Її ім’я було Татьяна - Віктор Суворов
Можливостей багато: зайде суховантаж під ліберійським прапором до порту великого приморського міста, а в трюмі заряд. І торохне. Чи багато тому Манхеттену треба? Тому вам краще на нас не нападати.
От і все.
Навіщо ж проривати американську оборону?
Коротше, у випадку агресії з території Західної Німеччини оборону американських, західнонімецьких або якихось інших військ радянським дивізіям і корпусам проривати не було сенсу. Був простіший і радикальніший спосіб не тільки майже миттєвого припинення агресії, а й запобігання їй.
7
Той, хто готується до оборонної війни, не має проривати оборону супротивника ядерними вибухами. На жодному етапі війни. Якби Жуков і Хрущов були стурбовані загрозою ворожого вторгнення, то слід було оголосити: «Ми дуже слабкі, дуже полохливі, тому б’ємо раз. Але сокирою. Між очі».
І тоді не буде ні Парижа, ні Лондона, ні Бонна, ані Франкфурта, що на Майні.
У другій половині XX століття з’явилася можливість розгрому супротивника без злому його оборони. Нехай він обороняється! А ми ядерними ударами знищимо його столицю, зруйнуємо промисловість і транспорт.
Однак Жукову не треба було руйнувати ворожі міста, залізничні вузли, порти й заводи.
Треба було їх захоплювати.
Наше завдання — не захист Радянського Союзу, Східної Німеччини, Польщі та Чехословаччини від клятих ворогів шляхом примусу агресора до миру.
Наше завдання — захоплення Центральної та Західної Європи.
Тільки в цьому випадку потрібно прорвати оборону американських, західнонімецьких, французьких, британських й інших військ у Центральній Європі.
Зламувати фронт супротивника ядерними вибухами потрібно тільки в ситуації, коли ми напали на Західну Німеччину. Причому не з метою її нейтралізації чи знищення, а з метою окупації.
Для жодних інших варіантів війни, крім визвольного походу в Західну Європу, досвід навчань на Тоцькому полігоні не був прийнятним і придатним.
Жуков мав на увазі захоплення Західної Німеччини. Далі — Франції. Цього ніхто не приховував тоді, як не приховують і зараз. Саме так високочолі із захопленням пишуть у наукових трактатах: місцевість для навчань добирали таку, як у Західній Європі.
КЛЮЧОВИЙ МОМЕНТ
Офіційні історики закликають мене писати історію, спираючись лише на документи.
У цьому заклику проблискує свята віра у те, що автори документів ніколи не брехали. Однак ось приклад. За Сталіна в період масових розстрілів було введено формулу: «Десять років без права листування». Людей убивали, а родичам повідомляли, що сидить. Якщо за десять років про нього згадували, то на запити приходила відповідь: «Помер в ув’язненні від нежитю». І зі стелі ліпили дату смерті.
Документів таких — маса. І вони офіційні. Їх видавали найповажніші урядові організації, що існували з єдиною метою — зміцнювати соціалістичну законність.
Навчання на Тоцькому полігоні — це ще один далеко не останній приклад свідомої та масової фальсифікації документів. Влада відгородилася від наслідків свого злочину подвійною стіною, зобов’язаннями учасників мовчати та фальшивими документами.
Жертвам забав Жукова наказали мовчати під страхом притягнення до кримінальної відповідальності. А коли дозволили говорити, то із цих бідолах зажадали документальних підтверджень участі в тих подіях.
Проте в документах участь не зафіксовано. Документи свідчать про те, що всі учасники на той час були в Сибіру, на Алтаї, на Далекому Сході.
Складно не погодитися з моїми критиками: «Писати слід тільки на основі документів». Проте всі матеріали навчання на Тоцькому полігоні всупереч законодавству Росії засекречено ось уже шість десятків років.
«Деякі документи залишаться недоступними на століття, якщо це стосується державної чи особистої таємниці» — так 22 квітня 2008 року заявив у Культурному центрі ФСБ завідувач відділу історії воєн і геополітики Інституту загальної історії РАН доктор історичних наук, професор Ржешевський.
Та чи є сенс зберігати документи Тоцьких навчань як велику державну таємницю?
Звісно, є! Держава вчинила злочин проти власної армії та власного народу. Державний інтерес у тому, щоб змусити істориків писати тільки правду й тільки спираючись на документи, до яких у найближчі 200, 300, а то й 700 років нікого не допустять.
Чи є сенс зберігати документи Тоцьких навчань як чиюсь особисту таємницю?
Авжеж! Жуков — видатний стратег, знати про його особистий унесок у злочини проти власного народу нам не потрібно. Тому і з цього погляду краще до документів нікого не підпускати століттями.
Розділ 18
1
Але для чого Жукову треба було звільняти Західну Європу?
Для самооборони.
Для того, щоб зберегти Радянський Союз, який не міг довго існувати поряд із нормальними країнами.
Не могла планова, тобто керована бюрократами, економіка нашої країни змагатися з вільною економічною діяльністю сотень мільйонів вільних громадян.
Саме так на вулицях радянських міст не могли довго існувати візники після того, як 1946 року Горьковський автомобільний завод почав серійний випуск автомобілів «Победа» з клітинками вздовж бортів. Візники мали або спотворювати й ламати всі таксі, чим вони захопливо займалися вночі, або поступитися місцем таксистам.
Керована бюрократами радянська економіка перебувала в становищі візника, який женеться за «Победою».
«Наздогнати і перегнати!» — закликав товариш Ленін.
«Наздогнати і перегнати!» — вимагав товариш Сталін.
«Наздогнати і перегнати!» — заходився в істериці Хрущов.
Але соціалістична економіка за жодних умов не здатна перевершити економіку вільного світу.
Просто тому, що бюрократові нововведення ні до чого.
Просто тому, що бюрократ орудує не своїми, а чужими грошима.
Просто тому, що за розтрату народних грошей з нього ніхто не спитає.
Тому бюрократ здатен на будь-які шалені витівки, наприклад, перекрити Волгу безглуздими греблями в районі Горького та Куйбишева, Саратова і Сталінграда, затопивши родючі заплави, перекривши шлях осетрам, які тут жили мільйони років.
Бюрократ здатний сплюндрувати греблями Дніпро, перетворивши велику ріку на стояче болото, переповнене нечистотами, зокрема й радіоактивними.
Бюрократ здатний створити Міністерство меліорації, яке буде осушувати поверхневі болота, від чого пересохнуть струмки й річки, які живлять Дон і Кубань, ту саму Волгу з тим-таки Дніпром.
Бюрократ здатен черпати воду з річок Середньої Азії такими обсягами, що порушиться баланс між надходженням води в Аральське море та її випаровуванням. І Арал пересохне, дно його перетвориться на солону пустелю. Вітри рознесуть сіль на сотні й тисячі кілометрів, убиваючи все живе в
