На землі кленового листу - Левко Лук'яненко
— Те, що ви розповіли про вплив окупації, стосується не тільки словаків і Словаччини. Думаю, що це загальна закономірність. Добре, що розподіл Словаччини з Чехією відбувається мирним способом — благородний приклад з боку чехів.
Потім ми ще поговорили про останні міжнародні політичні новини, про настрої в канадському МСЗ, побажали один одному здоров’я й добра в Новому, 1993 році та й попрощалися.
Розділ IX
І НАДІЙШОВ 93-й…
Передноворічні турботи
На підсумковій нараді дипломатів обговорили проблему України стосовно залежності від російської нафти і газу, і я доручив Шандруку зібрати і представити мені відповідну інформацію.
Шандрук провів консультації з Оксаною Башук. Вона знайшла підприємців з газових компаній, які хотіли приєднатися до тих, котрі вже провели геологічну розвідку в українському шельфі Чорного моря.
29 грудня 1992 року ми провели чергову нараду, де було вирішено запропонувати Києву поновити консультації щодо можливості допомоги канадських газових компаній газовій розвідці й промисловому свердлінню в шельфі Чорного моря. Шандрук підготував листа з відповідною пропозицією.
31 грудня посольство готувалося до зустрічі Нового року. Накрили в церемоніальній залі великий стіл, принесли транзистор з програвачем і для початку ввімкнули приємну тиху музику.
О п’ятій годині вечора, коли в Києві пробило 12-ту ночі, я подякував співробітникам за сумлінну працю в 1992 році, з яким ми прощалися навічно, і привітав усіх з Новим, 1993 роком, зачитавши привітання від міністра та його заступника. Всі були у піднесеному настрої.
Наступні кілька днів минули в переговорах з центром організації і розвитку при ООН, зустрічі в німецькому посольстві, консультаціях у міністерстві оборони Канади тощо. Прийняв Йосипа Терлецького з Торонто. Цей щирий українець безплатно друкував для дипломатів візитки і різні бланки на гарному папері. Він збирався їхати в Україну з метою допомогти в організації експорту цементу, обміркувати справу реконструкції однієї з паперових фабрик та виготовлення друкарських фарб.
На першій щотижневій нараді в новому році обговорили план роботи на 1993 рік. Важливо було створити правову базу взаємин між Україною і Канадою. Така база підготувала б ґрунт для стабільних відносин.
Усі напрями діяльності — політичний, економічний, науково-технічний, по лінії силових міністерств, інформації, культури тощо потребували систематизації й планування, і ми намагалися окреслити схему послідовних дій на рік.
Блакитно-жовті й чорні дні календаря
11 січня 1992 року я провів у китайському посольстві короткі розмови з кількома послами. З послом Польщі Тадеушем Діємом домовилися зустрітися окремо в його резиденції. Розмовляв з послом Росії Бєлоноговим, зі словацьким, угорським і французьким послами, мав бесіду з китайським послом.
За кілька днів відбулася зустріч з Тадеушем Діємом. Ми обговорювали труднощі, що їх відчуваємо в Оттаві. Канадський уряд не переходив від чемних слів до діла. Практично Канадська держава на співпрацю з Україною й Польщею не йшла. «Польща, — сказав пан Дієм, — як і Україна, не сприймається в Канаді за самостійну державу. Необхідно проводити спільні акції в Канаді, аби показати, що Польща й Україна в середній Європі становлять велику силу».
Будинок посольства України в Канаді. Оттава, 1992 р.
Відкриття посольства України в Канаді. Оттава, 1992 р.
Резиденція українського посла в Канаді. Оттава, 1992 р.
Антон Гикіш, посол Словаччини в Канаді. Оттава, 1992 р.
Я погодився з польським послом. Навіть якщо наші держави поки що слабкі, вони мають величезне значення для європейської політики уже хоча б завдяки великим територіям та населенню.
Домовилися зустрічатися частіше й обмінюватися інформацією.
У чужі країни — зі своєю «Мрією»
Зустрівся з Тарасом Татарином, директором льотного клубу. Він повідомив: у Франції збираються будувати завод з виробництва літаків, що переноситимуть до 100 тонн вантажу. В Україні є «Руслани», що переносять 100 тонн, «Мрії» — 250 тонн. Франції потрібно п’ять літаків. Таку кількість Україна може продати Франції. Необхідно направити з Києва, в тому числі з заводу ім.Антонова, делегацію до Франції, аби запропонувати їй свої літаки. Якщо вміло повести переговори з французами, можна добитися вигідного контракту на продаж літаків.
Ця, як і інша подібна економічна інформація, мала величезну вагу, бо давала можливість обійти конкурентів і укласти вигідні контракти на мільйони доларів. Я негайно написав з цього приводу конфіденційного листа міністрові зовнішніх економічних зв’язків України.
Містер Стів, або по-нашому Степан Попроцький
Віра Буфорд (Павлишина) — дуже симпатична українка, секретарка члена парламенту Попроцького, організувала мені зустріч з одним з найвідоміших парламентарів Канади, який близько тридцяти років працював у парламенті.
Пан Попроцький зустрів мене, наче давнього друга, хоч ми лише двічі бачилися. Попросив розповісти про Україну, що я залюбки зробив, наголосивши на окремих аспектах.
Сказав я, зокрема, про те, що
