Макуха - Дмитро Чобіт
Застосувавши ще кілька шахрайських прийомів, О. Ляшко домігся передачі ніби-то для самого міністра автомобіля ГАЗ-31029 (номер двигуна 0056722). Без будь-якої оплати цей автомобіль одержав на Мереф'янській станції технічного обслуговування капітан міліції Дмитрієв, перегнав у Київ і передав особисто Олегові Ляшку. Так «помічник» став господарем шикарного на ті часи автомобіля.
Можливо, що на цьому б усе і закінчилося, але Олегові Ляшку виявилося цього мало. Наприкінці серпня 1992 року він знову заявився у Мерефі і став вимагати ще один автомобіль ГАЗ-31029 кольору слонової кості. На цьому автомобілі О. Ляшко і погорів.
За фактом шахрайства прокуратура порушила кримінальну справу. На квартирі О. Ляшка провели обшук, у ході якого виявили цілий склад рідкісних на ті часи речей (згадайте: у 1992 р. прилавки всіх магазинів були порожні. — Д. Ч.). Чого тут тільки не було, писалось у газеті, — «від холодильника «Philips» до відеомагнітофона «Samsung». Слідство виявило, що, крім афер з автомобілями, Олег Ляшко привласнював і великі суми коштів.
Фінал цієї історії такий: 9 грудня 1994 р. суд визнав Олега Валерійовича Ляшка винним у скоєні злочинів, передбачених ст.86, значок «1» («розкрадання державного і колективного майна в особливо великих розмірах»), 191 ч.1 («самовільне присвоєння влади або звання посадовою особою»), 194 ч. З («підробка документів, штампів і печаток, їхній збут та використання підроблених документів»).
Майбутньому народному обранцеві загрожувало покарання від 10 до 15 років ув'язнення. Однак, на клопотання адвоката та слізні прохання Олега Ляшка, суд застосовував до нього дію статті 44 КК України «призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом». Врахувавши, що О. Ляшко вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнав свою вину, співпрацював із слідством, глибоко розкаявся у скоєному та запевнив, що у майбутньому нічого подібного він робити не буде, суд визнав за доцільне застосувати до нього положення ст. 44 ККУ та присудив нашого героя до 6-и років позбавлення волі із конфіскацією майна та відбуванням покарання у виправно-трудовий колонії.
Міліцейські подільники О. Ляшка теж були покарані: деяких понизили у посадах, декому оголосили догану, а кума пана Олега, капітана Дмитрієва вигнали з органів внутрішніх справ.
9 березня 1995 р. колегія у кримінальних справах Верховного Суду України винесений О. Ляшку вирок змінила: статтю 861 Кримінального кодексу перекваліфікували на статтю 143, ч.2 («Шахрайство, вчинене за попередніьою змовою групою осіб»). Термін позбавлення волі був зменшений до чотирьох років, але, так як і спочатку, — з конфіскацією майна. Така зміна покарання стала щасливою для О. Ляшка.
19 травня 1995 р. Президент України Л. Кучма підписав указ про амністію. Статті, згідно яких О. Ляшко відбував, покарання потрапили під дію Указу і вже через два дні наш герой був звільнений із Ізяславської виправно-трудової колонії № 31 Хмельницької області. Оговтавшись після автомобільних афер, шахрайств і тюремної відсидки, О. Ляшко взявся до журналістської праці та заснував газети: спочатку — «Політика», а згодом — «Свобода», у яких діставалося тодішньому Президентові України Л. Кучмі, той спересердя вимовив: «Та я ж його випустив, йолкі-палкі! Знав би, не випустив ніколи».
Але судова справа про автомобільні афери О. Ляшка на цьому не закінчилася, і він якимось чином добився феноменального! 16 березня 1998 р. Варвінський районний суд Чернігівської області (!) ще раз переглянув справу нашого героя. Цей суд постановив «достроково зняти судимість» із О.В. Ляшка і приписав: «Вважати таким, що не був судимий». Отак! «Таке нахабне попрания закону, — пише інтернет-видання «Компромат», — здивувало суддів Чернігівського обласного суду, які 13 січня 1999 р. вирішили: «Постанову Варвінського районного суду відмінити, провадження по справі закрити» [164].
VI. Деревляний політикКерівник Тернопільської обласної організації ВО «Батьківщина» Василь Тимофійович Деревляний користується у вождів БЮТ неабияким авторитетом — у парламентському списку він посідає 37-ме місце. Аякже, під керівництвом пана Деревляного Тернопільщина дала один з найвищих показників — за БЮТ тут проголосувало більше половини виборців!
Однак дещо іншу думку про голову Тернопільської обласної організації ВО «Батьківщина» має місцева громадськість і навіть депутати від БЮТ різних рівнів. І не лише думки — справжні звинувачення; вони їх стали викладати у листах і зверненнях до державних установ та ЗМІ.
У новорічному номері газети «2000» за 28 грудня 2007 р. на тему зловживань пана Деревляного опубліковано велику статтю Володимира Сенчихіна «Приватний будинок в обмін на земельну ділянку». Факти викладали не хто-небудь, а 12 депутатів Тернопільських міської та обласної рад, серед них: професор Тернопільського медичного університету С.М. Андрейчин, командир Тернопільського військового гарнізону полковник С.П. Корнійчук, два начальники обласних управлінь І.П. Білик та О.С. Дмитрук і навіть два союзники ВО «Батьківщини» по виборчому блоку — голови міської і обласної організацій Української соціал-демократичної партії Ю.Г. Смакоуз та М.М. Більчук. Лист датований 30 листопада 2007 р.
Місцеві депутати звинуватили народного депутата України пана В.Деревляного у численних правопорушеннях, зокрема вони писали: «Протиправні дії цієї особи вражають своїм розмахом та нахабністю не лише колег-депутатів, але й громадян області» [165] До листа депутати додали великий пакет документів щодо діяльності пана Деревляного, який складався з численних звернень до керівництва ВО «Батьківщина», Генеральної прокуратури України і навіть Президента України.
Сам із себе факт звернення теперішніх 12-ти бютівських депутатів, які до того ж розіслали аналогічні матеріали аж у 9 газет, свідчить про
