Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР - Вахтанг Теймуразович Кіпіані

Свідок Войтович В. С. показав, що Стус В. С. висловлювався про беззаконня в нашій країні, переслідування передових людей, в тому числі і його, безправність народу, що владу в країні захопила «шайка» із КПРС для одержання особистих вигод, що страждає за свої переконання. Його ідеологічні погляди він не розділяв (т. 3 а. с. 32–51).

Із показів свідка Голубенка В. В. видно, що Стус В. С. висловлював невдоволення державним і суспільним ладом, говорив про обмеження радянських людей в своїх правах, переслідування людей, які виступали з критичними зауваженнями, доказував, що винні в цьому керівники партії і уряду, існуючий лад, що комуністи довели країну до зубожіння (т. 3 а. с. 52–61, т. 6 а. с. 287–288).

Свідок Ковальов Г. І. показав, що Стус В. С. висловлювався за самостійну Україну, що тільки на Західній Україні справжні українці, а східні продалися москалям, що він страждає за свої переконання, за те, що боровся і бореться за волю для України, за демократичні права для народу (т. 3 а. с. 105–116).

За показаннями свідка Сірика М. І., він відбував покарання за антирадянську агітацію і пропаганду, спілкувався зі Стусом В. С., який був ініціатором написання засудженими різних петицій, заяв, скарг до різних державних установ і організацій про порушення прав людини в нашій країні, спонукав їх до проведення голодовок з різних приводів, у вигляді так званих «протестів», рекомендував йому читати різні рукописні документи націоналістичного, ідейно-шкідливого змісту, говорив, що в Радянському Союзі порушуються права людини, що органи влади чинять беззаконня, арештовують і засуджують безневинних людей. Як приклад цьому, він називав себе та інших осіб, засуджених за антирадянську діяльність.

Намагався довести йому, що Україна в складі СРСР не є рівноправною республікою, а перебуває в підневільному стані, в залежності від Росії, що наша республіка є колонією Москви. При цьому він заявляв, що на території України проводиться насильницька русифікація, яку чинять органи Радянської влади та кліка комуністів.

Говорив йому, що проти Радянської влади всі засоби боротьби підходять, починаючи від антирадянської агітації і пропаганди до вчинення терористичних акцій.

Він твердив, що на терор проти нас, засуджених за антирадянську діяльність, потрібно відповідати нашим терором — масовими голодовками засуджених, невиходом на роботу, написанням різних заяв, скарг.

Стус підкреслював, що таку боротьбу потрібно вести постійно, всюди: в колоніях, в місцях заслання, «на волі», намагався довести, що перемога над органами Радянської влади може наступити тільки тоді, коли всі «антирадянщини», всі течії антирадянської боротьби — дисиденти, і націоналісти, сектанти та інші об’єднаються і не будуть між собою ворогувати.

Говорив йому, що став на шлях революціонера, борця за права людини в СРСР і що з цього шляху він ніколи не зійде, завжди і всюди вестиме боротьбу проти існуючого в нашій країні ладу, який він називав фашистським, а також порівнював його з режимом царської Росії. Поглядів Стуса В. С. він не розділяв (т. 3 а. с. 229–244, т. 6 а. с. 291–294).

Зібрані у справі докази, в тому числі показання свідків, свідчать про те, що погляди, переконання Стуса В. С. в той час були ідейно шкідливими, але не спрямовані до насильницького повалення або зміни радянського державного і суспільного ладу. Публічних закликів до насильницьких дій з метою підриву чи ослаблення Радянської влади Стус В. С. не висловлював. Він демократичним шляхом, доступними йому методами боровся за становлення демократичних засад в організації державного життя, проти окремих порушень, які були допущені в той період.

Вважаю, що в діях Стуса В. С. відсутній склад злочину, за який він засуджений.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. 384 УПК УССР, —

Прошу:

Вирок судової колегії в кримінальних справах Київського міського суду від 2 жовтня 1980 року відносно Стуса Василя Семеновича скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу злочину.

Додаток: кримінальна справа в 6 томах.

Прокурор Української РСР державний радник юстиції 2 класу

М. О. Потебенько

Справа № 315/490

Категорія ст. 62 КК УРСР

Доповідач Завгородня Г. М.

Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду Української Радянської Соціалістичної Республіки в складі:

Головуючого

Завгородньої Г. М.

Членів суду

Федченка О. С., Міщенка С. М.

за участю прокурора

Макашова Є. В.

та адвокатів —

розглянула в судовому засіданні 2 серпня 1990 року

крим. справу за протестом Прокурора Української РСР на вирок судової колегії в кримінальних справах Київського міського суду від 2 жовтня 1980 року.

Цим вироком Стус Василь Семенович, 8 січня 1938 року народження, уродженець с. Рахнівки Гайсинського р-ну Вінницької обл., українець, з вищою освітою, громадянин СРСР, судимий 7 вересня 1972 року за ст. 62 ч. I КК УРСР на 5 років позбавлення волі та 3 роки заслання, засуджений за ст. 62 ч. 2 КК УРСР на 10 (десять) років позбавлення волі і на 5 років заслання.

На підставі ст. 26 ч. I КК УРСР Стус В. С. визнаний особливо небезпечним рецидивістом і відбування покарання визначено у виправно-трудовій колонії особливого режиму.

У касаційному порядку справа не розглядалася.

Стус В. С. визнаний винним у тому, що, відбуваючи в 1974–1979 рр. покарання за попереднім вироком, а з серпня 1979 р. мешкаючи у м. Києві і залишаючись на ворожих радянському суспільству позиціях, спілкуючись з особами, засудженими за особливо небезпечні державні злочини, а також з представниками зарубіжних буржуазно-націоналістичних кіл, з метою підриву та ослаблення Радянської влади протягом тривалого часу систематично виготовляв, зберігав та розповсюджував антирадянську наклепницьку літературу, в якій містяться заклики до проведення боротьби з Радянською владою, та вигадки,