Українська література » Публіцистика » Макуха - Дмитро Чобіт

Макуха - Дмитро Чобіт

Читаємо онлайн Макуха - Дмитро Чобіт
не вийшло. Із «Газпромом» Росії угоду напряму уклав «Нафтогаз України», але значно за вищою ціною, ніж то було з «Росукренерго». Росія безумовно виграла, в Україна?

Факт другий. Якщо «РосУкрЕнерго», як запевняли українців, є мафіозною структурою, то чому голова СБУ О. Турчинов не порушив кримінальної справи? Чому цей безстрашний комсомольський кар'єрист лише лаяв на усі лади «РосУкрЕнерго»?

Факт третій. Безумовно, щось у діяльності «Росукренерго» було загадковим і комусь дуже невигідним. Інакше чому перший заступник голови СБУ генерал-лейтенант А. Кожемякін дав наказ нищити документи, пов'язані із діяльністю цієї організації в останні години свого перебування на високій державній посаді? Докладніше про це дивись у розділі про А. Кожемякіна.

Що не кажіть, а дуже темна газова сфера, темнішої і грошовитішої мабуть не буває.

16. Корупційні звинувачення пана Бродського

Михайло Юрійович Бродський у 2005–2006 pp. був одним із трьох вождів БЮТ. Він виконував там специфічні функції і здійснював навіть посередництво між деякими олігархами та Ю. Тимошенко; брав активну участь у формуванні не лише списку БЮТ на парламентських виборах 2006 р., а й списків в обласні ради, вказував керівникам виборчого штабу БЮТ Львівської області, хто і де має стояти у списку БЮТ на виборах в обласну раду. Тобто М. Бродський фактично брав активну участь у формуванні депутатського корпусу Львівської обласної ради. У 2006 р. Михайло Юрійович відмовився балотуватися у Верховну Раду України і зосередився на виборах у Київську міську раду, де він став депутатом і керівником фракції БЮТ. За бютівським планом, М. Бродський як керівник найбільшої фракції у Київраді мав бути обраний секретарем ради. Ця посада для БЮТ мала важливіше значення, ніж посада віце-прем'єра, оскільки відкривала шлях до встановлення контролю над столицею. Та добре продумані плани не вдалося втілити у життя. Із київської фракції БЮТ вийшло 18 із 43 депутатів. Сам М. Бродський теж чомусь розірвав теплі стосунки із Ю. Тимошенко та почав її нещадно критикувати. Як людина, яка мала доступ до найпотаємніших справ БЮТ, М. Бродський почав надавати пресі досить цікаву інформацію, що чудово доповнює політичний портрет Ю. Тимошенко.

Коли у квітні 2007 р. Ю. Тимошенко проводила у Києві прес-конференцію, на якій звинувачувала суддів Конституційного Суду України у корупції, до речі, абсолютно голослівно, без будь-яких доказів, то до залу зайшов її колишній сподвижник М. Бродський і сам звинуватив помаранчеву принцесу у таких же гріхах — спробі підкупу двох суддів Конституційного Суду України. На прилюдні звинувачення М. Бродського Ю. Тимошенко не відповіла. Промовчала Юлія Володимирівна і наступного дня, на зустрічі із журналістами, коли її попросили прокоментувати звинувачення М. Бродського, хоча, як правило, вона жорстко відповідає своїм опонентам.

— Вона мовчить. Хай подасть на мене в суд, якщо я наклепник, — заявив пан Бродський [72].

Зацікавившись такою справою, Російське інформаційне агентство «Новости» через кілька днів після скандалу на прес-конференції взяло інтерв'ю у Михайла Бродського. Нижче наводимо його фрагменти.

— Михайло Юрійовичу, це серйозні звинувачення, у вас є які-небудь підтвердження спроб підкупу суддів Конституційного Суду України особисто Юлією Тимошенко?

— Хай подасть на мене в суд! Знаєте, в європейській і світовій практиці політик, якщо вважає, що його хтось обмовляє, подає в суд. Правда? По згаданій ситуації щодо суддів — у суд!

— Ви стверджуєте, що місця у списку Тимошенко продавалися за гроші…

— Так.

— У вас є якісь факти? Кому, за скільки…

— Я ще раз сказав: у суд! [73]

У розпал кампанії з дострокових парламентських виборів «Українська правда» попросила М. Бродського дещо прокоментувати. Ось що сказав Михайло Юрійович 23 липня 2007 p.:

— Я багато що знаю. І якщо Юлія Володимирівна не заспокоїться зі своїм референдумом та іншими підмостями — я таке опублікую, що їй доведеться їхати жити до зятя в Англію.

Як відомо, — зазначала редакція, — Тимошенко виступила з ініціативою провести референдум, де б народ висловився відносно політреформи.

Далі М. Бродський заявив, що він особисто займався закриттям кримінальної справи проти Ю. Тимошенко, і запитав:

— А як ви поставитеся до того, що я як член Комітету національного порятунку закривав кримінальну справу проти Тимошенко? Чи назвете це корупцією?

М. Бродський сказав, що у цій справі він зустрічався з Генеральним прокурором України, але деталей не пояснив.

— Так, до речі, про Юлію Володимирівну. Чому вона дотепер не простувала обвинувачень у корупції і не подала на мене в суд? Після того, як я прийшов на її прес-конференцію? І її про це чомусь ніхто не запитує? — зазначив М. Бродський і продовжив:

— А я знову стверджую, що все сказане тоді — правда. І готовий прийти в суд, навіть Печерський, щоб у суді довести свою правоту.

При цьому М. Бродський наголосив:

— Я стверджував і стверджую, що Тимошенко — корупціонерка. Вона бреше, вона нікого не любить, крім себе і свого крісла, а всі інші для неї — біомаса, — заявив політик.

М. Бродський зробив іще ряд закидів щодо купівлі за 5 мільйонів будинку у депутата з СДПУ (о), про ремонт та інше [74].

Тему

Відгуки про книгу Макуха - Дмитро Чобіт (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: