Гуцули у Визвольній боротьбі - Михайло Іванович Горбовій
Проти цього ми зробили відклик. Нарешті…
А праця іде дальше безпереривно. Дня 29 серпня зробили ми малу прогулянку в околиці. Вдалася добре.
За посереднім нашим старанням набув наш Улад 1/4 морга поля у селі Голови й у селі Перехресне. До цього якби так трошки фондів, то можна б вибудувати будинки й було б де переводити літо, ширити відтам пластову ідею.
Дня 20 вересня дали ми в шопі Народного дому свій "публічний виступ". На програму склалися одноактівки, співи, різнородні вправи, ілюстровані пісні й т. п. До співучасти запросили ми гуртки й читальню "Просвіти" з Хімчина. Все було б пішло якнайкраще, та зачинається знову підпільна кириня проти Пласту. Із владою кінчиться, а наші починають. Нічого, перебули панщину — перебудемо й конституцію…
Дня 21 вересня робимо цілоденну прогулянку до села Бабина. Ціль — оглянути пасіку Петрійчука. І не шкодували, що трудились. І гарна пасіка подобалася нам, і гостинний господар, так що не хотілося повертати додому. Прогулянку ми назвали "Взірцевої пасіки". Ми рішили весною взятися до заведення пластової пасіки.
Дня 23 вересня розв'язуємо гурток новаків, бо всього залишилося два чи три. Батьки налякалися і задержали дітей вдома. Нічого, страх перейде.
Дня 4 жовтня робимо "Прогулянку підпеньків". Хоч дощ нас нагнав додому, але підпеньків таки ми принесли досить.
Від 1 жовтня ми вже в новій домівці. Винайняли собі дві кімнати, з яких у одній міститься робітня, переплетня, різьбарня і килимкария, яка через недостачу фондів не є у русі. Маємо плян колись вирубати ширше стіну й у робітні зробити рухому сцену. Тоді бодай раз у місяць ми скликали б дітей (непластунів), давали б для них виховно-патріотичні виступи — як вистави, концерти, гутірки, забави і т. п. Цим відтягнули б їх від денаціоналізації. Плян тяжкий, тим більше що ми самі. А ще мусимо боротися з усякою киринею. Але таки його почнемо переводити в життя. А успіх певний.
Поки що стараюся зрушити до праці "Філію Товариства охорони дітей". На засіданні виділу ставлю відповідні внески, й є надія, що поміч якась буде. Або хоч почнуть більше цікавитися пластовим рухом і не ставити перепон.
У цьому році велика річниця 1 листопада припала на неділю. Аж просилося відсвяткувати її, але ніхто із старших не подбав. Тож ми відсвяткували її для себе в пластовій домівці. У програму входили довша доповідь про 1 листопада, пісні, деклямації, а закінчено гимном "Ще не вмерла". Присутні були селяни — делегати з Хімчина.
Колись, як підростемо, не так святкуватимемо це велике свято…
Після цього була коротка згадка про "Новий 15-й пластовий рік", який саме цього дня почався.
Дня 2 листопада пішли ми на судову розправу до Коломиї, яка була переведена із причини нашого відклику проти засуду в Косові. Боронили др. А[ндрій] Чайківський і д-р [Олекса] Коссак. Прокуратор конче старався, щоб засуд затвердили. Суд сам не знав, з чого тут почати. Кілька годин морочилися. Врешті оборонці поставили внесок на переведення другої розправи на обставину, що влада знала про існування Пласту ще від 1922 року і ін. Суд заявив, що нас повідомлять про рішення.
У цей час я поробив старання у своїх знайомих у с. Голови, й вони жертвували по кілька смерек на будову пластового дому. Інші зайнялися вирубом. Коли б так від нас чим допомогти, то діло повелося б.
Дня 15 листопада влаштували ми пластовий публічний виступ у селі Хімчині. Хімчинські пластові гуртки дали співи і вправи вільноруч до співу, а ми — співи, деклямацію і рухові гри. Закінчили хімчинці одноактівкою. Між діями (в часі перерви) виголосив упрошений мною п. М. Лепкалюк з Косова Старого популярну доповідь про вагу виховання молоді. Після цього я пояснив "тайність Пласту" і т. п. Все довело до бажаного успіху. Цей виступ мав на цілі вбити в зародку інтриги проти Пласту. А перед у цьому вели таки наші вчителі — директор Н. Ї вчителька Т., які лякали селян, щоб не вписувати дітей до Пласту, бо доведеться тягатись по судах. Наслідки цієї "праці" були такі, що коло десятеро дітей відступило від Пласту (а було всіх 20), а іншим ніхто не хотів винайняти кімнати на пластову домівку. Але ж ми все поладнали за одним разом. Не знаю, чи дуже помилюся, коли порівняю курінь із деревом, якому все хтось обтинає галуззя, а воно випускає нове, та ще й коріння зміцнює, запускає усе глибше і глибше.
У Хімчині кириня зліквідована. Залишилася ще в нас. Але й на неї шукаємо ліку. Поки що заводимо в себе деякі зміни.
Від 10 листопада ми увели т. зв. Літературні вечори, тобто сходимося щовівтірка у пластовій домівці, виголошуємо доповіді на різні теми, деклямуємо, співаємо, читаємо твори та обговорюємо їх. Це собі такий наш "пластовий університет".
А в неділі вечорами влаштовуємо в домівці зимову Ватру Великої Ради, яку імітує свічка серед хати… А ми сидимо кругом і провадимо гутірку. Перед тим відбувається "тижневий звіт": стаємо у два ряди лицем до себе перед пластовою відзнакою, і всі по черзі виказують, хто що зробив за тиждень добре й зле. Як одне, так і друге приносить користь.
Дня 19 грудня влаштували ми в домівці св. Миколая. Сценку для цього я написав із пластового життя. Дітвори прийшло повнісінько. Самих книжок, дарованих Товариством "Просвіта", видавництвом "Світ Дитини" і нашою книгозбірнею, роздав св. Миколай понад 50. Після виставки відбулася товариська забава. Несподіваний успіх! Цим одним ділом ми приєднали всю дітвору до себе. І що тепер зроблять нам інтриги? Лише треба влаштовувати щось подібне час до часу. Але й треба вкласти працю і фонди, а вступ давати вільний.
Дня 27 грудня три хімчинці
