб, який був би занадто коштовним для журналів 1930-х років. Нам пощастило.　

«Newsday»

Примітки

1

У цьому листі Фіцджеральд написав «entheusiasm» замість належного «enthusiasm» (Тут і далі — примітки перекладача).

2

Так (лат.).

3

1558–1603 роки, час правління англійської королеви Єлизавети Першої.

4

Американський актор (1892–1984), зірка фільмів компанії «Метро-Ґолдвін-Маєр».

5

Американська актриса (1908–1942), номінантка на премію «Оскар».

6

Популярне в США, особливо в XIX столітті, видовище, в якому розігрували комічні сценки з життя негрів і виконували їхні пісні й танці. Містер Боунз, персонаж цього шоу, виступав із ударним музичним інструментом — костями (bones).

7

… розбишакуватих, як апаші, дівчат… У США словом «апаші», яке походить від назви племені північноамериканських індіянців, позначають також паризьких вуличних дівчат, що й ножем уміли орудувати, неформальні угруповання яких діяли на початку 1900-х років. Своєю чергою, «Les Apaches de Belleville» («Апаші Бельвілля») дали назву енергійному танцеві «віку джазу» — «apache dance», у якому партнер і партнерка стусають одне одного, а насамкінець поєднуються у фігурі вальсу.

8

Семюел Батлер (1835–1902) — автор антивікторіанського автобіографічного роману «Шлях усякої плоті» (1903); Теодор Драйзер (1871–1945) — журналіст, автор натуралістичних романів «Сестра Керрі» (1900) і «Американська трагедія» (1925); Джеймс Бранч Кабелл (1879–1958) — романіст, відомий передусім своїм «Юрґеном» (1919) і дальшим судовим переслідуванням самого автора та його видавця за непристойність цього твору.

Часто