Її ім’я було Татьяна - Віктор Суворов
Технологію передавали як братню допомогу. Безкоштовно. Головним і найзавзятішим прихильником озброєння Китаю радянською ракетно-ядерною зброєю був Маршал Радянського Союзу Жуков.
За наказом Жукова 20 серпня 1957 року Китаю було передано технологію виробництва найсучасніших на той час радянських стратегічних ракет середньої дальності 8К51.
15 жовтня 1957 року було підписано угоду, згідно з якою Радянський Союз мав передати Китаю технологію виробництва ядерних боєприпасів. І тільки вчасне зміщення Жукова дало змогу ухилитися від виконання цього самозгубного зобов’язання.
Жуков — геній стратегії. Із цим не посперечаєшся. Оце генію і поміркувати б: а навіщо Китаю наші ракети з дальністю 1200 кілометрів?
До Америки вони все одно не дістануть.
По Японії вдарити? Японія на той час була цілком роззброєна. У разі загальної ядерної війни по Японії й Радянський Союз міг ударити. Радянський Союз мав чим. Та й чи багато тій Японії треба? Здається мені, що Японія зовсім не горіла пристрасним бажанням отримати ще разок щось схоже на Хіросіму.
Чи, може, ракети передавали Китаю, щоб він вирішував територіальні суперечки з Індією? Але в чому тут інтерес Радянського Союзу? Якщо китайці нашими ракетами завдадуть ядерних ударів по Індії, нам від цього яка користь? Якщо китайцям подобається, нехай з індусами бамбуковими палицями б’ються. Народу і в китайців, і в індусів не бракує. І палиць теж.
Так для чого ж Жуков передавав Китаю технологію виробництва оперативно-тактичних і стратегічних ракет? Крім Владивостока і Хабаровська, Новосибірська і Красноярська, Семипалатинська і Благовіщенська, які ще цілі можна вигадати для тих ракет?
Озброюючи Китай найсучаснішою зброєю, Жуков явно не готувався проламувати китайську оборону.
Чию ж оборону він рвати вирішив?
Для визвольних походів в Іран й Афганістан можна обійтися без прориву оборони ядерними ударами.
Туреччину можна було б ядерним ударом налякати, але звільнити її від кайданів капіталізму можна було б і без такого удару. Проте якби затівався прорив турецької оборони, то слід навчання проводити в гірській місцевості.
А навчання Жуков проводив на Південному Уралі — там, де місцевість вельми нагадувала Центральну Європу: ліси, поля, пагорби, струмки, річечки, річки, гайки, достатньо населених пунктів.
В Америку стрілецький корпус не перекинеш. Аж надто флот США перевершував радянський. Та якщо й перекинути корпус, то як його постачати десятками тисяч тонн боєприпасів, паливно-мастильними матеріалами, продовольстом, запасними частинами і всім іншим? І що один корпус буде робити в Америці? Та й не про один корпус на Тоцьких навчаннях ішлося. Наступав фронт у складі кількох армій, а в кожній армії — декілька корпусів. Це на полігоні реально наступав лише один корпус, і то — на другорядному напрямку. Однак малася на увазі грандіозна наступальна операція цілого фронту, у складі якого декілька армій, десяток, а то й два десятки корпусів. На територію Америки фронт не перекинути навіть теоретично.
Тобто на планеті Земля Радянській Армії не було де проводити наступальну операцію фронту з проривом оборони ядерними ударами. Виняток становили тільки території Західної Німеччини. Якби після визвольного походу в Західну Німеччину затялася Франція, що сумнівно, то довелося б іще французьку оборону проривати ядерними ударами.
Ото і все. Ніде, крім як на території Західної Німеччини, не могло бути такої міцної польової оборони, яку слід було б дробити ядерними ударами й надпотужними стрілецькими корпусами.
Але тоді постає запитання: а навіщо нам проривати оборону на території Західної Німеччини?
5
Уявімо собі, що кляті західнонімецькі реваншисти напали на миролюбну Східну Німеччину, розгромили її армію та півмільйонне угруповання радянських військ на німецькій землі, пройшли через Польщу, попутно розтрощивши і Військо Польське, і радянські війська у Польщі, увірвалися на територію Радянського Союзу, розбили й відтіснили війська західних військових округів але, вичерпавши наступальний порив, стали до оборони. І от, щоб вигнати окупантів з рідної землі, Радянська Армія завдає ядерних ударів, проламує цими ударами фронт супротивника, через проломи, що утворилися, тобто через епіцентри ядерних вибухів, уводить стрілецькі корпуси в прорив.
Так?
Ні, не так. Цей варіант не пройде.
Керівництву Радянського Союзу нічого було пускати західнонімецьких реваншистів ані на нашу землю, ні на територію наших союзників.
Ядерної зброї західнонімецькі генерали не мали, а радянські мали. Щойно підступні вороги напали би на Східну Німеччину, ледь перейшли б кордон Чехословаччини або Східної Німеччини, слід було завдати ядерних ударів по західнонімецьких містах.
На тому вороги й заспокоїлися б. На тому б війна і припинилася.
І прорив ворожої оборони став би просто непотрібним.
Японії, повторюю вдесяте, вистачило двох знищених міст, щоб погодитися на будь-які умови капітуляції. Невже західнонімецькі реваншисти не попросили б миру після того, як Гамбург з Кельном і Дюссельдорф з Мюнхеном перетворилися б на радіоактивні пустирі?
Навіщо ж Радянській Армії проривати оборону, якщо супостат просить миру?
Та й чи стали б вони нападати, розуміючи, що їхні міста під радянським прицілом? Європа — не Америка. Адже по Європі в Радянської Армії було чим врізати.
І якщо двох, трьох, п’яти втрачених міст з мільйонами жителів проклятим агресорам мало, то розтрощити десять міст! Або двадцять!
Отже, у ситуації, коли західнонімецькі реваншисти на нас напали, пробивати їхню оборону ядерними ударами не було сенсу.
6
Варіант другий.
На території Західної Європи перебували сухопутні війська клятих америкосів. Аж чотири дивізії! І три бригади! І всі — у Західній Німеччині. Припустімо, що це вони вдарили з наміром дійти до Москви й Сталінграда.
У цьому випадку Радянська Армія мала діяти за першим варіантом: громити міста Західної Німеччини. А західним німцям заздалегідь відправити послання з привітом: якщо хтось насміється використовувати вашу територію для нападу на нас і наших союзників, то вам першим перепаде. І поки не виженете зі своєї території або не вб’єте останнього американського солдата на вашій землі, ми будемо знищувати ваші міста. З мільйонами жителів.
І в цьому випадку війна не могла продовжуватися довго.
І в цьому випадку радянським генералам не треба було б проривати американську оборону на території Східної Німеччини, Польщі, Чехословаччини, тим більше — Радянського Союзу.
Америкосів слід було ввічливо повідомити, що ядерні заряди в розібраному (або зібраному) вигляді можуть перебувати в джунглях Амазонки, у Кордильєрах або Андах. Кордильєри —
