Гуцули у Визвольній боротьбі - Михайло Іванович Горбовій
Надійшов Великдень. До цього часу, а саме 3 квітня, я мав ще одне судове переслухання у справі Пласту. Лише робочі дні пропадають намарно. Суддя питає по кілька разів одне й те саме, дещо додасть нового, й тільки всього. А за якийсь час знову покличуть, і так без кінця.
Зате прийшла відрадна вістка, що в Хімчині зібралося кільканадцять хлопців, які хотять вступити ло Пласту. Вести його згодився п. Петро Ільницький, з тим щоб і ми помагали. Таки зерно наше, засіяне на Різдво, а підготовлене підчас кооперативного курсу в Косові, не пішло намарно. Тепер ще легше зноситься переслідування та інтриги, як перед тим. Крім того, зв'язався я з американськими українцями, інформуючи їх про наш Пласт. Минулого року була в американській "Свободі" поміщена моя довша стаття про наш Пласт, а недавно помістила вона нашу пісню "А в Косові добре Пластові живеться"…
Треба підкреслити, що в цій справі багато нам допомагає п. Петро Мартинюк, щирий приятель Пласту. Багато дечого йому завдячуємо. Та віримо, що ще не одну прислугу зробить він для Пласту.
Так і захопив нас Великдень. На прохання громади с. Москалівки пішли наші два гуртки ("Зозулі" і "Пугачі") сторожити біля Божого Гробу. Були ми там від п'ятниці до неділі ранку, доки не скінчилося Богослужения. Усе населення було щиро вдоволене цим і дуже нам дякувало.
Пополуднє провели ми біля Монастирської і Москалівської церков. Про зацікавлення нами годі вже й повторювати. Всі ждуть на нас, як не знати на яких гостей, раді би побачити щось цікавого та почути старовинну чи патріотичну пісню, підбадьорити духа ними. Із вдоволенням помічаємо, що наші пісні вже і другі співають. Лише поляки, шкільні учні, докучали нам, дарма що при наших церквах, провокували та намагалися вирвати нам пластові відзнаки. Але це їм не вдалося.
Ранком другого дня Великоднях свят пішли ми у Хімчин на заснування Пласту. Старалися зайти до церкви, але було вже пізно. Площа біля церкви укрилася селянами у гарних барвистих строях. Хто нас ще не знав, питався: що то за одні; з іншими, знайомими, вітаємося. На брамі афіша оголошує на цей день Шевченківське свято, де згадується і про нас, що прийдемо. Просять на обід.
На першу годину сходяться біля читальні майбутні члени Пласту. Знайомимося, стаємо двійками і — руш! До пластової домівки, яку відступив даром один селянин.
Кругом обступають громадяни, цікаві побачити, що це твориться. Зараз випитуємо: чому вступають до Пласту? Чи батьки годяться і т. п.? Відтак повчаємо: як мають поводитися у майбутньому, як і які сповнювати обов'язки та ін. Всі дуже уважно слухають. Переводимо вписи. Всіх 14. Творимо гуртки "Ведмеді" і "Льви", приналежні до нашого 25-го куреня.
Я відбираю від усіх приречення, назначую в імені ВПКоманди т. Ільницького опікуном Пласту на Хімчин, співаємо спільно "О Україно" (вже й вони вміють) і о 3-й годині ідемо на забави біля церкви. Зразу дивимося на їхні забави "Зельман", "Воробчик" та ін. Відтак переводимо свої, чим викликаємо загальне захоплення і голосні слова признання. На жаль, злива перериває все і заганяє нас до читальняної шопи.
За хвилину священик Мок-к вступним словом відкриває Свято Шевченка. Відтак ідуть наші співи й деклямації. Читальня дає доповідь про Тараса Шевченка, деклямацію і одноактівку "Свідки", а наші хімчинські браття дають деклямацію, спів і одноактівку "Одної ночі".
На перерві я виголосив довшу доповідь "Про виховне значення Пласту", яка збудила неабияке зацікавлення і промостила тамтешнім гурткам шлях до праці. О год. 10-й ідемо на ніч. У деяких господарів просять нас дещо заспівати, що радо робимо.
Рано третього дня свят робимо прогулянку в околиці Хімчина, шукаючи місця під пластовий табір. На год. 3.30 по полудні ми вже вдома; відтак скоро ндемо зі своїми забавами на Старий Косів і Москалівку. Так перевели ми свята.
Дня 3 травня відбулося у пластовій домівці відзначення "Хрестом заслуги" пластуна-учасника Миколи Кобина за вирятування жндівки Марморош від утоплення. Це торжество відбулося у присутності запрошених відпоручників різних товариств і гостей із поблизьких сіл. Більшість точок у програмі свята — це доповіді на пластові теми, як, наприклад, "Виховне значення Пласту", "Ціль дівочого Пласту", "Національне виховання у Пласті" і т. п. Хрест припняв голова філії "Українського товариства охорони дітей і опіки над молоддю" суддя Лавровський. Присутні були теж пластові гуртки з Хімчина. Ціле товариство зробило на присутніх незатерте враження. Найкраще це виявилося у кінцевій промові п. Миколи Лепкалюка.
Дня 5 травня святкували ми день Св. Юрія, патрона всіх пластунів у світі. Торжество відбулося вечором при ватрі на Міській горі. У програму входили співи, танці, оповідання, читання, підходження і т. п.
Ватру запалювали "живим вогнем".
Дня 24 травня ми відбули "Прогулянку витривалости". Так її назвали тому, що від 5-ї год. ранку до 4-ї год. по полудні мандрували, робили перегони в бігу (змагання), бавилися, а всі без кусника хліба. І нічого нікому не сталося.
Дня 28 травня ми святкували річницю смерти Івана Франка з доволі цікавою і відповідною програмою. Свято відбулося підголим небом, у молодому березовому гайку. Берізки були прикрашені жовто-синіми хоруговками, а на старшій берізці пишався портрет Івана Франка, прикрашений рушниками. Все тривало від 3 до 6 год. по полудні. Свято мало відбутися ранком, але жандарми дістали охоту перевести в мене трус, арештували мене й держали до полудня на станиці поліції. Відтак звільнили (була арештована одна пластунка).
Дня 31 травня вибралися "Зозулі" з "Пугачами" в Хімчин на прогулянку. Рівночасно мали за завдання перевести з їхніми пластовими гуртками взірцеві сходини, перепитати вивчений матеріял, задати новий і загалом дати напрям дальшої праці. Все тривало цілий день.
Дня 8 червня пішли ми прогулянкою у Хімчин. Там підучили дещо нового матеріялу, вправ, забав, провели сходини з тамошніми. Є надія на успіхи. Заки приготовлялися до вистави, я з тамошніми громадянами скликав кільканадцять селян, пояснив їм обширно ціль і заснував "Кружок філії Українського товариства охорони дітей і опіки над молоддю" в Хімчині.
