Вогонь і кров - Ернст Юнгер
Ханна зробила нам усім подарунки. Зараз вона у Вердау у своєї подружки, їй усе подобається.
Сподіваюся, у новому році все також буде добре. Тебе сердечно вітає і цілує
Твоя мати
Любий Ернсте!
Найкращі вітання з Різдвом та Новим роком надсилає Твій брат Ганс
Любий Ернсте.
Веселого нового року Тобі бажає Твій брат Вольфганг.
Л. Е.!
Ганс дав мамі 60 пфеннінґів, які він назбирав, із дорученням купити Тобі на них 1 чи 2 сигари на Різдво. Це мило, правда? Твої речі я надішлю. Мабуть, краще, аби кітель, плащ і штани залишилися в Ганновері? Все інше я надішлю післязавтра з Ганновера.
Найкр. поб.! І з Новим роком Тебе!
Пастор безслідно зник[31]
Е.Ю.
Рейбург, 25 січня 1916
Любий Ернсте!
Ти добре доїхав? Коли Твій потяг зник у темряві, ми всі відчули якесь спустошення. Ми йшли майже як уві сні. У понеділок я був із татом у Франца Лафера, де ми шукали для Тебе якісь книжки. Вони надійдуть найближчим часом. На вокзалі ми замовили для Тебе газету. Потім я пішов у кіно, але картина здалася мені такою огидною, що я вибіг на середині.
У вівторок зранку ми виїхали з Ганновера. Мама й тато вийшли у Вунсторфі, а я поїхав прямо до Рейбурга.
Найкращі вітання
Твій Фріц
Душі, 10 лютого 1916
Любий Фріце!
Нещодавно ми пережили два важких обстріли селища та сиділи в підвалі, поки в нас стукали зуби. У мене якраз був на долоні жук сколітус, адже я тут практикуюся у визначенні породи і в мене із кожним днем виходить дедалі краще. Коли перший вибух прогримів у садку, у мене з рук випав і жук, і збільшувальне скло, і я кинувся до підвалу.
Люксі завжди сидить зі мною в укритті. Під час обстрілів вона заповзає в найдальший закуток. Можливо, ми теж живемо в наших окопах керуючись радше інстинктом, ніж ми думаємо, ніби якісь мурахи.
Твій Ернст
Детмольд, 14 лютого 1916
Любий Ернсте!
Я щойно прийшов із гімназії та знайшов Твій лист на столі. Три газети прибули сюди й успішно збереглися. Я думав, що у вас там заборона на листування, принаймні про це часто чути зараз. Ще подейкують про те, що готується великий наступ із німецького боку. Що означають арабські чи єгипетські апарати, які Ти намалював? Це була б хороша вправа та розвага для Тебе, якби Ти зараз вивчив арабську або турецьку. Коли Ти почнеш укладати свою збірку віршів? Щодо жуків, то тут їхнє життя дуже пасивне через вогку погоду. Зараз я найбільше займаюся віршами та навряд чи пройшов хоч один день, коли я не написав би кількох строф, які я все одно здебільшого знову викреслюю. (…)
Сьогодні тут жахлива погода, сіре на сірому та злива за зливою, справжній квітень. Єдина розвага детмольдців — це недільні концерти в неділю зранку перед княжим палацом. Туди ходить гуляти також моє нове кохання, якій я вже присвятив вірш і т. д.
З найкращими побажаннями!
Твій Фріц!
Детмольд, 20 лютого 1916.
Любий Ернсте!
Твій останній лист дійшов без перешкод, і мене засмутила звістка про смерть бідного Люпіна. Невже він помер через тугу за його прекрасною батьківщиною в Локкумі та шумом очерету монастирських озер? Або його надто сильно налякав грім артилерії? Твій останній вірш мені здається дуже милим, але все ж дещо я би в ньому змінив. Оскільки він присвячується мамі, зміст має слово «писульки» не відповідає настрою. Утім, мені здається, що якщо Ти не схочеш редагувати, то теж матимеш рацію: l’art est difficile, la critique est aisée. Але якщо Ти відредагуєш, тоді слово «криві» теж краще прибрати[32].
Замість цього краще обрати серйозне слово «темні». Останній рядок можеш залишити так, як є. Я вже завершив декілька віршів, які включу до моєї маленької книжечки, якщо вони мені ще подобатимуться за декілька днів. (…)
Я тільки що був на вокзалі; звідти від’їжджали солдати, 750 чоловік, і за годину ще раз 750, всі на захід. Тут усі досі говорять про великий наступ у Франції. У понеділок 800 чоловік відбули до Росії. Це триває далі й далі, люди відбувають та прибувають, і скільки ще так триватиме, поки дійде до нас? Я дуже втішуся, коли це станеться, скажу відверто — навіть попри всі криваві історії та труднощі. Турки вже зазнали поразки від росіян. Якщо ми не втрутимося, на східному фронті все буде так само кепсько, як тоді, коли вперше був перший наступ Австрії проти Сербії, де наші союзники втратили 80 000 полоненими. Війна може тривати ще довго, ще дуже довго, поки не випаде можливість для доленосного вирішення. Як там у вас із погодою? У нас останніми днями були страшенні заметілі.
Найкращі вітання
Фріц
PS. Додаю цю маленьку замітку, яка Тебе зацікавить.
Детмольд, п’ятниця, 3 березня 1916
Любий Ернсте!
Щойно я отримав Твій останній лист. У першому вірші мені подобається останній рядок.
«В мені цей дивний і примарний біль» —
Тобі не здається, що це звучить дуже незвично? Твій В цілому, тиха й гарна неділя змальована дуже добре. У другому вірші «Монастир» остання строфа здається незавершеною. Немов очікуєш почути ще одну чи більше строф. Крім того, Ти пишеш:
«Я відчуваю, як на мене тисне,
Неначе жало або шип зловісний,
Корона переможця».
Це звучить вже як завершення, але Ти міг би зробити враження ще гострішим. Нещодавно я виписав собі дещо з Ліліен-крона, що мені дуже сподобалося. Серед іншого він пише: «Деякі невипадкові алітерації та внутрішні рими надзвичайно прикрашають вірш». Наприклад, у Тебе:
«Воркують глибоко у гіллі голуби»
Звичайно, перегинати з цим прийомом теж не слід. «Гіллі» та «голуби» — це не чисті алітерації. Втім, Ліліенкрон цього не відкидає. (…)
У вас в окопах полювання на жуків має бути доволі продуктивним. Які види взагалі там живуть? Тут вже починається весна, тож треба бути уважним. Квітнуть проліски та крокуси, нявкають коти, а вечорами шпаки прославляють життя. Тепер Останній випуск переді мною, хлопці 1897 року народження, будуть мобілізовані. Мені вже не терпиться знати, коли буде наша черга. Останніми днями звідси близько 1000 чоловік відправилися до Вердена. Сподіваюся, ми прорвемося там та візьмемо укріплення