Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР - Вахтанг Теймуразович Кіпіані

ВІДПОВІДЬ. Відповіді на поставлене запитання від обвинуваченого Стуса не надійшло.

ЗАПИТАННЯ. В названому документі з ворожих позицій ви зводите наклепницькі вигадки на радянський державний і суспільний лад, твердите про те, що Радянська влада нібито «душить» та проводить «репресії українців», що в українського народу начебто «катастрофічне духовне існування», а тих, «що виносять на собі найбільший тягар у всіх зачинаннях протестаційних», органи влади висилають «за край-окрай».

Наведене свідчить, що документ — ваш лист до цілої групи приватних осіб, був виготовлений вами з метою підриву та ослаблення Радянської влади. Чи визнаєте ви це?

ВІДПОВІДЬ. Відповіді на запитання не надійшло.

ЗАПИТАННЯ. Про те, що зазначений вище документ ви виготовили саме з метою підриву та ослаблення Радянської влади, свідчать також викладені в ньому ваші твердження щодо вашого наміру і в майбутньому проводити ворожу діяльність та про свою поведінку на випадок арешту і суду. Зокрема, ви вказуєте: «В разі арешту я відмовлятимусь вести будь-яку досудову розмову, хай і запихують у божевільню. В разі суду я вимагатиму відкритого судового процесу, представників міжнар. організацій, членів Наглядового комітету, Конгресу світових українців. А не доможуся — оголошу голодівку на весь час суду, не відповідаючи на питання. Моє слово — буде лише останнє. І в ньому я не дам завузити предмету судового обговорення, а називатиму проблему, яку старанно ховають і в суді: стан мого народу, репресії українців, суть т. зв. інтернаціоналізму по-російському і т. д. Я кликатиму на суд і кореспондентів “Юманіте” і “Уніти”. Я визначу все, що можу означити…»

Ці ваші твердження свідчать, що ще в 1977 році, перебуваючи в засланні за антирадянську діяльність, ви залишались на ворожих нашому суспільству позиціях і виробили тактику своєї поведінки на випадок арешту, якої тепер дотримуєтесь.

Що ви покажете відносно цього?

ВІДПОВІДЬ. Відповіді на поставлене запитання від обвинуваченого Стуса не надійшло.

ЗАПИТАННЯ. Під час обшуку 14–15 травня 1980 року в вашій квартирі в місті Києві був вилучений загальний зошит, на 12–18 аркушах якого є рукописний текст документа, що починається зі слів: «Бердяев. В типе рус. ч-ка всегда…» і закінчується словами: «…подчинило судьбу его Богу». Цей зошит пред’являвся вам на допиті 18 червня 1980 року.

Згідно висновку криміналістичної експертизи від 21 липня 1980 року, вказаний вище рукописний текст у цьому зошиті виконано вами.

Покажіть, з якою метою ви виготовили цей документ?

ВІДПОВІДЬ. Обвинувачений Стус ніякої відповіді на поставлене йому запитання не дав.

ЗАПИТАННЯ. В названому вище документі містяться наклепницькі вигадки на радянський державний і суспільний лад, робиться спроба ревізувати марксистсько-ленінське вчення про соціалістичну революцію, опорочити ленінізм, засновника Радянської держави та історічний досвід нашого народу в будівництві соціалізму. Зокрема, твердиться, що «коммунистическая» революція в Росії начебто «неизбежно ведет к национализму и националистической политике», що «коммунистический строй переходного периода єсть строй крепостнический», що в нашій країні громадяни начебто не мають свобод і нібито Радянський Союз — «единственный сейчас в мире тип тоталитарного государства».

Наведене свідчить, що рукопис цього ворожого документа ви виготовили і зберігали в себе вдома з метою підриву та ослаблення Радянської влади. Чи визнаєте ви це?

ВІДПОВІДЬ. Відповіді на поставлене запитання від обвинуваченого Стуса не надійшло.

ЗАПИТАННЯ. На допиті 24 червня 1980 року вам пред’являлись для огляду машинописні тексти віршів «Колеса глухо стукотять, мов хвиля об паром…», «Ось вам сонце, сказав чоловік з кокардою на кашкеті…» та рукопис вірша «Колеса глухо стукотять, мов хвиля об паром…».

Згідно висновку криміналістичної експертизи від 21 липня 1980 року, зазначені машинописні примірники віршів «Колеса глухо стукотять, мов хвиля об паром…» та «Ось вам сонце, сказав чоловік з кокардою на кашкеті…» віддруковані на друкарській машинці «Эрика» 4525453, яка належала вам і була конфіскована судом ще в 1972 році в зв’язку з притягненням вас тоді до кримінальної відповідальності за антирадянську діяльність, а рукопис вірша «Колеса глухо стукотять, мов хвиля об паром…» — написаний вами.

Покажіть, для чого ви зберігали в себе вдома до травня 1980 року виготовлені вами названі вище вірші?

ВІДПОВІДЬ. Відповіді на поставлене запитання не надійшло.

ЗАПИТАННЯ. В зазначених віршах ви зводите наклепницькі вигадки, що порочать радянський державний і суспільний лад, робите спробу довести читачеві перекручене уявлення про радянське соціалістичне суспільство. Зокрема, у вірші «Колеса глухо стукотять, мов хвиля об паром…» ви порівнюєте нашу країну з концентраційним табором, наклепницьки твердите, що майбутнє нашого народу нібито будується «на крові і кістках», а в вірші «Ось вам сонце, сказав чоловік з кокардою на кашкеті…» паплюжите життя радянських людей, яке, за вашими словами, начебто регламентоване «чоловіком з кокардою», а люди, щоб не хотілося їсти і пити, слухають лекції, дивляться кінофільми, як житимуть щасливо в майбутньому.

З якою метою ви зводите в названих віршах наклепницькі вигадки, що порочать радянський державний і суспільний лад і спрямовані на підрив та ослаблення Радянської влади?

ВІДПОВІДЬ. Відповіді від обвинуваченого на поставлене йому запитання не надійшло.

ЗАПИТАННЯ. На тому ж допиті 24 червня 1980 року вам пред’являвся загальний зошит, на останніх аркушах якого є вірші «Безпашпортний і закріпачений…» та «Село, колгоспна вітчина…».

Згідно висновку криміналістичної експертизи від 21 липня 1980 року, тексти зазначених віршів написані вами.

Покажіть, для чого ви виготовили та зберігали в себе вдома до травня 1980 року зазначені вище вірші?

ВІДПОВІДЬ. Відповіді від обвинуваченного на запитання не надійшло.

ЗАПИТАННЯ. В зазначених вище віршах ви зводите злісні наклепницькі вигадки на радянський державний і суспільний лад, радянську дійсність, політику КПРС щодо села.

Так, у вірші «Безпашпортний і закріпачений…» ви наклепницьки називаєте радянських колгоспників «сліпим», «закріпаченим», «катованим» та «рабованим» народом, який покірно лізе «під обух».

У вірші «Село, колгоспна вітчина…» ви наклепницьки твердите, що Україна нібито «знедолена»,