Українська література » Публіцистика » На землі кленового листу - Левко Лук'яненко

На землі кленового листу - Левко Лук'яненко

Читаємо онлайн На землі кленового листу - Левко Лук'яненко
я, посол України (як і мої дипломати) мав труднощі не з боку канадської делегації, а з боку нашого: канадці знали свої можливості, знали рамки, в яких можуть маневрувати і на що можуть піти, а на що не можуть, і знали, що, підписавши контракт, вони виконають свою частину роботи. Я знав (у належних для посла межах) потреби України, знав, яке міністерство чи відомство зобов’язане займатися тією чи іншою проблемою, але ніколи не знав, як воно поставиться до найвигіднішої пропозиції, до вже підписаної угоди. Мені хотілося, щоб в Україні не бралися за те, що неспроможні зробити, і виконували вчасно те, що зобов’язалися зробити. І ніколи цього не було! Завжди панує дух незакінченості, непевності контракту. Навіть тоді, коли договір виконували, звідкісь виникали сумніви, чи не переглянути його, чи не відмовитися?

І тут, у Калгарі, можна б укласти контракти і зробити гак багато для розвитку української нафтової промисловості! Президентом найбільшої в Калгарі нафтової компанії був українець. Нещодавно він вийшов на пенсію, але ще дужий чоловік. Як розумна людина і здібний організатор має великий вплив на весь калгарський нафтовий бізнес. Мій колега Алекс Кіндій, готовий небо прихилити до України, радив мені запросити його в Україну і поговорити з ним по-діловому, показати карти геологорозвідки, повозити по узбережжях Чорного й Азовського морів та інших нафтоносних районів. Хай побачить сам. Якщо він дійде висновку про доцільність роботи, то тут його послухають керівники всіх компаній. Вони зможуть спрямувати в нашу нафтову промисловість величезні кошти. Вони підключать канадські компанії інших провінцій. За півдесятка років вони створять альтернативу московській нафті і зруйнують її монополію. Головне: вони готові почати роботу в Україні за свої гроші.

— Алексе, — сказав я, — хочу тобі зізнатися. Знаєш, мені здається, що в душах усіх наших міністрів, начальників управлінь та інших відповідальних осіб є глибокий-преглибокий страх перед усіма оцими капіталістами. Ти називаєш їх підприємцями нафтових, газових, інших компаній. Ти знаєш цих людей. Знаєш їхні наміри і почуття. Знаєш, що в основі своїй це порядні люди. Зрештою, ти один із них, хоч маєш ферму, а не нафтові свердловини. Тепер уяви собі совітських людей, яких від народження до міністерського крісла лякають капіталізмом і злими підступними капіталістами. За кожним вашим наміром у час переговорів вони бачать якусь хитрість, кожне ваше слово перевертають і намагаються побачити, що воно означає в перевернутому вигляді. Так ось оця роздвоєність душ, абсолютна невіра нічиїм словам тепер і проявляється у переговорах, що їх в умовах сьогоднішньої свободи ведуть гомо совєтікуси з підприємцями вільного світу.

За наслідками переговорів у нафтовій справі я написав лист до віце-прем’єр-міністра з паливно-енергетичного комплексу України Юлія Йоффе.

* * *

11 березня були проведені ширші переговори про медичну допомогу Україні з канадським товариством «За міжнародне здоров’я». У посольстві справи медицини вів А. Веселовський. Від товариства були українка Дарія Волстон — відповідальна за програму здоров’я, Чарльз Шильдс — виконавчий директор, і Шейла Робінсон — голова.

Вони склали свою програму допомоги Україні і тепер хотіли, щоб посольство допомогло їм зійтися з належними людьми в Україні для узгодження спільного плану дій.

12 березня директор Укрінформу Возіянов поінформував посольство, що Кабінет Міністрів ухвалить постанову про заснування закордонної мережі кореспондентів Укрінформу.

17 березня Бондар і я підписали угоду про співпрацю України з Канадою у галузі геодезії, картографії та земельного кадастру.

У попередній розмові в посольстві Бондар скаржився на Москву, яка позбирала до себе всі супутникові знімки Землі. І тепер вони в Москві на підставі тих космічних зйомок і карт мають про українську територію більше інформації, ніж ми. Прикро, бо Україна і своєю технікою, і своїми фахівцями зробила такий величезний внесок у цю справу, а Москва відмовляється поділитися з нами тими матеріалами. Укладаючи угоду з канадцями, сподівалися на їхню допомогу бодай у тій частині геодезичної роботи, яка необхідна для здійснення реєстрації землі за системою «Торенс».

Розділ X

ВХОДЖЕННЯ В РИТМ

Відкриття генерального консульства в Торонто

Заснування генерального консульства — це велика подія. Для української присутності в Канаді відкриття ген консульства в Торонто мало особливе значення.

На консула Міністерство закордонних справ призначило Олександра Соботовича. Він приїхав спочатку до Оттави. В Оттаві я познайомився з ним, представив дипломатів посольства. Зателефонував у Торонто до Вжесневського і попросив підшукати помешкання для Соботовича і його сім’ї з чотирьох осіб. З консульською роботою Соботович був знайомий у загальних рисах, і тому я попросив його попрацювати тиждень з нашим першим секретарем з консульських справ Ярославом Асманом, щоб під керівництвом останнього відчути практичні особливості виконання цієї роботи в Канаді. Я пояснив Соботовичу: оскільки посол у країні призначення є старший над усіма установами й людьми своєї держави, то торонтський консулат працюватиме під моїм керівництвом, і Соботович та його співробітники отримуватимуть зарплатню в бухгалтерії посольства. Соботович відкриє консульський рахунок у Торонто і відкладатиме туди кошти з консульських зборів, але витрачати їх не матиме права без мого письмового дозволу. Претензія на такий суворий контроль була виправдана двома формальними чинниками: по-перше, за інструкцією завідувача валютно-фінансовим відділом МЗС України посольство не має права витрачати кошти консульських зборів без його дозволу — то чого б це я мав Соботовичу дозволити, коли сам ще жодного разу не скористався грішми з нашого консульського субрахунку?

По-друге, Соботович — не генеральний консул, і торонтське консульство ще не досягло статусу генерального, хоча з огляду на перспективу ми його таким і називали.

Проте більше турбували не ці формальні речі. Мені хотілося, щоб українське представництво в найбільшому місті Канади підносило авторитет України своєю чесністю, культурою і чемним ставленням до всякого канадця, що переступив поріг цієї української установи.

Важливо, щоб консул був чемним. Треба пам’ятати, що тут нічого не сховаєш. Люди спостережливі усе помічають і з часом про все говоритимуть.

Недоречно було б усе це говорити Соботовичу, тож я виклав формальні вимоги до нього: вести у книгах точний облік консульських дій, які я час від часу перевірятиму, і пам’ятати, що від його поведінки залежить тривалість його службової кар’єри в Канаді.

Офіційне відкриття консульства призначили на 21 березня 1993 року.

Борис Вжесневський пишався з того, що український консулат буде розташований саме в їхньому родинному будинку. Я представив йому пана Олександра Соботовича, наголосивши, що владою міністра закордонних справ України пан Соботович поставлений тут господарем.

На відкриття генерального консульства скликали прес-конференцію. Прийшло й

Відгуки про книгу На землі кленового листу - Левко Лук'яненко (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: