На землі кленового листу - Левко Лук'яненко

«Через втрату своєї держави українська нація втратила повноту соціальної структури свого суспільства, маючи чужу армію і чужий державний провід. Керівники економікою й інтелігенція служили окупаційній державі. Хто не хотів служити, того знищували. Різними способами, але знищували. Народ опинився без національного духовного провідництва. У державних народів з повною соціальною структурою керівники матеріального виробництва захищають економічні інтереси своєї країни і дбають про її збагачення.

Український народ упродовж сторіч не керує економікою на своїй території. Століттями він жив без своїх духовних керманичів, переходячи з одного десятиріччя до другого під парасолькою ідеології окупантів. Тому не дивно, що на поворотах історії частина синів України опинялась у ворожих таборах і проливала кров не за Україну, а бозна за що. Гідна подиву величезна живучість українців, які за всіх окупацій зберігали любов до своїх традицій і звичаїв, до своєї землі. Передавали від покоління до покоління свою мрію про незалежну державу, і батько синові передавав не маєток, а шаблю, бандуру і заповіт боротьби за волю.

Густо окроплено кров’ю нашу рідну землю. Та врешті почув Господь палкі молитви борців за волю України. Об’єдналися політики 24 серпня 1991 року і разом проголосували за вихід із ярма. А 1 грудня того ж року 92 відсотки народу висловилися за незалежність України відтепер і назавжди.

Панове, ви знаєте, що Бог любить трійцю і все велике твориться у три етапи. Коли вичерпала себе єгипетська цивілізація, відбулося три війни між Верхнім і Нижнім Нілом. Коли вичерпала себе старогрецька цивілізація, тоді відбулися три Пунічні війни. Те саме можна сказати про Китай, коли відбулися три війни між червоною та жовтою ружами.

І у випадку з Російською імперією ми бачимо, як у час Першої світової війни вона прийшла в суперечливість з європейським рухом народів. Друга світова війна виникла з конкуренції двох загарбницьких держав, і нарешті теперішній розвал імперії спричинений суперечностями між російською загарбницькою ідеєю га активним захистом західними державами своїх демократичних ідеалів, а також суперечністю між величезними розмірами продуктивних сил і неможливістю сприяти їхньому подальшому розвитку без децентралізації управління та активізації простих виробників (людського фактора). Чинники, що призвели до розпаду Радянського Союзу і перетворення 15 колоній на незалежні держави, занадто серйозні, щоб можливе було повернення до минулого.

Ваша заслуга в поваленні імперії велика. Ви поширювали інформацію про нашу боротьбу, наші статті про справжнє становище людей у Союзі, наші дописи з в’язниць і концтаборів. Ви розвіювали міф про Радянський Союз як про країну народовладдя, справедливості і високого достатку. Ви оголювали правду, і ця правда поступово зменшувала кількість прихильників комунізму і збільшувала тиск на Союз. Цей тиск поглиблював суперечності між Москвою та цивілізованим світом, всередині Союзу — між рівнем продуктивних сил і характером суспільно-виробничих взаємин людей у суспільстві. Ваша діяльність прискорювала крах імперії і день появи незалежної України. Отже, самостійну державу можемо вважати здобутком усіх українців, в Україні і поза Україною сущих.

Зміцнення держави буде нелегкою справою, бо заводи й фабрики, колгоспи й радгоспи знаходяться в руках тих же людей, що й раніше. Ці керівники не звикли до свободи економічної діяльності, до самостійного керівництва підприємствами. Вони не звикли виявляти ініціативу у визначенні профілю виробництва, забезпеченні своїх підприємств усім необхідним для виробництва та пошуках ринків збуту для своєї продукції. Вони бояться ринкової економіки, як вогню, і чинитимуть їй запеклий опір. У час президентської кампанії я обіцяв виборцям усунути цих керівників — колишніх комуністів — з керівних посад і замінити їх ініціативними людьми. На превеликий жаль, не вийшло!

Великою перешкодою в будівництві нової держави є потужна верства російських шовіністів, що в Росії діють у державних органах. а в Україні як п’ята колона. Вони не змирилися з розпадом імперії і намагаються її відродити, залишити її суть — панування Московщини над іншими народами, що мали нещастя потрапити під владу московських царів у минулі сторіччя. Ідея великої Росії багатьом із них туманить мозок. І хоча імперія приречена історією на загибель, нам ще довго доведеться боротися з її затятими захисниками.

У чому сила російського імперіалізму? Вона в тому, що Московщина — велика країна і врешті не найгірше місце на земній кулі. У тому, що впродовж сторіч російські царі загарбували чужі країни, і московити призвичаїлися розцінювати загарбування як нормальне явище. Вони перестали його засуджувати як аморальний грабунок іншого народу. Більше того, стали впроваджувати й підтримувати. Сила російського імперіалізму й у тому, що й серед російських демократів дуже мало тих, хто визнає право України на самостійне життя.

І ще. Сила російського імперіалізму не тільки в ньому самому, але й у нашій слабкості. За сімдесят років тотальної заборони будь-якої національно-патріотичної думки і навальної пропаганди марксистсько-ленінської комуністичної, а в дійсності великодержавної ідеології у нашого народу майже вбили національну свідомість і задушили саму можливість такого поняття, як український національний інтерес. У час піднесення загальної активності українці проголосували за самостійність. Та коли піднесення спало і кожен у буденному настрої визначив своє ставлення до ідеї самостійної Української держави, то виявилось, що, окрім надії на кращі матеріальні достатки, у багатьох людей інших аргументів і немає. А якщо матеріальне забезпечення стане не краще, а гірше, на чому в таких людей триматиметься бажання захищати незалежність України? Ні на чому. Бо вони української історії не знають, літератури не знають, традиції і звичаї забули, ритуалів національних не дотримуються, мову скалічили і не шанують її.

Самостійності добилася невеличка націоналістична