Макуха - Дмитро Чобіт

держав. Із верхніх поверхів цього будинку весь палац як на долоні, що створює потенційну загрозу терактів. Мабуть з огляду на цю обставину, вже у 2008 р. охорона Президента США Д. Буша викреслила Маріїнський палац як місце офіційної зустрічі, оскільки там тепер просто неможливо забезпечити належну охорону високих державних осіб, вже не кажучи про можливість зняття інформації з його приміщень.

Я не знаю про те, що конкретно говорив із забудовниками скандального будинку секретар РНБО Петро Порошенко, чи його служби, але я не вірю, що ця людина вимагала від них банального хабаря. Із його статками такий бруд йому абсолютно зайвий, а подібні дії — цілком нелогічні. Із забудовниками мали вести мову лише із позицій законності будівництва та засад національної безпеки держави.

Логіка дій О. Турчинова полягала в іншому — він прагнув будь-що очорнити П. Порошенка, бо його розглядали як найімовірнішого претендента на посаду Прем'єр-міністра України. І якби таке сталося, то Ю. Тимошенко не світило би крісло Президента, а самому О. Турчинову шлях до прем'єрства — теперішньої заповітної мрії рафінованого кар'єриста та інтригана.

Після вчиненого бютівцями скандалу щодо будинку № 9-а на вул. Грушевського, його спорудження аніскільки не зупинялося — навпаки пішло прискореними темпами і забудівники зробили його на кільканадцять поверхів вище ніж було у початковому проекті. Проте зовсім не у законності спорудження будинку полягала справа, а в компрометації П. Порошенка. І тут бютівські верховоди свого досягли. Петро Олексійович першим написав заяву про відставку з поста секретаря РНБО — він це зробив 8 вересня 2005 р., тобто задовго до прес-конференції О. Турчинова. Він зробив це для того, аби ніхто його не звинуватив у тиску на слідство. Але які результати самого слідства? Нульові!

Наприкінці грудня 2005 року, тобто через три місяці після звинувачень висунутих проти П. Порошенка бютівцями, у пресі з'явилося коротеньке повідомлення. Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України, створена для перевірки заяв М. Бродського, О. Зінченка, М. Томенка і О. Турчинова про так звані корупційні діяння дійшла висновку, що жодне із 7-и пунктів звинувачень П. Порошенка не підтвердилося. І жоден із «викривачів», у тому числі і екс-голова СБУ О. Турчинов не надали до комісії жодного доказу.

Хто звернув увагу на це повідомлення? Та всі запам'ятали гучні звинувачення бютівців. Так підло і підступно вони розправляються з усіма, хто стає на їхньому, вкрай брудному шляху до влади.

П. Порошенко чомусь навіть не боровся із явними наклепниками, він вдовольнився рішенням суду, який їх засудив і висновками парламентської комісії. Петро Олексійович тихо відійшов, бо, за великим рахунком, навіщо йому ця владна морока із явними примітивами із БЮТ? А мені чомусь шкода, що з великої української політики чомусь виштовхують гідних і фахових людей, українців. Так, П. Порошенко багатий, але далеко не такий як бютівські олігархи. Це одне. Друге. Він свій капітал поставив на службу України і створив «5-й канал» без якого Помаранчева революція мабуть і не відбулася. Третє. Він єдиний публічний олігарх та ще й до того щирий українець. Хто, де і коли бачив або чув виступи бютівських олігархів: панів Жеваго, Васадзе, братів Буряків, Веревського, Сігала, Фельдмана, Куровського, Глуся, Триндюка, Губського, Хмельницького, Єдіна, Зубика та інших? Вони роблять своє діло спокійно і тихо. А Петро Порошенко постійно виступав публічно, вів мудрі, фахові дискусії із багатьох питань. Навіть після своєї, явно недоречної, відставки. Тепер із тиші свого кабінету він спокійно дивиться на чергову бютівську авантюру. Але чи вигідний такий стан Україні, коли кращі її сини підступно і підло усуваються із влади політичною шпаною?

8. Суть кар'єриста

«Відчуття сили і значимості. То було найсильнішою спокусою для мене — те, до чого я завжди прагнув», — щиросердечно признався Олександр Турчинов у своїх мемуарах [143]. Тобто посади, які займав у своєму житті Олександр Валентинович, ним же розглядалися не як спосіб служіння державі і народу, а виключно як фактор утвердження власних «сили і значимості». Типова філософія банального кар'єриста. Та що корисного для народу від неї можна сподіватися?

III. Родич ледь не Президента

Одним із не дуже примітних народних депутатів України є Ю. Триндюк, № 84 у виборчому списку БЮТ. І хоча офіційні довідники чомусь не пишуть про цього парламентарія, все-таки деякі публікації про нього з'являються.

На час виборів Ю. Триндюк був президентом ТОВ «Хлібні інвестиції» (м. Севастополь), засновником ТОВ «Заграва Ексно», головою спостережної ради ЗАТ «Білогірський комбінат хлібопродуктів», до того ж він позапартійний.

Ще коли Ю. Триндюк не був народним депутатом України, він розповів програмі «Подробности» дещо про свій бізнес, а та 14 березня 2005 р. поставила матеріал на свій сайт. Так ось ТОВ «Хлібні інвестиції» є одним із найбільших холдингів в Україні за виробництвом хлібопродуктів. До його складу у 2005 р. входили: ВАТ «Хліб» (м. Луцьк), ВАТ «Івано-Франківський хлібокомбінат», ВАТ «Бердичівський хлібозавод», «Хлібозавод «Олексіївський» (м. Харків), ДП «Цар Хліб» (м. Севастополь), ВАТ «Чернівецький хлібокомбінат», ДП «Новоукраїнський КХП». (Кіровоградська обл.) Обсяг виробництва холдингу у 2004 р. становив 231 млн. гривень [144]. У 2006 р. у складі холдингу вже було ЗАТ «Білогірський комбінат хлібопродуктів».

Згідно з даними журналу «Контракти» № 51 за 2007 р., Івано-Франківський хлібозавод Ю. Триндюк купив усього за 25–30 тисяч доларів США. А на момент публікації, за оцінками самого бізнесмена, активи підприємства сягнули 10 млн. доларів США. У самому Івано-Франківську компанія Ю. Триндюка покривала 80–85 % хлібного ринку і 60 % в області. У пресі наводилися цифри про те, що структури Ю. Тридюка покривають 8-10 % хлібного ринку України.

Холдинг «Хлібні інвестиції» мав намір купити і ВАТ