Гуцули у Визвольній боротьбі - Михайло Іванович Горбовій

Присутні цього скоро не забудуть.

Дня 5 жовтня ми відновили в нас "Сходини пластових умілостей". Сестрички вишивають, комбінують вправи, забави, а братчики майструють дещо, й так поволі стягаємо до домівки деякі знаряддя, серпанки на вікна, скатерті на столи і т. п. Надто цим гуртується молодь і заохочується її до дальшої праці. Успіхи значні.

Крім прогулянок і "Сходин пластових умілостей", переводимо правильно звичайні сходини. Відбуваються вони раз на тиждень із кожним гуртком. Сходини — лишень у неділі чи свята рано.

По полудні в неділю чи свято, хоч нема прогулянки, а є погідний день, ідемо на міську гору, де переводимо сходини, забави, вправи, гутірки і т. п. Словом, часу не марнуємо.

Дня 12 жовтня прийнято мою пропозицію, щоб злучити оба полки в один, 25-й полк. Дальше на місце попередніх патронів полків — [Юрія] Федьковича і [Наталі!] Кобринської — прийняти патрона Михайла Павлика. За якийсь час прийнято теж заміну полка на курінь, бо це слово (і зміст) краще до пластування. Про все повідомлено ВПКоманду. Відтепер буде у нас 25-й Пластовий курінь ім. Михайла Павлика в Косові (спільний для пластунів і пластунок).

Дня 1 листопада ми взяли участь у Богослуженні (у пластових одностроях) за поляглих Борців.

Дня 2 листопада відсвяткували у пластовій домівці цю велику річницю нашої державности. У програму входили: доповідь, співи, читання, деклямації і ін. Вибралося до того свята матеріял, щоб швидко не вивітрів з пам'яті. Вечором відбулися сходини пластових умілостей.

Новий удар долі впав на наш Улад. Прийшла до нас страшна вістка, що 31 серпня 1924 р. помер в Ужгороді трагічною смертю Остап Вахнянин. Як у нас покійний Степан Тисовський, так на Закарпатті покійний О. Вахнянин був душею Пласту. І ми, хоч його особисто не знали, відчували цю страту дуже боляче. Але чи ж маємо зараз упадати на дусі? Ні! І ще раз ні! Ми — живучі, ще тим завзятіше, з тим більшою самопосвятою повинні дальше працювати.

Дня 16 листопада даємо вистави: "Лісові чари" і "Вечірній гість" відомого гарячого приятеля Пласту — Спиридона Черкасенка. Вистави відіграно знаменито. От таких вистав треба нам чимраз більше. А головне, і те в першій мірі, треба нам таких письменників, як С. Черкасенко, щоб не жалували труду і заходу, а дещо й для Пласту дали.

Дня 8 грудня ми брали участь у пластових одностроях під час Богослужения і у Святі "Просвіти". У програмі концерту ми не брали участи зі своїми точками, бо ніхто не повідомляв нас про задумане свято. Та це нічого.

Ранком 21 грудня ми влаштували "Пробу підбігунової виправи", себто "Зимову прогулянку" в ліси. Програма була надзвичайно цікава, так що прямо не хотілося іти додому. Та на все час приходить.

Увели ми у програми точку "риболовства". Це відбувалося так: усі, переважно старші пластуни й пластунки, приносять деякі речі-дрібнички як "рибу". Наліплюється на них карточки, значиться числами, накривається шатром, і новаки та прихильники "ловлять" рибу вудкою. Це приносить хосен — як моральний, так і матеріяльний.

На цьому кінчається 1924 рік. Було в ньому доволі всякого: злого й доброго, але все ж таки поступ є немалий. А особисті турботи забулися давно.

IV. 1925 рік Зміна полків на курені — "Хрест заслуги" — Свято патрона куреня — Пластова різьбарня і переплетня — Шевченківське свято — Кириня проти Пласту — Прилюдні виступи — Великодні свята — Відзначення "Хрестом заслуги" — Заснування гуртка Товариства охорони дітей і опіки над молоддю у Хімчині

Як звичайно, рік починається для нас колядою. Щороку здобуваємо — хоч поволі — все більше приятелів Пласту. Всюди нас радо вітають, приймають. Ми себе підбадьорюємо своїми колядами. І так справи йдуть вколо. З коляди передплатили ми на рік "Молоду Україну" і "Світик", дали два доляри на "Рідну Школу", фонд ім. [Степана] Тисовського, докупили ліків до аптечки та ін.

Третього дня свят пішли ми в село Хімчин сіяти зерно пластової ідеї. Заколядували в кількох селян, зайшли до читальні. Там побалакали, теж заколядували. Відтак, коли побачили довкола себе більшу кількість селян, пішли до виставової шопи й за кілька хвилин дали публічний виступ: руханкові вправи до співу, самі співали колядки, кілька слів про Пласт, і кінець.

Публіка підбадьорена, одушевлена. Кличуть нас у гостину. Та в нас часу мало, бо завтра всі працюють. А все ж таки зараз не могли ми вирватися. Аж опівночі прийшли домів (ця прогулянка описана в ч. З "Молодого життя" за 1925 рік під назвою "Лет Зозуль і Пугачів у Хімчині"). І хоч трохи потомлені прийшли, зате дуже вдоволені, бо переконалися, що праця-труд не кдуть намарно.

В ч. З "Урядових Вістей ВПК" прийшли нові зміни в Уладі. ВПК прийняла наш проект щодо назви "курінь" і т. п. Сподіємось і віримо, що праця піде легше, бо відкинулося багато непотрібних діловодств. А важне й відрадне є те, що "Молоде Життя" виходитиме правильно. А то прикро було, що через матеріяльну скруту воно не появлялося точно. Трудно зрозуміти тих пластунів і пластунок, які не читають "МолодогоЖиття". Я не видержав би цього, щоб, знаючи про свій часопис, не брав його.

Дня 19 січня беремо участь у Водохрещі (Йордані) на Москалівці й у Косові. Всі у пластових одностроях.

Дня 24 січня пригадав собі про нас слідчий суддя і покликав на переслухання. Аж обридло нам це. Вічно одне й те саме питає. Видно, що навмисно протягає слідство. Я пишу до прокуратора Ояка в Коломиї, може б, уже скінчив цю справу. І запитую: чи він жде, аж усі пластунки й пластуни матимуть 18 років, щоб можна було їх уже карати? Мене й так знає прокуратор, бо я уже кілька разів особисто докучав йому за справу.

ВПК признала курінному, пластовому учаснику Миколі Кобинові "Пластовий хрест заслуги" за вирятування жидівки відутоплення. Це для куреня честь.

За моїм почином ми відсвяткували 25 січня десяту річницю смерти нашого патрона Михайла Павлика. До спілки запросили читальню "Просвіти" ім. М. Павлика в Косові. Панахиди не враховую.