Макуха - Дмитро Чобіт

Інформацію про свідчення Ерджумента Аксоя подало чимало українських і російських ЗМІ. «Українська правда» уточнила, що подружжя Тимошенків і О. Гравец володіють британською фірмою «United Energy International Ltd» через засновану у Швейцарії компанію [59]. Однак те, що Ю. Тимошенко контролювала лондонську комерційну структуру, — поза будь-яким сумнівом. До речі, це не було секретом і для українських правоохоронних органів — у поданні Генерального прокурора України С. Піскуна Верховній Раді України «Про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України Тимошенко Юлії Володимирівни та її арешт» теж є подібна інформація [60].

Виходить, що Юлія й Олександр Тимошенки є власниками британської фірми, яка, у свою чергу, була головним співзасновником зареєстрованого в Україні ЗАТ з іноземними інвестиціями Промислово-фінансовий-концерн «Єдині Енергетичні Системи України». Виникає запитання: про які «іноземні» інвестиції в Україну тоді можна вести мову? І чи є така пікантна обставина достатньою для звільнення ЄЕСУ від сплати податків та платежів до державного бюджету України? Виникають й інші запитання.

1. Чи зареєстрували у передбаченому законом порядку громадяни України Юлія Володимирівна Тимошенко й Олександр Геннадійович Тимошенко свої інвестиції у британську фірму United Energy International Ltd?

Якщо так — то запитань жодних немає, але коли такого вищезазначені громадяни не зробили, то, безумовно, до них мусять мати серйозні претензії українські правоохоронні і податкові органи.

2. Чи декларували в Україні співзасновники і співвласники британської компанії United Energy International Ltd Ю.В. Тимошенко й О.Г. Тимошенко свої доходи, отримані у цій британській компанії та швейцарській фірмі протягом останніх років?

Якщо мали і не декларували — перед нами може бути один з найбільших в Україні прикладів ухилення від сплати податків не те, що в особливо великих — небачених досі розмірах.

І коли так гучно розрекламоване гасло «Закон один для всіх» в Україні насправді діє, то для пані Юлі Тимошенко тут не може бути жодного винятку.

І ще одне: 500-томну кримінальну справу по ЄЕСУ у Генеральній прокуратурі України, мабуть, створили для виконання плану зі здачі макулатури. До речі, там до цієї важливої процедури вже приступили — бо ж пишуть у пресі, що перші 10 томів благополучно здали.

Ви лише вдумайтеся, шановний читачу, у цю кількість! 500 томів! Та коли через мінімум три роки голова слідчої групи ГПУ дочитає останній том, то він уже забуде, що було в першому! А в суді таку справу слухали б до другого пришестя. Навіщо така марудна тяганина?

Чи не простіше зробити запит до відповідних органів Великобританії та Швейцарії про надання в порядку правової допомоги інформації про те, кому, коли і на які рахунки компанія United Energy International Ltd та її швейцарський партнер перераховували кошти? Цей перелік буде цілком достатнім, аби справу дуже швидко розслідував і завершив молодий, толковий лейтенант міліції або молодший радник юстиції прокуратури. Справа ж проста, як лінійка.

PS. В ухвалі судової колегії з розгляду спорів Вищого Арбітражного Суду України від 13 грудня 2000 року щодо справи по ЗАТ з іноземними інвестиціями ПФК ЄЕСУ зазначено, що: «Контракти № 24 від 30.12.95 р. та № 03 (UN) від 31.12.96 p., як і решта угод, не відповідали чинному законодавству… Також була встановлена судом і безпідставність розрахунків та перерахувань валютних коштів за межі України внаслідок штучного створення ЗАТ ЄЕСУ умов, за яких формальним оптовим імпортером газу стала компанія «United Energy International Limited». Іншими словами, британська фірма United Energy International Ltd створювалась, аби мінімізувати прибутки ЄЕСУ в Україні та викачувати валюту за кордон.

7 лютого 2001 р. газета «День» повідомила: заступник Генерального прокурора України Микола Обіход заявив, що у ході розслідування кримінальної справи стосовно Ю. Тимошенко встановлено «факти про незаконне перерахування 1 млрд доларів США корпорацією ЄЕСУ на рахунки банку на острові Науру» [61]. Їх виявила слідча група Державної податкової адміністрації України. Подібне звинувачення містилося і у поданні Генерального прокурора України про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності та арешт народного депутата України Ю. Тимошенко. Там фігурував ще й екзотичний острів Мен, куди переказали 401 млн. 535 тисяч доларів США [62].

Сама Ю. Тимошенко та її оточення не лише категорично заперечили звинувачення у порушенні закону, а й назвали дії прокуратури політичними переслідуваннями режиму Л. Кучми. Звичайно, якась доля правди у цьому є, та сам факт перерахування ЄЕСУ через банк «Слов'янський» 1 млрд. доларів США у банк острова Науру та 401 млн. доларів США на острів Мен заперечити важко.

Ми не будемо порушувати питання законності чи не законності фінансових операцій з екзотичними островами, здійснених фірмою Юлії Тимошенко. Можливо, що то були цілком законні господарські операції. Поглянемо на сам факт з іншої точки зору.

Науру — це крихітний тихоокеанський острів, цілком відрізаний від зовнішнього світу, знаходиться він біля Соломонових островів майже посередині відстані між Австралією та Гаваями. Коли корпорація ЄЕСУ перерахувала в банк острова Науру один мільярд доларів США, там діяла місцева авіакомпанія із єдиним літаком Боїнг 737; він почергово здійснював чотири рейси в тиждень в Австралію та Нову Зеландію. З пересадками у тих країнах можна було добратися до Науру. На самому острові площею 21 кв. км мешкало 10850 осіб, у своїй більшості — наурійці: суміш