Кремлівський плагіат. Від "шапки Мономаха" до кепки Ілліча - Володимир Селезньов

Ще під час Першої світової війни 1914–1918 років у російській армії значного поширення набули кітелі довільних зразків, як наслідування англійських моделей, що отримали загальну назву “френч” — на ім’я Головнокомандувача Британських експедиційних сил у Франції, фельдмаршала Джона Френча.

Їх прикметною особливістю були: м’який відкладний або м’який стоячий із застібкою на ґудзики комір; регульована за допомогою хлястиків або розрізного манжета ширина рукава; великі накладні кишені на грудях і підлогах із застібкою на ґудзики. Набули поширення і френчі англійського офіцерського типу — з відкритим коміром для носіння з сорочкою і краваткою.

До речі, в Червоній армії у 1924–1943 роках френчі носили командний і начальницький склад.

Поряд із френчем, улюбленим видом одягу В. Леніна була кепка. Саме в ній він зображений на більшості фотографій, зокрема до- і післяреволюційних. Здається, з кепкою Ілліч не розлучався ніколи. Напевно, він знав, що кепка, як і френч, заморський винахід.

Кепка являє собою головний убір для чоловіків, але з деяких пір її носять і жінки. До речі, кепка — не зовсім правильна, просторічна назва убору. Правильніше “кепі” (від франц. képi, з лат. cappa — головний убір). Проте будемо говорити так, як звикли.

Кепка є різновидом кашкета з маленьким твердим дінцем, що складається з високого доволі м’якого околиша, і довгого, широкого, прямого козирка. Зазвичай вона є елементом форми людей, які мають справу з технікою (водії, ремонтники тощо), через наявність козирка, що прикриває обличчя від зовнішнього впливу (сонця, снігу), і тулії, на якій можна закріпити кокарду. Кепі зручні тим, що їх можна скласти і прибрати, наприклад, у кишеню чи за погон. Іноді на формених кепі проводять кант у верхній частині тулії.

Вважається, що кепки з’явилися в армії та середніх навчальних закладах у Франції в XIX столітті. У Росії кепі побутувало в російських збройних силах з 1862 по 1881 роки під назвою “шапок нового зразка”. З 1870 року воно було також головним убором учнів класичних гімназій і реальних училищ.

В. Лєнін у кепці (не раніше 1920 року) та його френч (Державний історичний музей, Москва)

Загалом кепки бувають літні, зимові та демісезонні. Зимові й демісезонні кепки шиють із тонкосукняних або вовняних тканин, а літні — з бавовняних. Існували також солом’яні кепки.

В Італії значного поширення набула так звана кепка “коппола”. Це традиційна для Сицилії твідова чоловіча кепка, яка потрапила до Італії з Англії наприкінці XIX — напочатку XX століття. Словом “коппола” на сицилійському діалекті називають голову.

В Англії кепку “коппола” приблизно з XVII століття почали сприймати як головний убір аристократів, що його надягають у неформальній обстановці, коли можна не надягати циліндр.

І нині американська компанія Tommy Hilfiger використовує в рекламі свого одягу сцени традиційного англійського псового полювання, учасники якого незмінно носять кепку. Не випадково і те; що Шерлок Голмс, Ватсон і навіть інспектор Лестрейд у радянській екранізації творів Конан Дойла носять кепі частіше, ніж котелок.

Існує доволі правдоподібна легенда про те, що відома кавказька кепка “аеродром” веде свій родовід безпосередньо від італійської кепки “коппола”. У 1851 році в Тбілісі був побудований грандіозний оперний театр у мавританському стилі. Будівництвом керував італійський архітектор Джованні Скудієрі, співати також запросили першокласних італійських оперних співаків. Однак у жовтні 1874 року тбіліська опера згоріла дотла за нез’ясованих обставин. Розповідають, що тенор-сицилієць Сальваторе Кокуцца, втративши роботу, вирішив не повертатися до Італії, а відкрив у Тбілісі майстерню з виробництва сицилійських кепок, які швидко стали популярними серед місцевого населення. Так кепка “коппола” перетворилася з часом на кепку, яка отримала в народі назву “аеродром”.

Популярності “копполи” багато в чому сприяв кінематограф. Кепка “коппола” — головний убір у фільмі Френсіса Копполи “Хрещений батько”. “Коппола” по-сицилійськи означає не тільки “голова”, а й “головний”.

Повідомлялося, що після виходу на екрани фільму Квентіна Тарантіно “Безславні виродки” продажі кепок “коппола” різко зросли тільки через те, що в подібній кепці у кадрі з’являється Мелані Лорен, а під час промо-кампанії фільму — Бред Пітт. Кепка “коппола” — улюблений головний убір Леонардо Ді Капріо, Ґая Річі, Джастіна Тімберлейка та багатьох інших кінознаменитостей.

Найвідомішим росіянином, який любив носити кепку “копполу”, був Владімір Лєнін. Можливо, він побачив її вперше на острові Капрі. У 1908 і 1910 роках майбутній керівник радянської держави двічі відвідував Капрі, де зустрічався з Максімом Ґорьким і відвідував місцеву партійну школу РСДРП для робітників.

В. Ленін почувався на Капрі як риба у воді. Місцеві мешканці приймали його за англійського аристократа. Проте нічого дивного у цьому нема. Вождь світового пролетаріату походив не з нижчих класів. За батьком калмицько-російського походження він успадкував дворянський титул, а мати Марія Бланк походила з багатої німецько-єврейської родини.

Ще одним символом радянської моди став піонерський галстук — червона шийна косинка, що її зав’язують спереду спеціальним вузлом. Ось тільки цей атрибут був зарозичений у капіталістичного