Вогонь і кров - Ернст Юнгер

[На звороті] Коли Ти отримуєш свою обіцяну відпустку? Як у вас із харчуванням?

6.ІІІ.17

Любі батьки!

Зараз ще на позиціях. Вчора я отримав поштову картку та посилку з тютюном, було б добре, якби Ви могли надсилати його кожен тиждень, адже хороший тютюн тут рідкість.

Вчора зранку 7 англійців підійшли до наших загороджень із колючого дроту та хотіли закидати нас ручними гранатами. Але наші одразу ж пригостили їх ще краще, так що вивели з бою обох їхніх командирів. Одного, старого сержанта, тяжко пораненого затягнули в окоп, інший, зовсім юний лейтенант, одразу ж загинув. Це був милий хлопчина, добре споряджений, у нього в кишені були конверти, судячи з яких, він походив із хорошої родини. Його прізвище Стоукс. Ми поховали його, і я поставив над могилою хрест.

Сьогодні зранку, о 10.30 я зробив справді майстерний постріл. З якогось укриття, щонайменше 600 метрів від нашого окопу, вийшов англієць, крихітна фігурка в хакі. Я якраз проходив біля коригувальника артилерії, який стояв за направленим уперед телескопом. Я показав йому англійця, прицілився, взяв 1 см нижче (я ще ніколи не тримав людину так точно на мушці) та натиснув на гачок. Мені здалося, що він встиг сховатися, але коригувальник побачив абсолютно точно через скло, що англієць зробив ще два кроки, потім упав на спину, ще двічі поворушив рукою та скотився в окоп. Він більше не піднявся.

У мене це перший випадок за 2 з половиною роки війни, коли я абсолютно впевнений у своєму пострілі.

Хоча це й не абищо, але я все одно тішуся цим.

Так минає тут час, майже щодня трапляється щось цікаве. Наприклад, кілька днів тому перед нашими позиціями вибухнув аеростат. Але багато про що писати не можна, адже цензура дуже сувора.

Як справи вдома? Будь ласка, передавайте привіт Ханні та обом хлопцям від мене.

Найкращі вітання надсилає

Ваш Ернст.

Коли прийде передача, будь ласка, збережіть мапи, я збираю зараз усе можливе для мого щоденника.

Е.

Ліакур, 19 березня 1917

Любий Фріце!

Ти вже знаєш, що я успішно повернувся з Сіссона. Я привіз дуже хороші рекомендації, а відразу по поверненню очолив триденний патруль проти англійців, які прорвалися. Тепер я отримав два вихідних, які проводжу в покинутому, але дорого вмебльованому будиночку. Бойє зараз із ротою на передових постах — ми ведемо тепер цілковито нову війну, вже не таку нудну, як раніше.

Твій Ернст

19.ІІІ.17

Любі батьки!

Скоро прийде ще один мій лист зі знімками. Те, що ми зараз робимо на фронті біля Сомми, має увійти в історію, і про це, напевно, писатимуть у газетах.

Шість днів тому мене викликали до полковника, який сказав мені: «Я даю Вам 3 взводи, щоби Ви ще з 3 джентльменами очолили патрулі». Про те, що це за патрулі, я, на жаль, не можу писати. Ну а тоді, коли через 4 дні повернулися, нас привітали вже полковник і генерал. Полковник сказав: «Це мої офіцери, які 3 дні водили дурних англійців за ніс і т. д.». У кожному разі ми отримали по 2 вихідних і обіцянку, що нам знову дадуть відпустку, коли випаде нагода. Поки я проводжу обидва вихідних у моїй новій квартирі в Л…, де я поселився в маленькому будиночку. Це село скоро мають звільнити від усіх цивільних, тож залишається тільки їхнє майно. Зараз я щоранку їм із чийогось родинного посуду, який успадкував від французів, утім, доволі спокійно. Також у мене тут ціла низка дамських нічних сорочок, які я використовую як піжами, а ще в мене щоразу свіжа постіль із кращими простирадлами. Сьогодні зранку я вперше за довгий час прийняв ванну, що після багатьох днів у боях було справжнім задоволенням. Сон у м’якому ліжку мене теж дуже тішить, адже за останні ночі я став таким нервовим, що в кожному спальнику мені ввижався англієць, і я навіть забув наш гарний пароль «Люттьє лате»[36].

В один із останніх днів я знову мав якесь дурнувате везіння. Я зауважив із одного з постів, що граната B-Z, якою наша артилерія намагалася дістати ворожий літак, знову падає вниз і зараз вдариться об бруствер не далі як за 3 метри позаду мене. Я одразу ж скотився у штольню, обмацав себе й дуже здивувався, що я ще цілий.

Вчора я отримав від тата 2-гу передачу з тютюном. Думаю, його вистачить десь на тиждень. Тільки що я отримав поштову картку. Не забудьте виписати газету на квітень! Скоро я знову надішлю передачу з книжками. У покинутій бібліотеці місцевої церкви стоїть стільки гарних старих томів, дуже шкода, що все це має пилюжитися тут.

Що робить Фріц? Як справи у Вас вдома? Передавайте від мене привіт усім.

Найкращі вітання надсилає

Ваш Ернст

Фреснуа, 16 квітня 1917.

Любий Фріце!

Ми знову переживаємо в полку неспокійні часи. Лейтенант Ґрове загинув, Гамброок і Шпренгер отримали поранення, сержанти Білінґ і Шюддекопф із нашої роти — мертві, а також багато інших. Обидві наші маленькі конячки з обозу злетіли в повітря під час бою під Камбре. Тим часом Хорнік мав успіх із патрулюванням та взяв у полон двадцять двох англійців.

Зараз я сиджу в підвалі як командир пункту зв’язку, із телефоністами, радистами, вістовими, велосипедистами та поштовими голубами. Хоча Фреснуа знаходиться за лінією фронту, іноді випадкова куля може поцілити когось, а позавчора вночі, коли ми з Кніґґе лягали спати в цьому підвалі, прострілили дах над нашими головами. Зранку ми були, мов воскові фігури, засипані червоним цегловим пилом. Вечері у виноградниках видалися тут більш затишними.

Твій Ернст

Фреснуа, 22 квітня 1917

Любий Фріце!

Пункт зв’язку в підвалі тепер дуже зручно облаштований, коли він потрапляє під обстріл, ми виповзаємо до штольні, що прилягає до нього. Двічі на день у село прилітають гранати калібром щонайменше 30,5 см. Це треба чути. Хорнік та Кіус захворіли, так що тепер 2-у роту очолюємо тільки я і Войєс, а мене ще й відрядили сюди.

А тепер виповзай зі своєї зимової сплячки у Дьоберітці та пиши мені частіше.

Твій Ернст

Дьоберітц, 25.IV.17.

Мій любий Ернсте!

Сьогодні я отримав Твій другий лист. Я досі не відповів, тому що хотів поділитися з Тобою радісною звісткою про те, що мене призначили сержантом. Сьогодні це стало відомо остаточно. Батькам я ще про це не казав, бо в неділю ввечері я їду