Макуха - Дмитро Чобіт

Якщо такі безсоромні та дикі речі дозволяє собі Генеральний прокурор, то де тоді прості українці мають шукати захисту?

Після звільнення С. Піскуна із займаної посади, вже при новому Генеральному прокуророві Геннадієві Васильєву по чернівецькому випадку порушили кримінальну справу, але не встигли її закінчити — за рішенням Печерського районного суду м. Києва, у крісло Генерального прокурора повернувся С. Піскун!

Загальна кількість подібних випадків співпраці родинного дуету Піскун — Триндюк невідома, але, судячи із рапорту прокурора Херсонської області M.B. Банчука на ім'я Президента України Л. Кучми від 28 жовтня 2003 p., чернівецька акція справжнього рейдерства не була єдиною. Як стверджував у рапорті прокурор Херсонської області, до нього неодноразово звертався Генеральний прокурор України С. Піскун із вимогами прийняти Ю.Г. Триндюка і допомогти йому вирішити питання. На прийомі прокурором Ю. Триндюка з'ясувалося, що питання стосувалося придбання контрольних пакетів акцій хлібозаводів Херсонщини. Ця історія варта роману, та ми змушені зупинитися на головнішому. Дійшло до небаченого нахабства. Як стверджував прокурор Херсонської області M.B. Банчук, у його кабінеті Ю. Триндюк запропонував керівнику об'єднання трьох хлібозаводів Херсонщини Б.Б. Дурову продати йому акції за 1 млн. 200 тисяч доларів США. «Мені також пропонували грошову винагороду за надання допомоги. Почувши ці слова, я попросив Триндюка Ю.Г вийти з мого кабінету й за його межами домовлятися з Дуровим Б.Б.», — писав прокурор Херсонської області M.B. Банчук [153].

Однак у цій історії є ще один дуже пікантний нюанс, який спонукав прокурора Херсонської області написати рапорт Президентові. А суть його така. Поки в кабінеті прокурора області чекали керівника Херсонського хлібооб'єднання Б.Б. Дурова, гість, себто Ю. Триндюк, розповів надзвичайно цікаву історію. Подаємо її у викладі обласного прокурора: «Доки Дуров Б.Б. добирався до прокуратури, Триндюк Ю.Г. розповів, що їхні фірми перебувають у стані розквіту. Забрано Чернівецький хлібокомбінат. А всього у них близько сімнадцяти таких підприємств — три хлібокомбінати обласного значення, кілька елеваторів, банк. Де саме знаходяться ці підприємства і за якою адресою, він не сказав. Крім того, мені стало відомо, що у них є безліч заводів і різних дрібних підприємств. Продовжуючи розповідь про С. Піскуна, Триндюк повідомив, що вони мають серйозну підтримку з боку народних депутатів України різних фракцій, стабільне фінансове підгрунтя, що дає їм можливість навіть узяти участь у виборах президента України (виділено автором. — Д. Ч.). Після цих слів, яким я не надав особливого значення, я запитав Триндюка Ю.Г., яким чином вони збираються зробити політичний імідж С. Піскуну. На це запитання він мені повідомив, що в них у запасі є серйозний козир — кримінальна справа про вбивство Г. Гонгадзе. Я поцікавився, що мається на увазі. Триндюк Ю.Г. пояснив, що в потрібний момент будуть названі виконавці і, на їхню думку, замовники вбивства — прізвища співробітників міліції на чолі з Кравченком Ю. Ф. (колишнім міністром МВС України) та прізвище Президента України, тобто Вас» [154].

А тепер дещо доповню. Справді, восени 2003 року слідчі Генеральної прокуратури України дуже близько підступили до розкриття справи вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. Тоді від добре обізнаних людей і я чув, що незабаром із сенсаційними викриттями у Верховній Раді України виступить Генеральний прокурор С. Піскун, після чого Л. Кучма не зможе уникнути імпічменту. Безумовно, що такий знаковий виступ мав створити із Святослава Піскуна національного героя і безумовно робив його цілком реальним претендентом на посаду Президента України, яка б вивільнялася достроково. Цю не надто реальну версію я чув у Києві у вузькому колі співрозмовників. Про неї говорили пошепки, але родич С. Піскуна, виявляється, її використовував як браваду! Аякже, треба ж було готувати грунт для такої славної справи, як здобуття швагром поста президента.

Звичайно, що президентські просторікування Ю. Триндюка стали одкровенням для херсонського прокурора М. Банчука, який з цього приводу написав рапорт діючому Президентові Л. Кучмі. Восени 2003 р. про президентські плани, пов'язані з особою С. Піскуна, у вищих ешелонах київської влади говорили як про малоймовірну, але абсолютно реальну перспективу. Звісно, про них не міг не знати і Л. Кучма. А рапорт херсонського прокурора став лиш останньою краплею. Вже 29 жовтня 2003 p., тобто наступного дня після написання рапорту, вийшов Указ Президента України про звільнення С. Піскуна із посади Генерального прокурора України. Дохвалився. Як кажуть українці: «Не кажи гоп, поки не перескочиш».

Проте мораль у цій історії лежить зовсім в іншій площині. Президент держави повинен мати бездоганну репутацію і, безумовно, високі моральні якості. Як у світлі цих незаперечних істин виглядали дії Генерального прокурора України С. Піскуна, коли він безсоромно, через підлеглих прокурорів, лобіював інтереси свого родича-бізнесмена Ю. Триндюка та ще й у дикий, ганебний спосіб? Можна лиш уявити, що витворяв би пан Триндюк при президентові Піскуну! А що творилося б тоді в Україні? Та на тлі режиму президента Піскуна Леонід Кучма виглядав би безневинним і добропорядним демократом.

Добре задокументовані чернівецькі та херсонські історії щодо хлібопекарської діяльності дуету у складі: Генерального прокурора України С. Піскуна і його родича — бізнесмена Ю. Триндюка, дають достатньо підстав для запитання: «Чи є у цих осіб хоч елементарне розуміння відповідальності, морального обов'язку та звичайного людського сорому за вчинки, негідні порядних людей?» Мабуть, що жодних моральних обмежень вони не мають. І ще запитання: «Чи має право людина із такими ганебними плямами, як у С. Піскуна, перебувати на високій державній посаді в демократичній країні? А скільки було у пресі публікацій про інші зловживання С. Піскуна та їх і перерахувати годі! Та і це ще не все. Як писала газета «Україна молода», родич Ю. Триндюка не мав права отримувати посаду Генерального прокурора України, оскільки допуск до державних таємниць йому надали всупереч чинному законодавству — С. Піскун приховав те, що він у житті двічі змінював своє прізвище і один раз-по батькові, ще й навмисно спотворював ім'я і