Гуцули у Визвольній боротьбі - Михайло Іванович Горбовій
28 червня від'їжджаємо разом з Буковинцями до Сиготу Мармороського.
В Кіраль-ґазі (Королеве. — Ред.) розлучуємось — одні їдуть на полеву пошту (240 стрільців), а за нами прийшов приказ вертати до свого Легіону, бо Москалі зачали офензиву, а під рукою не було жадного війська, то добре було хоч щось. На 28 червня ночуємо на двірці Ezop.
Через Угорщину дуже гарні сторони, а тим більше там гарно видавалось, бо кождий довший час перебув у горах-дебрах, то був спрагнений чимось розвеселити душу.
Жнива добре не виглядали, бо була посуха. На 29 червня ночуємо в Турка — Старий Самбір. До двірця Ужок їдемо через 5 тунелів. У Галичині вже все цілком інакше виглядає. І жнива цілком инші, і все. До Львова приходимо в полуднє, а о 9-й годині вечором їдемо на Перемишляни. На 30 червня відходимо на позицію під Конюхи. Від двох днів роблять Москалі приготовання до наступу барабанним вогнем, по найбільшій часті тяжкою артилерією. Уживають навіть 45 мм моздіри.
Третьої днини, т. є. 1, липня, наступають Москалі цілий день і добувають дві перші позиції. Під проводом французьких і англійських офіцерів проривають нашу лінію на відтинку хорватського полку і чеських 81-го і 88-го піших полків і забирають їх у полон, а також із причини окружения — наших зверх дві сотні і два машинових кріса. Коло дві сотні переміщали і поприсипали землею, через що не можна точно вирахувати наші страти в убитих і ранених.
Перед вечором — наступ. Відперли і відзискали втрачені позиції. Лишилась лише Гуцульська сотня, технічна, будівнича і розбитки з Легіону із двома машиновими крісами. Хто був у сім вогні, то мусів або оглухнути, або сильно подражнити нерви.
2 липня далі продовжуют барабаний вогонь, але без наступів.
3 липня спокій, а 4 липня відходимо із 130-ю бригадою з-під Конюхів до 131 — ї бригади під Курогіатники в ліс.
У лісі (позиція 389) 6 липня зачинаєсь знова московський барабанний вогонь на нас, а перед вечором доходить до найвищого степеня. Вночі — наступ, але ми і сим разом відпираєм, з тяжкими для Москалів втратами.
7 липня спокій. Проти нас стоять московські "польські легіони", котрі сильно піддаються.
На 8 липня донесли полонені, що має прийти супроти нас три дивізії війська, щоби остаточно цілком проломити лінію. Наша ескадра літаків запалила потяги з військом у силі одної дивізії. На решту, т. є. дві дивізії, котрі доходили під позицію і на своє нещастя не мали газових масок, зачала наша артилерія бити барабанним вогнем газовими гранатами і, як донесли пізніше полонені, цілком подушили.
Як доносять 10 липня полонені, мають прийти на позицію баби під назвою "Смертельний батальйон".
До 12 липня спокій. 12 липня ввечері відходимо з лісу (позиція 389) на позицію 35-го полку стрільців і змінюємо 10-ту сотню того ж полку.
На позиції супокій. 14 липня чути, що москалі взяли Калуш, доходять до Галича і беруть нас окрилюючим наступом. Рештки Легіону відходять до села Дришова і зістають надалі при 35-му стрілецькому полку. 15 липня приходить чутка про офензиву з нашої сторони, хоч мало хто хоче в се вірити.
19 липня відходимо до 35-го стрілецького полку яко полковий запас. Наша 10-та приступна сотня у пробнім наступі бере в полон дві сотні Москалів і оден машиновий кріс. Уже третя ніч зряду, як наші ударні відділи роблять пробні наступи з добрими для нас вислідами в різних місцях для змилення Москалів, щоби не знали, в котрім саме місці буде правдивий наступ. На 19 липня відбиваємо всюди свої позиції, здержуємо московський похід на лінії Калуш — Станіслав, причім роблять Москалі відворот 9 км на лінії Золочів — Зборів.
20 липня йдемо до 19-го [львівського] полку стрільців як полковий запас. Німецькі війська йдуть офензивою коло Тернополя. 21 липня рухаємось і ми вперед. Переходимо село Куропатники, причім маємо чотирьох легкоранених, ночуємо за селом.
22 липня йдемо дальше. Здибаємо всюди ділання наших тяжких моздірів, приміром з одної ворожої тяжкої батареї — лише порозкцдувані тріски, а на місці складу амуніції лише велика яма, повна всякого рода повної і порожньої амуніції артилерійської. Ідемо наліво від місточка Козова і ночуємо в селі Слобода Золота.
Рано 23 липня [йдемо] через Вівся. Село понищене більше половини — через московські склади харчу. По дорозі стрічаємо багато артилерії, амуніції, обозу, магазини і т. и. В Козовій забираємо кількадесят канон, цілі потяги харчу, так що не мож було забрати на наші обозові вози.
Ідем через Мельники (очевидно, Мельниця. — Ред.). Під Михайлівною — битва. Забираємо кількадесять Москалів і машинових крісів. З 23 по 24 липня доночовуємо коло Коїузова. Декотрі села треба брати приступом. По короткій битві переходимо Стрипу в Зарваниці і випираємо два полки Москалів. До вечора два рази Німці били нас зі своїх гармат, бо не сподівались, що ми так скоро пішли вперед, однако випадків смерті не було. Перед вечором заатакувало нас панцирне авто мінами і машиновими крісами на степах направо від Панталихи, але ми атаку вкоротці відперли. Страт великих не було, лише пару ранених.
25 липня ідемо через село Дарахів. Раптом звертаємо вбік, забираємо бригаду Москалів з обозами, артилерією і инш.
З 25 на 26 липня ночуємо в селі Ласківцях і ідемо через Косів, обідаємо в Хомівці. У Скородинцях над Серетом ночуємо. Вдосвіта добуваємо перехід через ріку Серет. Почавши звідси, всюди по селах аж до Збруча іще досить молодих людей, добре ся поводить людям — мают збіжжя, худобу, села не суть понищені. Всюди по
